Весняні приємності : АНДРІЙ КУРКОВ та АНДРІЙ КОКОТЮХА в Жидачеві.

ЛІТЕРАТУРНА  ВІТАЛЬНЯ у  віддаленому  від  столиці Жидачеві   та її гості,   відомі  не тільки у нашій країні , але й за кордоном  літературні особистості   АНДРІЙ  КУРКОВ  та АНДРІЙ  КОКОТЮХА  -  ще одна  подія культурного життя  для  мешканців  міста  і  району.

Привітання піснею  від  вокального тріо районного народного дому  було добрим  початком  свята-зустрічі.

Ведучі  Галина  Дереш (завідувач відділу  обслуговування  центральної районної бібліотеки) та  Ольга  Прокопів ( вчитель-методист районного методичного кабінету) подали котроткі відмості  про гостей .

АНДРІЙ КУРКОВ: 

за його сценаріями знято більше 20 художніх та документальних фільмів. Його твори перекладені 36 мовами світу, відомий  літератор, єдиний письменник країн пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів, кіносценарист, член Спілки кінематографістів України та національної спілки  письменників, член Європейської кіно академії, активний громадський діяч. 

АНДРІЙ КОКОТЮХА

його романи тиражують мало не всі українські видавництва й активно екранізують. Його сценарії дають життя документальним і художнім фільмам. Перелік письменницьких нагород  просто вражає: «Кращий журналіст, що пише на книжкову тему» - диплом Львівського Форуму видавців, три дипломи «Коронація слова» і п’ять головних премій цього престижного літературного конкурсу,    письменник, кіносценарист, журналіст.

МИХАЙЛО  ВАТУЛЯК

людина, яка завжди готова допомогти у проведенні таких зустрічей    голова Громадського об’єднання  «Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини», віце-президент Ліги меценатів, Заслужений працівник культури.                    

  

Андрій Курков    любить приїжджати до Львова, пише про Львів  (Про це свідчать роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» і дитяча казка з присмаком міста Лева «Маленьке левеня і львівська мишка».  Він гостро  відчув   потребу  світу дізнатися про суть українських подій останніх місяців і продовжує занотовувати враження  від подій сьогодення.

Пан  Андрій  розповів  про останні  твори,  відкладену  книгу  і  написану іншу , недавно презентовану у Києві  «Щоденники Майдану». Цей  твір уже вийшов у Німеччині, Франції, Італії та Англії, а тепер його побачила і Україна.   Робота призначена перш за все іноземному читачеві, який має потребу дізнатися про суть українських подій останніх місяців, побачити їх очима  письменника  та почути його роздуми і пояснення.

 У книжці — доволі багато коментарів, необхідних для сприйняття іноземним читачем української історії та сьогодення країни: пояснення про Голодомор, Степана Бандеру, “Правий сектор”, про деякі персоналії політикуму. Свої «Щоденники» він називає   не літературою, а документом, «збіркою вражень, почутих і побачених».

Ще  письменник  розповів, що  завжди був  оптимістом.  Побачене   недавно в зоні  АТО (перебував  там разом  з Сергієм Жаданом  та  Іриною  Цілик )  в якийсь  момент його оптимізму додало  чорного кольору. Тобто  він знає,  що все буде  добре,  тільки  чи він доживе до того моменту?  А потім посвітлів  оптимізм:" І нехай  там,  на сході,  тільки 10% патріотів, а  інші  хочуть миру та стабільності,  але  в  Северодонецьку   є  кафе  "Артишок"  і   його господиня  Тетяна Белянська кожен день починає з  підняття  двох  прапорів українського і Северодонецька . Туди приходять люди,  навіть діти з  стрічками кольорів державного  прапора."    Інші  враження від  подорожей,  читання лекцій  в  Канадських  університетах,   зустрічей  в Римі  відкладаються  в щоденнику  і  будуть сторінками  нових книг. 

Андрій  Кокотюха якось  сказав: «Сталася прикра помилка, вас глибоко і системно обдурили, на будь – якій книзі на якій написано Андрій Кокотюха, кажуть, що це книга моя. Ні, це помилка : ця книга не моя, ця книга вже ваша і вона перестала бути моєю, з того часу, коли я поставив останню крапку і написав слово кінець. Той, хто читає, той найрозумніша людина в світі»  .

  За романами Андрія Кокотюхи знімають художні фільми. Кілька років поспіль автор входить до топ-10 авторів, чиї твори є лідерами продаж в Україні, за що відзначений як «Золотий письменник» (2012). Неодноразовий лауреат та володар Гран-прі (2006) міжнародного конкурсу «Коронація слова». Відомий як творець гостросюжетних романів: детективних, пригодницьких, трилерів, бойовиків. Останнім часом успішно працює в жанрі історичного роману («Червоний» та «Київські бомби»).

Автор розповідав  про свої дитячі  роки, мрії. Народився у місті Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Перший художній твір написав у віці 7 років. Хоча власне художні якості цього твору досі ніким не оцінені. До 12 років читав і писав лише казки.  Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві, закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка. Культ   книги  в  часи  його дитинства,  коли придбати   гарну книгу  можна було хіба  за талон про здану  макулатуру  залишився  і до тепер.  Він багато читає, веде щоденник прочитаного  з оцінками "" гарна книга"   чи   "ніщо",  За рік  читає не менше  80  книг.  Після  книги Стражного О. "Український менталітет" зроумів, що хоче  подавати історії  котрі  будуть спонукати українців думати не тільки серцем, а  й головою, і  не давати себе  залякувати, не дозволяти маніпулювати  собою.

 Історичні  твори - починаючи з "Червоного"  давня  і  суперечлива  цікавість для  хлопця з  північної  України про події  40-50-х років.     Ще  в  дитинстві  читаючи  книгу  М. Алексеєва "По живу  і  мертву  воду " (1977 р. видання,  яку  цензура  пропустила до друку  за  недоглядом,  автор  був   кегебістом )  Андрій  задавався  питанням  "як це  бандерівці  підривали німецьку  базу ?  хіба  вони не були з фашистами за одно?"

 Тепер  багато консультується  з  істориками,  читає документи. Нові книги - "Зелений",  серія  книг про Львів  з якої 2  вже  видано.

 Письменники відповідали на питання :  "Що самі читають",  "Без  чого жити не можливо",  "Яким  бачать свого читача", "Яке  майбутнє  української  книги". Потішила  думка А. Кокотюхи,   що  українці  читають  далеко не менше  як  колись,  просто формат читання  і сприйняття  інформації  інший. 

Михайло Ватуляк приймаючи подяку. що  допомагає  влаштувати гарні  зустрічі з письменниками   згадав колишні  45  львівських книгарень  котрі  вже  тільки на  фотографії  можна  побачити,  але  й  відзначив  нову  мережу  книгорозповсюдження, .лояльність міської влади,  оренду   приміщень  під  книгарні   за  1  гривню  в рік,    Книжкова  гуртівня  під  його керівництвом  має 700 постачальників  ( видавництва, письменники ). 

 І  ще  -    Жидачів  - улюблене  місто,  де   талановиті,  читаючі люди.

      

             

                                                   

  серед  шанувальників

                           

     
     Залами бібліотеки :     Вишитий  КОБЗАР    та     мозаїка   - 
         "...вікно  з осіннім  теплим   краєвидом,  книга  і  яблука як символи пізнання... "

«Письменник – це не той хто пише, а той кого читають»

у   ЛІТЕРАТУРНІЙ  ВІТАЛЬНІ                                         18  березня  2015 року

Творча зустріч з сучасними 

українськими письменниками, кіносценаристами 

Андрієм Курковим та Андрієм Кокотюхою

   Місце  проведення:                       центральна  бібліотека .

                                                          Жидачів, вул Шашкевича, 15

                     

                                                            початок  12.00 

. 

Мирослав Дочинець :"МОЯ ПРЕМІЯ, ЯКУ ДАВ МЕНІ БОГ - ЧИТАЧІ"

« … слова самі по собі, як одяг, – не холодні й не теплі. 

А коли одежину одягнеш на тіло, вона стає теплою.

 Так і слова, пропущені через серце.  

                     Велике             значення має   гармонія   і   ритм    їх  розташування. 

Відчуття міри речей і пропорцій. 

Тоді проза має свою тональність, енергетику.   

  Книжка 

має давати 

знання,   світло

 і задоволення».   

(М. Дочинець)

Гість літературної вітальні  - МИРОСЛАВ  ДОЧИНЕЦЬ. 

 Нагадаємо, що п.Мирослав народився в Хусті. Читати навчився, засинаючи під боком у батька, містечкового філософа. Почав писати з 6 класу. Закінчив факультетет журналістики Львівського університету.Нині його можна вважати одним із феноменів сучасного літературного процесу, через те, що, не докладаючи надмірних зусиль у плані реклами, він за кілька років став одним з найчитаніших українських авторів. Виявляється, часом вистачає просто добре писати. Про що й свідчить  творчий доробок п. Мирослава.

В.   Мирослав Дочинець – член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. За плідну і самобутню творчу діяльність відзначений низкою літературних премій, серед них двох міжнародних, а також відзнакою "Золоті письменники України" за найбільші наклади.Ну і звичайно радісною новиною для всіх нас стало нагородження п. Мирослава найвищоюдержавною нагородою шевченківською премією за романи «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води Господніх русел» Книжки М. Дочинця масово ширяться серед читачів, викликають все більший інтерес за межами  України.

Жидачівці, шанувальники  Мирослава Дочинця, його  слова,  його творів,    мали нагоду  слухати запитувати, знову  слухати,  

 Впродовж  двох годин  присутнні  причащались  теплотою  і особливою  щирістю ,  атмосферою  визнання  первинності духу, внутрішньої  сили. 

Михайло Слабошпицький  про М. Дочинця сказав: «Це вже окремий материк. Ще якихось п’ять-шість років про Мирослава Дочинця чули хіба що на Закарпатті. І лише з появою його дебютного роману “Лис у винограднику” ім’я автора легко переступило межі Закарпаття — твір читали в усій Україні. З Дочинцем відбулося те, про що не перестають мріяти всі автори — він став знаним.

Уже перший роман виразно засвідчив його потужний творчий потенціал і поставив на чільне місце з-поміж тих, кого називають надією нашої прози.В цій прозі ви знайдете джерельне начало, вишукану образність, прекрасну мову, цікаві сюжети»

Довго йшов до свого першого роману Мирослав Дочинець. Багато часу й сил віддав він журналістиці. Пробував себе в гумористиці, писав короткі новели, афоризми, створив надзвичайно цікаву документальну книжку “Многії літа. Благії літа” про народного філософа-довгожителя Андрія Ворона, який ділиться з читачем не тільки рецептами здорового харчування чи високоморальної життєвої поведінки, а й цілою етично-філософською системою. Ця книжка й донині, коли вже неодноразово перевидана, не втрачає своєї популярності. Її читають і перечитують, її дарують, про неї говорять.»

Напевне всі читачі впевнені, що саме Андрій Ворон з усіма його етичними імперативами та драматичною біографією став поштовхом до народження  “Вічника” — роману не подібного в українській прозі ні на що і ні до кого.

 Це й роман-одіссея, і роман виховання, і роман-диспут.Ще не встигло затихнути відлуння появи “Вічника”, як з’явився “Криничар”. Також принципово новаторський у плані авторських ідей твір для української літератури. Так оголено й гостро питання про гроші й матеріальні блага — як про важливу енергію для людини і як випробування ними — здається, в нас не ставив ніхто.

І ось перед читачем фрагменти  четвертого роману “Горянин. Води Господніх русел”. І знову — Мукачів, знову його колоритна і строката людність, а поміж неї, як і в усіх попередніх творах, — дивак, ба навіть благуватий розумом почвара, якому судилася така лиховісна життєва одіссея, в якій він одержить не тільки зовсім іншу собі подобизну, а й збагне ту суть речей у світі, яку за інших обставин навряд чи збагнув би.

Знову ж роман-доля, роман виховання. Але й водночас роман-міф. Міф, бо тільки в ньому може бути така метафорична глибина художнього узагальнення і яскрава символіка. 

Розмова    була  підсилена  емоційними мистецькими  переливами:

-  піснями у виконанні   Марічки Козак  - учениці Жидачівської ДМШ по класу бандури,   викладач  - Мирослава Кузишин.

- художнім читання  уривку  з  роману "Горянин" -   бібліотекар  Галина Корнецька .

- піснями  особливого звучання  у виконанні Олеся  Грицевича,  

нашого  читача, 

жителя  села  Демидів.

Дещо з  почутого :
  Автор  не  перечитує  свої книги,   тільки "Горянина" час  від  часу  відкриває.    "Многії літа -  благії  літа"  має своє трактування. Довго жити  - це  добре,  але  головніше -  якість життя :  спосіб  мислення,  віднаходження  гармонії  та ритму,  тобто -  "...благії літа". Особлива філософія : кожна  людина -  цілий  всесвіт  і не  можна нарікати на те, що посилає доля. 

Книги писані  Мирославом Дочинцем, за його ж  словами,  не діляться  за призначенням для  багатих  чи   бідних,  високо  освічених  чи простих трударів.  Книги для  всіх  і  кожен може  пустити  у  душу,  зрозуміти  думки  героїв   на своє  сприйняття.  

Думки  автора підтвердились... присутнісю  на  зустрічі  самих  різних  людей : за віком  і  статусом, навіть, країною проживаня.  

  

 

 Зустріч  з  читачами-жидачівцями  -  особлива  насолода  і для автора,  і  для  читачів.

            
   Ця зустріч просто  перейшла  в  інший   вимір... -  

                                 читання  книг  Мирослава  Дочинця...   для  нового  спілкування 

    Мирослав  Дочинець,   Галина Дереш 

 і  Жидачівський  ВИШИТИЙ  КОБЗАР.

«Я СИН ЗЕМЛІ»

Зустріч у літературній вітальні з  Ігором Гургулою, 

Олесем Дяком та Федором Шишманом.

Попри всі труднощі, які ми з вами переживаємо сьогодні, наші зустрічі продовжуються. Миколаївська  Книжкова толока розширює кордони, її учасники 13 березня  -  у  Жидачеві.

  

ГОСТІ  чергового засідання ЛІТЕРАТУРНОЇ  ВІТАЛЬНІ:

 -   прозаїк, публіцист  заступник голови спілки письменників  лауреат літературної премії «Благовіст»       ІГОР ГУРГУЛА

-  поет, композитор, бард, автор радіопрограми, член Національної спілки письменників   ОЛЕСЬ ДЯК

- поет, громадський діяч, житель Маріуполя    ФЕДІР ШИШМАН.

Ведучі представили гостей, надавали їм слово, спілкування з старшокласниками, вчителями та  бібліотекарями району  було  цікавим, емоційно  наповненим.

 Отож -  Ігор  Гургула.

«У се написане мною від нього – болю. Навіть там, де дозволяю собі відверто чи завуальовано жалити сатирою. Свої і чужі вади болять нестерпно. Це й змушує братися за перо. В іншому випадку – нізащо. А чи навіщо? То вже моє переконання. Дуже, прагну досконалості в собі і в оточуючих. В собі – найперше. Написане – письмові докори собі і світові. Світ, якщо не стане кращим – матиме попереду ще чимало клопотів. Але як може вдосконалюватися світ загалом без гармонізації, кожної окремо взятої людини? » - з  опублікованих роздумів    Ігора Гургули, автора  багатьох прозових книг, поезій, есе та публіцистики. Так письменник намагається своїм серцем обігріти сучасний час – непростий і колючий.  Він народився у с. Острів на Івано-Франківщині.  Зростав у місті Бурштині. Його батьки Василь та Ганна не із знаменитостей, прості звичайні люди.  Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка

    «  …Дивно, помітив, що у таку поезію втягуєшся: вона невимушено починає супроводжувати тебе; якнайближче та найзбагненніше жорстке довколишнє в картинах життя.. Як найпростіша, але, водночас, найзвичайніша сприйнятлива до брутальності музика, що повсякчас оточує тебе, зроджена самою недосконалою людською природою. Остаточно сформулюю таким чином: вона є тому, що є. І це неспростовно. …І очевидно художньо» -   висловився про Ігоря Гургулу  Віктор Палинський.

Ігор Гургула видав винятковий у своїй творчості збірник «Стан душі. Сумніви». Автор новел, роману «Айсберг», повістей і кількох п’єс скомпонував «Стан душі» як калейдоскоп визбируваного протягом кількох років. Спостереження і думки, які не вдавалось увібрати в узвичаєну прозову форму, пропонуються читачеві у жанрі, який автор називає літераціями.

Олесь Дяк

Щиросповідальний. Метафоричний. Експериментатор. Яскравий носій українського менталітету у слові. Львів’янин з чітко вираженим припаданням до рідності, пов’язаної з Карпатами. Звісно, це – лишень короткий перелік вдатних висловлювань про ще одного гостя , багатьом нам відомого Олеся Дяка   До цього імені можна було б долучити чималий ряд титулів і нагород, адже творча палітра Олеся Дяка багатогранна. Він –поет , автор і виконавець своїх пісень, бард, імпровізатор, радіоведучий.

   

Доречі,  про зустріч з п. Олесем ми мріяли давно. Адже ще у вересні  минулого року, коли ми відзначали Всеукраїнський день бібліотек керівник Жидачівського відділу культури приніс в дарунок нам книжки , які були подаровані самим автором для нашої бібліотеки. 

Олесь Дяк народився на Прикарпатті, (ця душевна прив’язаність до річного краю помітна у його поезіях). Закінчив філологічний факультет Львівського держуніверситету імені І.Франка. Живе і працює у Львові.  Автор декількох поетичних книг та компакт-дисків, двох музичних фільмів, лауреат багатьох конкурсів і фестивалів у жанрі співаної поезії та популярної музики.  Найвагомішою музичною відзнакою поет-пісняр вважає звання Дипломанта І Фестивалю української сучасної пісні «Червона рута» в Чернівцях (1989).

Як писав критик Євген Баран: «Олесь Дяк дуже делікатний у своїх віршах і піснях, зовсім не трибунно-прямолінійний, але внутрішня національна основа додає його творам ненав’язливого патріотичного акцентування через метафору, образну настроєність.   Особливість віршів Олеся Дяка у їхній наскрізній ритмізованості та  наспівності»

Кожен його вірш, кожна мініатюра є поетичним зрізом нашої дійсності, самодостатньою картиною світу, і неначе скалки (або пазли) укладаються у мозаїку буття людини, в поетичну панораму сучасності, у «непереможні звуки» звеличеного у слові життя. Кожна збірка поета прочитується неначе окремий завершений роман у віршах, який назавжди залишається у людських серцях.                                                                     

      Олесь Дяк є автором та ведучим радіопрограми «Формат слова», яку із задоволенням слухають радіослухачі на хвилі Львівського радіо. 

     Нам відомо, що п.Олесь дуже багато подорожував . Світ йому цікавий, щоб набувати життєвого досвіду, акумулювати енергію, набратися вражень, але за межами Львова  не пишеться жодного вірша і жодної пісні.  Пишеться тільки у Львові. А співається будь-де.     

  Виразна  мова пана Олеся  зачарувала  присутніх, вірші мініатюри влучно і багатогранно  змальовували   події та переживання з життя  автора,  пісні  звучали ніжно  і  хором , усім залом.   

Федір Шишман

Так склалося, що сьогодні над  лірикою  домінує у поезії тема патріотизму.

    Напевне через поклик часу. Надзвичайно багато віршів писалося і пишуться під впливом сучасних подій в Україні.  Сьогодні до нас в гості приїхав поет,  громадський діяч , активний учасник Майдану, житель м. Маріуполя , просто чуйна і глибоко-віруюча  людина - Федір Шишман.

Федір Михайлович народився  в смт. Старий Крим міста Маріуполя Донецької області  в сім’ї греків Приазов’я. Писати вірші почав вже в зрілому віці за покликанням Бога. Він є автором кількох поетичних збірок. Нещодавно вийшла збірка поезій  «Вставай Україно».

В одному з інтерв’ю на телебаченні ми почули такі слова п. Федора :

«Кожен поет – це пророк. Живе й пише в тому часі, в якому судилося йому. Я прийшов у цей час. Тому моя місія – звертатися до свідомості українців, щоб не були байдужі до своєї країни, любили її, і були відповідальними за її майбутнє..»  Можливо ці слова не були б такими  значущими, якби не брати до уваги те, що їх з гордістю говорить людина, яка живе на сході України.

Все начебто іде по нотах.

Втрачає Україна Крим.
Підняла голову сволота,
Розколює мій рідний дім.

І ми всі в розпачі, на вигляд,
І влада нібито як спить,
У нас і так багато сиріт,
Ще більш можливість наробить.

З чого почнемо, мої браття?
Почнемо, браття, з каяття,
Бо всі оці наші безладдя -
В безбожжі йшло наше життя.

Бог дав можливість нам звернутись,
Довірив Йому нашу біль,
І всім до Нього повернутись,
Що головне є в їжі – сіль.

А наша сіль – це наша воля,
Запам’ятайте на завжди!
В народженні дається доля,
А з долею кінець мети.

Мета завжди може здійсниться,
Якщо керує нами Бог,
Хтось скаже: –Ось таке присниться!
Бо що таке є, люди, борг?

Борги–це совісті відлуння,
Боржник–це кожен, люди, з нас,
До думки є таке підґрунтя,
Це Божий кожному наказ:

Що ми є гості в цьому світі,
І це для нас є головне,
І будемо писати в звіті,
Що є суспільне, що своє.

Якщо в нас Крим хтось відбирає,
А Бог йому не віддає,
Він нашу думку поділяє,
За нами правду визнає.

А правда є непереможна,
Я прошу всіх зробити це–
Молитвою, терпінням можна
Завоювати всіх і все.

 Вітання  від Наталі  Тріщ 

 книги  з  автографом  :  нагода  і традиція  для  жидачівців

ЗАПРОШЕННЯ послухати, поспілкуватись, придбати книги

ЗУСТРІЧІ  в  ЛІТЕРАТУРНІЙ ВІТАЛЬНІ  з авторами  книг - давня  і  успішна традиція центральної  бібліотеки спільно з районним метод.кабінетом.
 Миколаївська  книжкова толока  розширює кордони.   На Жидачівщині  цього року  :

13 березня - В рамках Миколаївської книжкової толоки  зустріч з : 

Поетом, радіожурналістом, львівським бардом -  Олесем Дяком,

Письменником та публіцистом – Ігорем Гургулою,

Поетом та громадським діячем, жителем Маріуполя  Федором 

Шишманом.

Місце  проведення - актовий зал ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2,  початок 13.00

14 березня   наш гість   - Мирослав  Дочинець  

лауреат Національної премії  України імені Тараса Шевченка 2014 року — за романи 

«Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії»  та 

«Горянин. Води Господніх русел»

                Місце  проведення - читальний зал центральної бібліотеки,  початок 14.00.

інші гості  Книжкової толоки  -  м.Миколаєва :