«Чорнобиль не має минулого часу»

27 квітня у центральній бібліотеці об’єднав мешканців міста  

круглий стіл до 30–ї річниці Чорнобильської катастрофи.

Ми атомні заложники прогресу.

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живем од стресу і до стресу,

Абетку смерті маємо - АЕС.

Ліна Костенко 

"  Кожного разу, коли ми чуємо «Чорнобиль» або «Чорнобильська атомна електростанція», мимоволі наштовхуємося на страшний асоціативний ряд: катастрофа, пожежа, небезпека, людські жертви, радіація, відселення…Жахливі наслідки аварії на 4 блоці Чорнобильської АЕС (26 квітня 1986 року)  понині викликають сльози та переживання і в тих, хто працював на станції чи брав участь у ліквідації катастрофи, і в усіх інших жителів України.   Минуло 30 рокiв, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати  людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився  далеко вiд покривдженої землi. Цей день не минув  безслiдно, вiн розплодив по   свiту багато трагедiй; вiн буде завжди об'єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю,  однiєю надiєю. 

Біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом       

ядерного апокаліпсиса. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

   Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії, перед живими . Велика Вам подяка і низький уклін. Нехай будуть вдячні та уважні  люди до вас, щодня, щохвилини, завжди.   Вшануймо тих, кого сьогодні вже немає з нами, тих, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів , тих, хто передчасно помер від радіаційного смерчу хвилиною мовчання."

 

Так розпочали розмову 

 ведучі круглого столу

 Галина Дереш та

 Олександра Максимів на заході,

 що об'єднав ліквідаторів аварії на ЧАЄС, учнів шкіл, мещканців міста. 

У ліквідації наслідків аварії взяло участь понад 800 тисяч осіб.
    Комусь довелось стати в ряди тих, хто ліквідував наслідки аварії, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих. Наш район також не залишився осторонь тих страшних подій. У ліквідації аварії брало участь багато людей з Жидачівщини. Багатьох з них вже нема поряд з нами.

На захід були запрошені ліквідатори, що 30 років  тому  виконували свій обов’язок і без зайвих слів, просто знаючи, що так треба, їхали у просякнуте радіацією полісся.Вони ділилися  спогадами.

Одним із перших, кому довелось їхати рятувати життя іншим людям були  медики.  Хірург із багаторічним стажем ,  Василь Трохимович Гулкевич з Ходорова, якого назначили на той час головним лікарем Поліської лікарні розповідав, що робочий день тривав 12 годин, не було ні вихідних ні святкових. Їх навіть не попереджували про рівень радіації, про те яка небезпека загрожувала.

    А після повернення додому жодного дбайливого особливого ставлення . Все чим обмежилась держава за подяку людських життів, - безкоштовна путівка у дешевий профілакторій у Херсонській області, посвідчення учасника та можливість придбати дефіцитні продукти в гастрономі для чорнобильців.

     Згодом як і всі учасники Чорнобильської трагедії медики згуртувалися у спілку «Союз Чорнобиль», яку очолював Василь Гулкевич, але проіснувала вона недовго. Чи то через інертність самих учасників, чи від безнадії достукатись до владних кабінетів, знайти підтримку й розуміння.

 

Василь Трохимович згадував роботу  групи лікарів з Львівщини в лікарнях зони та безпосередньо у десантних завданнях в зоні АЕС.

З біллю згадували ті  події інші учасники ліквідації аварії різних служб   
Швед Зеновій, 

Войтюк В’ячеслав,

 Свищ Ігор,

 Піпа Євген.

 І болить те нависле  відчуттям несправедливості по відношенню до ліквідаторів аварії, які мають проблеми зі здоров’ям, соціальним захистом чи вірніше правовою незахищеністю.

За офіційними даними, від наслідків аварії на ЧАЕС померло 200 тис. людей.        Але за неофіційними даними удвічі більше. Це не рахуючи тих, хто помер від такої хвороби, як рак, цукровий діабет, серцеві  недуги. Адже рівень цих хвороб після аварії підвищився у 100 разів і хворіє вся Україна.

Про пільги окремої категорії "Чорнобильці" розповідала працівник управління соціального захисту населення Цицик Галина.

      На даний час у районі  налічується   140  громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС , які перебувають на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення

   З них 13 осіб – 1 категорії

           58  осіб – 2 категорії

              18 осіб  - 3 категорії.

 

                                                              Розмова в залі  була відвертою. 
 Біда  30 річної давності і нині не минула.
 Згадувала свою юність уродженка зони Матвіїв Валентина.  

Доповнив  тему відео демонстраційними матеріалами вчитель історії  ЗОШ І-ІІІст. №2      м. Жидачева Приходько П.

Своїм відлунням Чорнобильська катастрофа спонукає до пильності. Вона знову і знову примушує замислитися над тим, що науково-технічний прогрес не тільки дає сучасній людині засоби, щоб досягти намічених цілей на шляху цивілізованого поступу, а й вимагає знаходити запобіжники, котрі дають гарантії безпеки, а це прямо пов'язано і з формуванням та розвитком світоглядних моральних засад, які об'єднують людей.

Влучне слово і навіть спів буває додають сили, стійкості у  часи випробувань. На нашому заході звучали вірш у виконанні учениці Бережницької ЗОШ І-ІІІст. Телішевської Софії, художнє читання-спомин про Чорнобиль - Максимів Олексакндри, пісні у виконанні ансамблю "Лілея"Жидачівського Народного дому.

Б'ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля... Вони нагадують: Пам'ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю. Пам'ятаймо!

О Боже Великий, наш Боже, наш Боже!

Дай певність на радість, умнож наші сили,

Аби підняли ми обпалені крила,

Щоб швидше минувся час лиха й випроби,

Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль.