"ГАРМОНІЯ СЛОВА І ДУШІ"

    Душа і слово. Ці поняття вічні. І нічим так не вразиш, як словом. Ним можна і підбадьорити, а можна і завдати болю . Ним можна захворіти, а можна і вилікуватись. Філософія слова лягає у глибини людської душі.

   У творчої людини є велике щастя – це народження нового твору: вірша, поеми, оповідання чи маленької мініатюри. Тоді прискорено б’ється серце, душу переповнюють незвичні хвилювання, зникає весь світ, і думки шикуються на папір.Звідки вони беруться ? Хто їх надиктовує ?  Ми з вами щоразу пробуємо розгадати цю таємницю, завдяки нашим зустрічам у літературній вітальні з творчими особистостями.

   З упевненістю можна сказати, що кожна  зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела  слова, яке єднає всіх нас.

16 березня у Жидачів завітали письменниці з Івано-Франківщини 

Марія Дзюба та Оксана Кузів

       Їх творчість , ніби  веселка, що переливається багатьма кольорами. І ви сьогодні в цьому переконаєтесь. Їх книги увійшли до переліку найкращих українських художніх творів останнього десятиліття. Вони читаються легко – сторінка за сторінкою проминають непомітно, глибина пережиття така, ніби ти сам - герой творів. А від шанувальників дуже часто можна почути :

 «Написано, друзі, так, ніби ти припав до нашого українського масного чорнозему десь далеко-далеко за містом і просто не можеш надихатися чимось справжнім і споконвічним».

Марія Дзюба -письменниця, поетеса і художниця, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії імені В. Стефаника

    Авторка відомих романів "Укриті небом", "Ранець для крил", "Музейна баба", "Бісеріада" народилася в селі Гвізд Надвірнянського району Івано-Франківської області.  Закінчила філологічний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Працює літературним редактором видавництва «Тіповіт».

   Як письменниця вперше прийшла до читача  з двома поетичними збірками "На перехресті почуттів" і „Світлотіні відважних". Та найвагоміший успіх і визнання шанувальників здобула своєю прозою. 

Перша прозова спроба  одразу ж принесла п.Марії визнання і славу талановитого прозаїка. За свій перший роман "Укриті небом" одержала найвищу обласну премію  імені Василя Стефаника.

Уривок з роману"Укриті небом" у виконанні учнів Жидачівської гімназії Соломії Лемехи та  Андрія Осколіпа

"Хто українець за своїм родовим корінням, той викупається в романі, як у любистку". Потужній фольклорний струмінь робить цей твір „сільським романом для масового читача" (С. Процюк), а прекрасні описи природи, народних звичаїв та обрядів, дбайливо збережена автентика мови наповнюють його життєстверджуючою енергією...

Всі присутні відчули величезну енергію слова , яку вклала у свої твори п.Марія .Усіх вразив уривок, який читала п.Марія з роману "Музейна баба".

п. Марія   не тільки письменниця, а й художниця. Її творчий шлях починався саме з малювання... Працює переважно в жанрі портрета – може з фотографічною точністю передати барвами і швидкоплинну людську емоцію. В її живописі, за оцінками мистецтвознавців, є щось від Рубенса, Рембрандта, інших метрів пензля. Те, що вона не до кінця відображає на полотні свій задум, свідчить зазвичай про великий талант. За плечима в М. Дзюби-художниці – кілька персональних виставок, одна з яких успішно відбулась у Варшаві.

 Оксана Кузів -письменниця, поетеса,  журналіска, член Національної спілки журналістів України . Уродженка міста Бурштин, живе і працює в Івано-Франківську. Закінчила Львівський державний  університет ім. І. Франка за спеціальністю «викладач української мови та літератури». Працювала літературним редактором у газеті «Салон-плюс», коректором в обласних газетах «Івано-Франківський оглядач» та «Вечірній Івано-Франківськ», кореспондентом у Богородчанськомучасописі «Слово народу».Член Національної спілки журналістів України.

      Наповнена життям, оптимізмом, любов’ю, вона стомлена, вистраждана і готова йти далі, не зупиняючись. Життя принесло багато випробувань, та вона вважає, що чим більше Господь забирає, тим більше дає. І вдячна Богу за свою сім’ю, за дар материнства, за дар письменництва.

    Усі її твори, за словами літературного критика Євгена Барана, є від "сільських і містечкових історій" Анатолія Дімарова, від "віршів факту Василя Симоненка". А ще твори Оксани Кузів співзвучні новелам Василя Стефаника.  Літературний дебют п. Марії відбувся 2014 року, коли побачила світ книжка прози «Адамцьо», яка була визнана «Книжкою року у молоді Прикарпаття, 2014 р.». А Понад дві сотні віршів налічує збірка  «В закапелках душі». І кожен поетичний рядок тяжіє до духовно-релігійного, молитовного контексту, де пережитий нею біль стає духовним віршем, світлом, а не чимось суто матеріальним, вторинним, сурогатом грубих енергій. 
                    Того і списані вщерть лінійки,
                    І щось нуртує в мені й болить…
                    І не писати – уже несила,
                   Бо лиш у ньому щаслива мить.

  Книга  «Адамцьо» увійшла до переліку 80 найкращих українських книжок за останнє десятиліття. І з упевненістю можна сказати, що залишає вагомий слід у душі кожного читача.

    Усі три твори пронизані глибокою вірою та любов’ю до Бога, до людини. Причому навіть до негативних персонажів відчувається симпатія. Людина зображена як Боже твориво, котре навіть після великої кількості скоєного зла, може повернутись до своїх витоків, до свого Творця.

Уривок з твору «Адамцьо» у виконанні директора   Жидачівського районного народного дому

Лесі Максимів 

 Своїми відгуками про прочитані книги ділилися читачі, бібліотекарі та вчителі.

 

 Присутні із задоволення слухали поезію п.Оксани та п. Марії.
  

Дует- Іванчук Марія ,Найда Юлія та тріо - Серафин Ярина. Кулик Соломія, Мазур Анастасія (керівник Оксана Дахній) вкотре здивували  новими піснями. 
  

     Під час зустрічі  панувала доброзичлива   аура, хороший настрій, позитивні емоції.  

 Багато з присутніх переконалися у тому, що від майстерної саги про післявоєнне галицьке село до усвідомленості і переконання читача у тому, що людяність - це є „...тут, у цьому житті, на цій планеті, мабуть найважливіше" - такий діапазон творчого проникнення у душу читача гостей літературної вітальні .  Вони ділилися не болем, а тихим і добрим світлом, яке сіють між людьми. І тим, хто здатен був побачити, відчути його, – напевно стало світліше, бо ближче до віри, надії, любові, до Всевишнього .

"ДЛЯ НАС ТАРАС - ЦЕ УКРАЇНА: І САМОСТІЙНА І ЄДИНА"

     В неділю 13 березня в Народному домі м. Жидачева відбулись урочистості з нагоди 202-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка . Наша бібліотека також долучилася до заходу "Шанує Тараса велика родина". Громада міста та району мала можливість переглянути ілюстративно - книжкову виставку та "Вишитий Кобзар".

  





  Пропонуємо вашій увазі вірш, який написала учасниця поетичної світлиці"Мелодія слова" Мирослава Люсак




        Читаючи  Шевченка

 

Перечитавши вже не раз

Шевченкові слова високі

Я приміряю на наш час

Як він побачив всіх нас збоку

Як він і матір, і дитя

Побачив у красі життєвій,

Та все, що душі оголя

Він перевів у наші теми.

Як тисне заздрість нашу суть

Пихатість паркани будує

Ті, що від влади все деруть

Й прохань про мир ніхто не чує.

Бредуть по світу жебраки,

Хоч і з великими грошима

Втопились в блуду співаки

І гинуть кобзарі в машинах

Писав Шевченко і питав

Чому так люди хочуть жити

Тоді вже, певне,відчував,

Що й нам щось треба з цим робити?

І прикро, соромно стає

Що не змінилося нічого,

То ж клич Шевченко знов дає

Що йти до волі треба довго.

За ті лани, поля, ліси,

Сади вишневі, чисті ріки,

Щоби напитися роси,

Щоб бігали щасливі діти.

Є вічний рай- поет це знав

Він на землі на Україні

Він, як листи,вірші писав

Усім народженим вже нині.

                                          Мирослава Люсак

ГАРМОНІЯ СЛОВА І ДУШІ

"...А жінка в світ приходить для любові"

Засідання  в  поетичній  світлиці  "Мелодія слова" , як  і перший раз - 9 років тому,  відбулось в  атмосфері  вишуканості, насолоди від краси мови, щему  від  глибини думок і повороту  сюжетів, в атмосфері  розуміння особливого. 

          Жінка і любов - ті невідємні складові весни, коли поетичне слово не може мовчати.  Гостями світлці  цього разу  були не тільки постійні  члени "Мелодії слова",                  а й жінки з числа тимчасово переміщених осіб, з сходу України,         які зараз проживають на Жидачівщині.

                   Переплетення віршів відомих авторів і віршів наших поетів склало канву зустрічі.                                              Алла Козовіта читала Робета Рождественського та свої твори: "Коралове намисто" і гумореску;                      Мирослава Люсак зачарувала "Откровенням", а її учень  -                            Владислав Посацький неперевершено веселив товариство гуморесками.

       Лідія Татчин  довірила нам  свої твори про намисто, свічу та  вірші Тараса Яреська - воїна АТО з книги "В зоні повстання". 












Іван Гриців - юнак з особливим складом відчуттів і талантів.  Він читав  вірші та виконував пісні. Кожен з присутніх як таїнство вдихав мелодику слів, щось дивно світле, повне надій.   











Про надії повернутися  до мирного Донецька, де її чекають вихованці - юні танцюристи говорила гостя Оксана.



"Так  хочеться  прокинутися зранку й почути: "Ми - перемогли". 
 Побачити веселку на світанку. Під мирним небом, на своїй землі!".

   
                  

                               
  Марія Баран віршами і прозовими замальовками  впустила нас у світ роздумів жінки-вчительки : "Все з жінки", "Шевченко", "Монолог учительки".

Марія Петринець заспівала пісню про маму, а пізніше запропонувала усім долучитися до процесу творіння краси своїми руками.    

Цього дня у  бібліотечній світлиці  появилось багато квітів,  "розвітнути" їм допомогли  усі присутні під керівництвом Марії   Петринець. 
  


З новими творами наших авторів "Мелодії слова"  ви можете ознайомитись на офіційному сайті Жидачівської РЦБС У розділі "Мелодія слова".

Весна. Поезія. Жінка.