СВЯТКОВІ ВІТАННЯ

https://www.youtube.com/watch?v=IFoeh1XiOCE

"ТОРКАЮЧИСЬ - БАЧУ !!!"

Виставка  «Торкаючись, бачу: великі  українці »  експонувалась у багатьох містах Львіської області. 10 листопада ця подорожуюча  виставка  була представлена в  районному  Народному домі м.Жидачева.

Виставка  продемонструвала, що люди з вадами зору  за допомогою технічних пристроїв можуть  в один дотик «побачити»  і  почути .

 У цій  спеціально підготовленій  виставці озвучувались розповіді про видатних українців : Т.Шевченка,  Л.Українки,  І.Франка,  Г. Сковороди, М.Амосова, М.Заньковецької, Г.Гонгадзе, В.Івасюка, М.Бойчука, О.Довженка, С.Нагояна.

   

Виставку відвідали члени  товариства  сліпих . 

Працівники  центральної бібліотеки надавали практичні  консультації відвідувачам виставки щодо використання технічних пристроїв. 

          

В серці кожної людини є волонтер

"Віддай людині крихітку себе, 

за це душа наповнюється світлом»

(Ліна Костенко)

  Добрі справи — це діяльне добро, тобто таке, яке виявляється у наших вчинках. Воно є втіленням високої любові до ближніх. Приміром, у християнському віровченні обов'язком кожної людини визначено такі  вчинки: голодного нагодувати; спраглого напоїти; голого, роздягнутого одягнути; подорожнього прийняти й нагодувати; недужого та ув'язненого відвідати; померлого поховати. Любити і допомагати — крім матеріальної допомоги, це добра порада, слова втіхи та розради, це тоді , коли  ділишся знаннями, досвідом з тим, хто цього потребує.

     Ми раді всім, хто не пошкодував свого часу і прийшов сьогодні щоб поспілкуватися, можливо щось зрозуміти для себе про актуальну сьогодні  як ніколи тему волонтерства. Адже   волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.

       Міжнародний день волонтерів світова громадськість відзначає 5 грудня. Рішення про це свято було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН у 1985 році. Добровольці (а в останні роки все частіше можна почути трансформоване з англійської - волонтери) - це люди, які витрачають свій вільний час на благо суспільства. Вони присвячують суспільству свій талант, час, енергію, не чекаючи винагороди.

       Історію волонтерського руху досить важко простежити, оскільки раніше точно ніхто не фіксував подібні дії. Але сама історія людства вказує на те, що не одному суспільству були не чужі ідеї добровільної і безкорисливої допомоги.

       В Україні поняття «волонтер» до 90х-ХХст. не існувало. Людей, що займалися суспільно-корисною справою, називали доброчинцями, благодійниками, альтруїстами, громадськими діячами, меценатами.

Але краще розкажуть самі волонтери.

Людина, яка разом з колегами подала свою руку допомоги  українцям Боснії підчас військових дій, створила там українську школу ім. Андрея Шептицького -  Марія  Турченяк . Розповідь  про події 20 річної давності не  менше  хвилюють як нинішні.

     Сьогодні в Україні про волонтерів заговорили  через Інтернет, телебачення… та й взагалі заговорили . Події в Україні виявили серед великої кількості людей благородне вміння – допомагати один одному. Пам’ятаємо ті дні, коли почалась революція гідності. Як люди зуміли зорганізуватися, допомагали чим могли якщо конкретніше – допомагати тим, хто мужньо стояв на Майдані а тепер вже на превеликий жаль допомагають тим, хто на війні, бо так склалося історично: ми хотіли свободу – отримали війну.

Тема волонтерства втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.

Скільки волонтерів в Україні - порахувати складно. Іноді здається, що вся країна допомагає армії, переселенцям, хворим та пораненим.

  Активно волонтерська робота проводилась і продовжує проводитись і на Жидачівщині. Наші волонтери під час революції гідності  зуміли зорганізувати роботу так, що майже не залишилось людей, байдужих до чужої біди. Долучалися прості люди, підприємці, організації,громади, духовенство, школи, велика підтримка надходила від діаспори. Допомагали і  роблять це до нині.

 Волонтери «одягають» армію, забезпечують її касками, бронежилетами, берцями, спальниками, карематами, медикаментами та їжею, а ще – готують їжу, перевозять біженців, вивозять поранених і тіла з поля бою, що тільки, зрештою не роблять…Робота деяких волонтерських груп уже вийшла далеко за межі лише постачання військових, вони ведуть активну просвітницьку роботу серед населення, а головне – молоді.  І найголовніше – роблять свою справу добровільно, жертвуючи власним часом, коштами здоров’ям ,а інколи навіть життям. 

   

 Волонтерських груп, організацій  є кілька. В кожного з них свої напрямки діяльності, своє бачення і стиль вирішення тих чи інших завдань, але напевне одна мета: безкорислива, щира допомога тим, хто її потребує. Адже волонтером є тільки той, у кого відкрите серце і чиста совість.                                                                                                          

   ГО «Народний легіон» та волонтерська група «Допоможи фронту» (Володимир Гаврон, Тарас Матвіїв, Роман Романів, Ірина Гебра,Ольга Йонка Юра Гедзович. Юстина Вітик)та  інші...

   ГО «Білі берети» (Богдана Пеняк, Ігор Савула,Олександра  Маришко,Ольга Маркевич, Наталія Янкевич) та багато інших медиків-волонтерів , які допомагали на Майдані і проводять сьогодні велику роботу  щодо знань та вмінь  надання першої медичної допомоги.

Волонтерська група під керівництвом Назара Татумира

Волонтерська група під керівництвом учасника Майдану  Івана Гивеля (Володимир Микитин, Роман Волицький, Іван Коломієць..)

 Потужна волонтерська група Ходорова під керівництвом Юрія Юревича

(Ольга Єфремова, Руслан Жуковський, Валентин Бабітко, Тарас Кашинський, Андрій Чад, Походжай Марія Маркіянівна)

Присутні дізнались багато про діяльність волонтерських груп .

Всіх вразила презентація Тараса Матвіїва та розповідь Лесі Баранкевич. Все почуте і побачене  про волонтерські будні щирістю та по простому додають певності,  що наш народ має душу і вміє зорганізуватись.

Впродовж заходу свою вдячність волонтерам висловлювали юні талановиті жидачівці. Це учні НВК(керівник Любов Брухаль), учні гімназії(керівник Оксана Дахній) та читці ЗОШ №2 Коцовська Наталя та Владислав Цап.

  Приємною несподіванкою для присутніх стала презентація книги "Смерть царя", присвяченої героям Небесної , яку написали наші хлопці земляки Юрко Чуб(м.Жидачів) та Ярослав Славко(с.Заліски).Вони були очевидцями тих страшних лютневих подій , мужньо стояли на Майдані а зараз пербувають у зоні АТО. Юрко зі сльозами на очах ділився з присутніми своїми враженнями і згадував як втратив друзів на Майдані і що спонукало його до написання цієї книги.

На завершення всі присутні подякували волонтерам за велику благородну справу, пообіцяли підтримувати їх та всі разом аплодуючи заспівали пісню про мир.

Формування духовно-моральних цінностей на основі життєвого шляху Андрея Шептицького

                                                                                                                                                                                                                           
 30 листопада працівники бібліотек спільно з працівниками районного методичного кабінету, вчителями та учнями гімназії ім. Партицького мали чудову нагоду поринути в історію ХІХ ст. а саме у родину Митрополита Андрея Шептицького.

Завдяки талантам учнів гімназії та роботі вчителів Уляни Іванчук, Оксани Дахній та всього колективу присутні заходу побували на святі душі. Весь життєвий шлях Андрея Шептицького пропустили через своє серце і багато взяли для себе корисного. Надзвичайно цікавою була розповідь директора гімназії  Василя Благого про невідомі штрихи біографії Митрополита.

Працівники нашого відділу донесли до слухачів огляд книжкової виставки "Збудуй храм своєї душі" та огляд літератури про Андрея Шептицького. Зав.відділом обслуговування розповіла про нове видання, презентація якого відбулася цього року  на Львівському форумі . Це книга Кирила Королевського "Митрополит Андрей Шептицький". У другій частині заходу відбувся діалог " Формування духовно-моральних цінностей на основі життєвого шляху Андрея Шептицького".         

               

Від революціії СВОБОДИ до революції ГІДНОСТІ

                  

«Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу» (Поль Гольбах)

«Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи» 
   Сьогодні у нашій бібліотеці пройшов історичний віраж, присвячений річниці  Дня Гідності та Свободи.
     Якщо звернутись до «Вікіпедії», гідністю означується якість людської особистості, яка відрізняє її від усіх інших живих істот. «Гідність – це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає  особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості».  Як форма прояву соціальної і моральної свободи поняття Гідність передбачає право людини на повагу, визнання її прав і одночасно усвідомлення нею свого обов’язку і відповідальності перед суспільством.

Ми піднялись для гідності країни,

Й тепер для нас немає вороття.

Ми живемо на Славу України,

 І як герої віддаєм життя!

ЖИДАЧІВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ ЗАПРОШУЄ

У рамках 12-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DOCUDAYS UA на теренах Львівщини з 1 по 10 листопада 2015 року проводитиметься показ документальних фільмів про права людини.

04 листопада 2015 року в 11:00 год. в приміщенні Жидачівської районної бібліотеки (вул. Шашкевича, 15, тел. для довідок: 31859) буде проведено показ документального фільму грузинського режисера Шалва Шенґелі «ВОЛОДАР» (2014 рік).

Сюжет фільму: Чи потрібно було залишити пам’ятник Сталіну на подвір’ї жіночого монастиря? Головне питання фільму стало причиною конфлікту в маленькому грузинському селі. Монастир, розміщений у Храмі Христа Спасителя VII століття, – з одного боку, та пам’ятник вождеві – з іншого: чи можливе таке співіснування? Як церква стала прихистком для вождя, чиє ім’я пов’язане із боротьбою з релігією? Які ідеологічні конфлікти типові для Грузії ХХІ століття? Автори фільму шукають відповіді на ці питання.

Шукайте Україну в собі

   "Люди потребують гарної історії, спілкування з книгою та її автором, віри у добро, справедливість та любов, а ще трохи дива та надії. Коли даруєш людям щирість, тепло, натомість отримуєш від них лише найкраще і найдушевніше ставлення." (Наталя Гурницька)

  28 жовтня в традиційній літературній вітальні нашої бібліотеки відбулася зустріч з чудовими людьми, які є членами  Львівського жіночого літературного клубу, авторами книги  «Україна в мені»,  письменницями, які мають багатотисячну армію прихильних читачів 

Дарою Корній, Наталкою Гурницькою та мовознавцем та укладачем словників -

 Тарасом Березою.

Їхні романи здобувають нагороди та обговорюються критиками, їхні книжки дарують людям неповторні емоції, світло та надію. 

Дара Корній (справжнє ім'я Мирослава Замойська) народилася  на Волині. Школу закінчила в селі Княже на Львівщині, вищу освіту здобула у Львові . Працює у Львівській національній академії мистецтв, виховує доньку Дарину й сина Максима, захоплюється дохристиянською міфологією, праукраїнськими віруваннями, етнографією, казками, народною музикою, книгами. Спочатку Дара Корній писала для дітей  та підлітків . Дебютний "дорослий" роман письменниці під назвою «Гонихмарник» здобув третю премію «Коронації слова-2010», був виданий того ж року у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011». Другий роман «Тому, що ти є» – «Вибір видавців» у «Коронації слова-2011». Наступний роман «Зворотний бік світла» теж було відзначено дипломом «Вибір видавців» уже на «Коронації слова-2012». Зворушили читача твори   «Зірка для тебе» та  «Зворотний бік темряви».  На сьогодні є вже нові книги, які  також варті уваги.

 Наталка Гурницька  народилася  у Львові в родині, яку можна вважати типово галицькою. Без отого старого родинного альбому зі світлинами ще ХІХ століття, без сімейних львівських історій, які сягають в позаминуле століття і аж просяться на папір, не була б собою і не почала б писати. Все інше не надто й важливо і дуже банально. Закінчила школу, вступила на економічний факультет університету ім. І. Франка, завершила навчання в 1990 році, почала працювати за фахом… Писала завжди, але так само завжди надто критично себе оцінювала. Вирішила, що варто видати книжку аж у 2012 році, але й тут не сталося нічого цікавого. Не було тривалих пошуків видавництва. Відразу звернулась у львівське видавництво «Піраміда». Певно, містика, але без жодних передумов до того, все просто і відразу склалось, а книжка сама проклала собі дорогу та легко розійшлася. Мова йде про роман« Мелодії кави в тональності кардамону»

Часом письменнику не треба вигадувати сюжет та конструювати характери героїв, аби написати яскравий захопливий твір. Досить зазирнути за лаштунки життя і воно саме підкаже авторові сотні невигаданих історій із живими героями та їх справжніми радощами і смутками, перемогами й поразками, правдою й оманою, пеклом і раєм… «Україна в мені» - це перша збірка Львівського жіночого літературного клубу написана під враженням подій на майдані 2014 року та сучасних подій. Відкрити очі пересічному європейцю на усю глибинну красу і неповторний біль України, допомогти зрозуміти цінності надії, древню культуру, складну історію та перспективи – мета цієї антології.
    Оповідання – есе, які ввійшли до збірки вражають своєю щирістю, реальністю подій, якоюсь особливою, трепетною подачею. Всі присутні із захопленням слухали уривки з книги, які читали працівники Жидачівського Народного дому Леся Максимів та Наталя Присяжнюк.
  Милували своїм співом учні Жидачівської гімназії та зразковий  хоровий колектив "Струмок" Жидачівського центру творчості під керівництвом Оксани Дахній

та учениця Ходорівської ЗОШ№1 Ілона Кутна.


 Надзвичайно цікавим стало знайомство з мовознавцем 
Тарасом Березою


  

Як укладач словників та посібників Тарас Береза працює з 2006 року. Його першим виданням є Українсько-англійський інтерактивний посібник «Швидка перекладацька допомога від Лінгвістичного Центру. Випуск 1. Юридичний. Цивільно-правові договори».
«Так кажуть» – перший українсько-англійський англо-український словник народної мудрості, який Тарас Береза укладав разом з Олегом Кулинським. Книга вийшла друком 2010 року.

   Наступного року Львів зустрів «Практичний англо-український словник фразеологічних синонімів», укладений Тарасом Березою, Олегом Кулинським та Лесею Коцюк. Видання увійшло в номінацію «Книга року» на 18-му Форумі видавців (2011).

   Авторська серія Тараса Берези «Інноваційні словники» активно розвивається в межах діяльності Лексикографічної лабораторії LEXILAB при Національному університеті «Острозька академія».

   Над укладанням словника «Сучасний англо-український словник живої мови» автор працював протягом 10 місяців. Видання є відтворенням сучасної мовної картини світу і покликане донести до користувачів колоритні вислови, які набули широкого вжитку в українській та англійській мовах упродовж останніх двох десятиліть. 

« Слова самі по собі, як одяг, – не холодні й не теплі. А коли одежину одягнеш на тіло, вона стає теплою. Так і слова, пропущені через серце. Велике значення має гармонія і ритм їх розташування. 

Відчуття міри речей і пропорцій. Тоді проза має свою тональність, енергетику. Книжка має давати знання, світло і задоволення». (Дочинець) 

   Дякуємо нашим гостям за те знання і світло, яке не тільки у їх книжках, але яке вони привезли нашим читачам. 

ШУКАЙ УКРАЇНУ В СОБІ

Центральна бібліотека Жидачівської РЦБС

Районний методичний  кабінет  

З А П Р О Ш У Ю Т Ь    на    З У С Т Р І Ч

" ШУКАЙ  УКРАЇНУ  В  СОБІ "

28 жовтня    2015
у  ЛІТЕРАТУРНІЙ  ВІТАЛЬНІ   

МОВОЗНАВЕЦЬ ТА УКЛАДАЧ СЛОВНИКІВ - ТАРАС  БЕРЕЗА  

 і      ЛЬВІВСЬКІ ПИСЬМЕННИЦІ

ДАРА  КОРНІЙ,  НІКА НІКАЛЕО, 

НАТАЛКА ГУРНИЦЬКА,   ІРИНА ХОМИН

місце проведення  - центральна бібліотека                             початок 11.00

28 жовтня    2015                                                                             вхід вільний

Образ матері в творчості Бориса Олійника

 до 80-річчя з дня   народження Бориса Олійника 

Борис  Олійник - поет яскраво вираженого громадського темпераменту. Він, можливо, найближчий серед сучасних літераторів до рівня свідомості українською нaродy             з її злетами і падіннями,        з її ілюзіями і розчаруваннями,                    з її намаганням нарешті явитися світові з високочолим іменем — Народ!

Значну частину своєї творчості присвятив Борис Олійник темі матері, він створює щемливий і ніжний образ своєї матері, цей образ видається близьким усім читачам, нас не залишає байдужими те почуття щирої синівської любові та вдячності, яким сповнює автор свої поезії.

"Я в неї був один, до того ж, дуже схожий на батька. А те, що ми з нею не бачилися тижнями, оскільки колгоспні лани розкинулися на 7-10 км від Зачепилівки і в жнива їй доводилося виїжджати в степ на кілька днів, робило наші зустрічі справжнім святом. Це свято не потьмарилося для мене і по сей день".

З ніжністю згадував поет і ті дні, коли він "виривався" в рідні полтавські краї, в батьківський дім, де на порозі чекала свого дорослого сина найкраща, найсвітліша для нього Мати.

 Читання  поезій  Бориса  Олійника  ПРО МАТІР  усіх  присутніх  оповило  лагідними  і щемливими відчуттями  святості  мами.

- «Сива ластівка»

- "Мати сіяла сон..."

- «Мати»

- «Та було у матері чотири сини...»

- (Продовження  «Та було у матері чотири сини»)

- Уривок з поеми «Сиве сонце моє» 1 ч.

- Уривок з поеми «Сиве сонце моє»  2 ч.

З останнього виступу  Бориса  Олійника: «Був і залишаюсь до цього часу романтиком, хоча з іншого боку – особливих підстав для романтизму немає. Одначе вважаю, що той, хто зраджує свої ідеали, перетворюється на  обивателя, навіть у літературі. Без романтизму все засохне, пересохнуть усі джерела нашого духовного річища.

Одначе духовна атмосфера в суспільстві викликає тривогу. Вона надто розріджена, морально-етичні критерії впали до нульової позначки. Це відчутно і дедалі більше позначається на нашій літературі – поезії, прозі, не говорячи вже про драматургію.

А поки що ми продовжуємо котитися вниз. Поки що наша Україна не йде ніяким шляхом в широкому розумінні цього слова. Як довго це буде – я не знаю. Мабуть, стільки – скільки ми цього заслуговуємо.»

ДУМКИ ВГОЛОС АБО КРИК ДУШІ

Зустріч з поетом, письменником, активним громадським діячем Володимиром Шовкошитним та 

львівською письменницею – прозаїком Людмилою Когут

 Най­мо­біль­ні­ший і най­кре­атив­ні­ший пись­мен­ни­к в Ук­раї­ні, що ви­їз­див кра­їну, як ні­хто, від­ві­дав­ши всі об­лас­ні цен­три і сот­ні міс­те­чок і сіл. Він не че­кає ми­лос­тей від об­ста­вин, він їх ство­рює — як лі­те­ра­тор, ви­да­вець, гро­мад­ський ді­яч, як один із ке­рів­ни­ків На­ціо­наль­ної спіл­ки пись­мен­ни­ків Ук­раї­ни.

На­прям йо­го твор­чо­сті і гро­мад­ської ді­яль­но­сті чіт­ко ви­зна­че­ний ви­пле­ка­ним пе­ре­ко­нан­ням: «Ге­рої на­ро­джую­ть­ся на мо­ги­лах ге­ро­їв». Вітайте вдруге у нас в гостях в літературній вітальні письменник, професор, доктор філософії Володимир Шовкошитний.

.   «…Хочу бути щирою і відвертою з усім навколишнім світом (та найбільше зі собою) і розповісти про сокровенне та вічне»

Людина, яка вважає, що писати вірші – «це вищий пілотаж». А писати прозу - таку ж мелодійну, душевну - це простіше. Саме такою є любителька  поезії і творець жіночої прози, Львівська письменниця – прозаїк , яка сьогодні у нас вперше на Жидачівській землі -Людмила Когут.  

 Розповідь пана  Володимира про Василя  Стуса  і  паралелі   його долі з  долею  Тараса Шевченка, події на  Майдані,   неоднозначні  враження  від перебування  в зоні АТО, український дух  і спадщину  минулого  викликали  особливі емоції щему та "яріла  душа" (за словами з вірша Василя Стуса) викливали особливі  емоції у присутніх вчителів  та бібліотекарів  району. Пан Володимр видавець  і  місія  поширення  книг  його видавництва "Український пріоритет" - доброчинна та  вагома. Саме за його старання  у 25, 95 та 81 бригадах були створені  бібліотеки для воїнів. Війна  явище неперехідне і  вона  має бути на усіх фронтах  - насамперед  в площині духу. Тому слово , на думку  Володимира Шовкошитного нині   має  особливе значення     коли «навкруг димує зло». Засвітити свічу замість того, щоб ганьбити темряву.   . Тому й  син пана Володимира  в лавах захисників  Вітчизни. 

   «…Хочу бути щирою і відвертою з усім навколишнім світом (та найбільше зі собою) і розповісти про сокровенне та вічне».

Людина, яка вважає, що писати вірші – «це вищий пілотаж». А писати прозу - таку ж мелодійну, душевну - це простіше. Саме такою є любителька  поезії і творець жіночої прози, Львівська письменниця – прозаїк , яка сьогодні у нас вперше на Жидачівській землі -Людмила Когут

  Жіночі долі, перипетії життя простих людей, таких подібних до кожного з нас -  повчальні  та дають надію на  добро.

 Як завжди,   гарні  книги  з автографами авторів  розійшлися  поміж присутніх.  

Наступна  зустріч  в літературній  вітальні  з  Львівськими письменницями, що об'єдналися  в  "Жіночий  клуб" - зовсім  скоро, слідкуйте.

В. Шовкошитний та Л.Когут в Жидачеві

З А П Р О Ш Е Н Н Я
 

"ДУМКИ ВГОЛОС    АБО    КРИК  ДУШІ"

зустріч  в літературній  вітальні  з 

                                           сучасними  українськими  письменниками

Володимиром  Шовкошитним  та Людмилою Когут

21 жовтня                                                                         початок  о 12.00
місце проведення - ЗОШ №2    м.Жидачева. 

ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНИЙ ЗЛЕТ 2015

Працівники Жидачівської центральної бібліотеки долучилися до військово-патріотичного злету 

пам'яті Петра Федуна "Полтави"

 в рамках святкування 73-ї річниці створення нескориної ‪‎УПА та

 вшанування новітніх Героїв Майдану та героїв сучасної війни, що  пройшов на Жидачівщині в масиві Бакоцино між ‪‎Журавно та ‪‎Новошино .

 

«Новітні  герої   Жидачівщини » 

 були представлені на стенді  виготовленому у центральній  бібліотеці.