Слов'янські апостоли: на перехресті історії та сьогодення

...ВОЗСТАВ ОД ГРОБА,

СЛОВО ВСТАЛО,

І СОЛО ПРАВДИ ПОНЕСЛИ

ПО ВСІЙ НЕВОЛЬНИЧІЙ ЗЕМЛІ

ТВОЇ АПОСТОЛИ СВЯТІЇ.

Т. ШЕВЧЕНКО

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. За різними історичними джерелами видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи.

Писемність, мова - то є душа кожної нації, її святощі, її найцінніший скарб.

В мові наша давня й нова культура. Зі встановленням писемності починається справжня історія народу, його культури, світогляду, наукових знянь, літератури і мистецтва. Цей найбільший вклад у культуру слов'янських народів був внесений святими Кирилом і Мефодієм.

Слов'янські апостоли Св. Кирило та Мефодій - створили писемність, першу слов'янську азбуку - глаголицю, витворили норми першої літературної мови слов'ян - старослов'янська, зробили перші переклади християнської і службової літератури старослов'янською мовою, завдяки неперевершеному дипломатичному хисту св. Кирила і Мефодія слов'яни першими в Європі офіційно здобули право говорити з Богом рідною мовою, а вся їхня діяльність слугує єдності християнської церкви і в минулому, і нині.

Вшанування пам’яті засновників слов’янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851.

В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.

Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури.

Апостол новітнього українства: година історичного календаря.

Молоді роки.

Юрій Іванович Липа  — громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції. Один з ідеологів українського націоналізму.

Батьком Юрія був видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа — комісар Одеси від Центральної Ради (1917), міністр культів і віросповідань Директорії УНР та автор проекту її першої Конституції (1918), міністр здоров’я уряду УНР в екзилі (1921).

Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії. Вступив до Новоросійського університету.

У 1917 р. молодий юнак робить свої перші кроки на літературній ниві — він є редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України» (історія і діяльність), «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг». Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в м. Одесі, вступає до лав організованої полковником І. Луценком та підполковником В. Змієнком Гайдамацької дивізії, у перший курінь. Пізніше вступив до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, бере участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси.

Активна творча діяльність.

Вступивши 1922 р. до Познанського університету на медичний факультет, він не полишає громадсько-політичної діяльності. Зі студентів, колишніх вояків армій УНР і ЗУНР, за почином хлопця утворюється таємне товариство, корпорація «Чорноморе», де Юрій Іванович обіймає посаду ідеологічного референта. В умовах бездержав’я українські емігранти, очолені Юрієм Липою, намагалися не лише зберегти своє національне обличчя, але й думали про майбуття України.

По закінченні університету у 1929 році разом з Є. Маланюком Юрій стає натхненником і організатором літературної групи «Танк». Друкувався в альманасі «Сонцецвіт».

Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, орієнтація на Європу, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю — ось основні гасла і принципи, за якими творили молоді письменники. Пройнята цими ідеями, переповнена духом боротьби за українську ідею, з’являється 1931 р. друга збірка поезій Юрія Івановича з такою характерною назвою — «Суворість».

На шпальтах «Вісника» друкуються його літературознавчі статті: «Розмова з порожнечею», «Розмова з минулим», «Совіцькі фільми», «Розмова з наукою», «Організація почуття», «Боротьба з янголом», «Розмова з Заходом», «Селянський король», «Сатриз Мапіпз», «Провідництво письменства», «Батько дефетистів», «Сіре, жовте і червоне», в яких він дає оцінку українській літературі та визначає головні напрямки її розвитку в майбутньому.

У Варшаві в 1934 р. вийшов друком роман письменника: «Козаки в Московії». 

1936 року Юрій Липа видав три томи новел «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917—1921 років.До того ж, у тому ж році письменник видав дві політичні праці — «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття.

Найповніше ідейно-філософські погляди Липи розкриті в його «всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Юрій Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики.

Друга світова війна і смерть.

У вкрай несприятливий час воєнного лихоліття Юрій Липа разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівим у 1940 році утворюють у Варшаві Український Чорноморський інститут — науково-дослідну установу вивчення політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності. Протягом 1940—1942 років ними було видано 40 актуальних праць.

Після переїзду влітку 1943 до Яворова (тепер Львівська область) став одним з активних учасників українського руху Опору. Працюючи як лікар, Липа організував підпільні курси по підготовці медичних кадрів для Української Повстанської Армії, готував тексти листівок та відозв до населення і німецьких солдат. Постать Юрія Липи була настільки значущою, що 1943 р. його діяльність помітили у вищому державному проводі фашистської Німеччини. За наказом Гітлера Ю.Липу було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Юрій з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І, на диво, залишився живим…

З липня 1944 – інструктор першої Старшинської школи УПА в Карпатах. Помітили його і радянці, з лабет яких вирватись мислителю не поталанило. 19 серпня 1944 Юрій Іванович був захоплений підрозділом НКВС в селі Іваники, Яворівського району, а на світанку 20 серпня 1944 р. Юрія Липу було по-звірячому замордовано в с. Шутова Яворівського району, що на Львівщині. Похований в с. Бунів, Яворівського району.

Вшанування пам’яті.

У Одесі, Києві, Львові, Кропивницькому, Конотопі та Новояворівську існують вулиці Юрія Липи.

 У Торонто функціонує суботня школа імені Юрія Липи заснована доктором Богданом Стебельським у 1956 році як Курси Українознавства.


Пам'ятник Юрію Липі в с. Іваники, Яворівського району, Львівської області.

Замало століття, щоб оцінити їхнє життя: видатні люди Жидачівщини

Інформхвилинка про бібліографічні посібники, які видала Жидачівська ЦРБ, присвячені видатним особистостям краю, які народилися в травні:

 «Незалежна Україна – мета всього її життя» - під такою назвою вийшла пам’ятка користувачеві , присвячена життю і творчості   Ярослави Стецько, для якої все її життя було Україна.

    Користувач має змогу познайомитись із біографією Я. Стецько, її життям на Жидачівщині та про відкриття музею Ярославі Стецько у с. Юшківці.

   Слава Стецько – дієвий політик, яка у своїй роботі опиралася на єдину мотивацію – здобуття незалежності України та розбудову молодої держави. 2010 рік  проголошений Роком Ярослави Стецько.

Пам’ятка користувачеві «Її доля пов’язана з Ходоровом», яка знайомить користувачів з тим періодом життя письменниці, що пов’язаний з Жидачівським краєм.

Пам’ятка вміщує три розділи  : перший знайомить із загальною біографією письменниці, а наступні два розділи дають змогу познайомитись із життям  письменниці на теренах Жидачівщини :

«І. Вільде у Ходорові» та « Вшанування І. Вільде на Жидачівщині». 

 Бібліографічний покажчик «Омелян Партицький – славний син Тейсарівської землі» адресований для тих, хто бажає ближче познайомитися з життям Партицького, його внеском у національно-просвітницьке пробудження Галичини, розрахований на освітян, просвітян, краєзнавців та пересічного користувача.

   У розділах покажчика подана біографічна розвідка, висвітлена його діяльність як мовознавця, педагога, наукову діяльність, етнографічна, редакторська та видавнича, Партицький як поет та громадський діяч та Партицький та І. Я. Франко.