Розрадь хоч пам’яттю тугу сиріт-батьків…

31 серпня у залі центральної біблоітеки захід-реквієм  вшанування пам"яті полеглих земляків в зоні АТО.Уже третій рік ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, новітні герої Жидачівщини, які не задумуючись пішли боронити кордони держави. Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Вшануймо героїв хвилиною мовчання.

«Поки людина відчуває біль-значить вона-жива. Поки людина відчуває чужий біль – вона людина». Жодні слова  не повернуть ані дружині чоловіка, ані мамі сина. Але, однозначно, що ми повинні розуміти одну дуже просту річ, що  нація не має майбутнього, якщо ми не будемо пам’ятати своїх героїв. І сьогодні ми всі разом засвідчуємо ту незмірну повагу нашим Героям, які загинули, поклавши своє життя за те, що ми маємо можливість жити під мирним, спокійним небом саме на цій території.

 Солдатські матері…Ви витираєте сльози, але відпускаєте своїх дітей на війну. Підтримати цей вибір власної дитини, благословити її на захист України  - це і є справжній материнський подвиг! Тож ми схиляємо голови перед мужністю матерів, котрі виховали героїчних синів та доньок України, які стоять на захисті Батьківщини і дають героїчну відсіч ворогу. І особливу шану і вдячність ми віддаємо тим матерям, чиї голови покрили чорні хустки, хто за останні роки не дочекався додому своїх дітей". Нема нічого важчого, коли дружина втрачає люблячого чоловіка, діти втрачають батька, дідуся. А саме страшніше – це коли мати втрачає свого сина, якого родила, виховувала, плекала. 

Виховати героя - це не просто відповідальність, це героїзм самих батьків. Нам хотілося б, щоб усі матері і дружини, рідні усвідомлювали, що їх втрата є не просто героїзмом, а набуттям для нашої держави, бо якби не їх сини, то сьогодні ми вже були б в іншій державі. Ми повинні віддавати належне жінці, матері, яка для нас є символом людяності, добра та самозречення. Саме тому нещодавно завдяки спільним зусиллям бійців АТО, волонтерів, ювелірів, дизайнерів та багатьох інших людей була виготовлена перша народна нагорода для матерів українських героїв - «Орден матері бійця АТО» На церемонію вручення цієї нагороди ми запросили рідних наших героїв-земляків. Нагороди вручали голова Жидачівської районної ради Ігор Степанович Кос  та заступник голови Жидачівської РДА Василь Євгенович Татарин.

Працівники бібліотеки підготували презентацію про новітніх героїв Жидачівщини. 

ОСЬ КОРОТКІ  ДАНІ про полеглих-земляків.

    1. ПОПОВИЧ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ народився 16.03.1989 р.н., у с. Монастирцях Жидачівського району - боєць батальйону «Львів», перший правоохоронець з Львівщини, котрий загинув у зоні АТО 17.08.2015 року. На службу прийшов добровільно, як тільки почув про формування підрозділу, пройшов вишкіл і відправився разом з товаришами у зону проведення антитерористичної операції. Отримав смертельне поранення під час виконання бойового завдання у с. Кримське Слов’яносербського району Луганської області Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Рішенням Жидачівської районної ради від 2 липня 2015 року, школі с. Монастирець, у якій навчався Володимир Попович, присвоїли ім’я героя. На її фасаді урочисто відкрито меморіальну таблицю.

2. КОЗАК МАР’ЯН ІВАНОВИЧ народився 20 липня 1984 року в с. Іванівцях Жидачівського району. Служив у прикордонних військах, під час проходження служби у зоні АТО був бійцем 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Збройних Сил України. Молоде життя обірвала ворожа куля. Це сталося в ніч з 2 на 3 серпня 2015 року поблизу смт. Станиця Луганська Луганської області. Бойова машина, в якій на завдання їхав Мар’ян із побратимами, потрапила під обстріл бойовиків. Ціною власного життя він захистив рідну землю.Указом Президента України № 722/2015 від 25 грудня 2015 року, "за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

3. ДАНЬКІВ РОМАН РОМАНОВИЧ народився 30.08.1976 року у с.Дубравка Жидачівського району. У серпні 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 1-й окремій гвардійській танковій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України. З осені 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 3 листопада 2015 року солдат Даньків помер від серцевої недостатності у зоні проведення АТО. На честь захисника у рідному селі Дубравка встановлено пам’ятну дошку на фасаді загальноосвітньої школи, де він навчався.

4. СИСОЄВ ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, народився 08.04.1968 року у с .Сулятичі Жидачівського району. До 2000 року проживав у м. Стебнику, а згодом переїхав до Харкова, де й був призваний на військову службу зв’язківцем. Односельчани ж пам’ятають Валерія як «радіомайстра від Бога»: всі телевізори, приймачі він справляв із закритими очами. Помер Сисоєв Валерій 2 січня 2016 року у с. Андріївка Волноваського району Донецької області під час проходження військової служби.

5. ОЛЕСЬКІВ ІГОР СТЕПАНОВИЧ народився 7 травня 1976 року в смт.Журавно Жидачівського району. Був активним учасником Революції гідності, з лютого 2015 року добровільно пішов захищати східні рубежі України від російської агресії у складі батальйону ім. Кульчицького. Його поважали бойові побратими, бо він завжди був надійним, що дуже дорого значить у середовищі військових.Ігор вирізнявся військовою виправкою і хоробрістю. Він завжди рвався в бій. Хвороба забрала воїна під час його перебування у відпустці у рідному селищі 27 червня 2016 року. У складі добровольчого підрозділу пройшов і котли, і наступ на Луганськ. З рук Президента України за мужність, проявлену в бою, Ігор Олеськів отримав відзнаку «За участь в Антитерористичній операції».

6. ЦАП ЯРОСЛАВ ЙОСИПОВИЧ народився 19.04.1965 року в с.Дем’янка Лісна Жидачівського району. Був прапорщиком, механіком - водієм 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини польова пошта В4742. Під час виконання бойового завдання 8 червня 2016 року отримав смертельне поранення несумісне із життям від обстрілу ротного опорного пункту в с.Опитне Ясинуватського району Донецької області. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальну цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно) Указ Президента України №345/2016 “Про відзначення державними нагородами України”19.04.1965 р.н. У рідному селі героя на фасаді початкової школи встановлено меморіальну дошку на його честь.

7. РОГОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ народився 14.10.1968 року у с.Вербиця Жидачівського району. Михайло Роговський був мобілізований у збройні сили України 15 липня 2015 року. Був учасником бойових дій, старшина 17-ї окремої танкової бригади. Рівно через рік 15 липня 2016 року він повертався додому в коротку відпустку із зони АТО, але у Києві з ним сталося непоправне – його серце зупинилося.

8. МЕЛЬНИЧУК ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ народився 31.03.1979 року у смт. Гніздичів Жидачівського району. Більше року часу провів він на військовій службі, захищаючи рідні кордони від агресора, повернувся додому у травні 2016 року, однак тяжкі спогади про війну не полишали його, серце Володимира зупинилося 21 серпня 2016 року.

9.АНДРЕШКІВ ВОЛОДИМИР СТЕПАНОВИЧ народився 16.10.1969 року у с.Бориничі Жидачівського району. Був активним євромайданівцем.
Воював у складі батальйону «Київська Русь» від початку його створення, пройшов запеклі бої за Дебальцеве взимку 2015 року. У листопаді 2016 року Володимир повторно уклав контракт із Збройними силами України і повернувся на передову. Мужній Український воїн загинув у бою за визволення України від російських окупантів на Світлодарській дузі 19 грудня 2016 року. Указом Президента України № 580/2016 від 29 грудня 2016 року «Про відзначення державними нагородами»ни загиблого Володимира Андрешківа, за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджено орденом "За міжність" ІІІ ступеня (посмертно).З метою належного вшанування пам’яті загиблого учасника АТО Андрешківа Володимира Степановича на фасаді місцевої школи у с.Бортники, де він навчався, встановлено меморіальну дошку, а також вулицю ім. О.Пушкіна у рідному селі героя перейменовано на його честь ім. Володимира Андрешківа.

10. КНЯЗЕВ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ народився 21.07.1998 року у с.Бортники Жидачівського у великій, працьовитій і дружній родині. Навчався у Бортниківській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Після 9 класу вступив у Новороздільський професійний ліцей №5, де здобував цілком мирну професію, але війна на сході України покликала його до лав захисників рідної землі. Загинув Володимир від вогнепального поранення голови 13 березня 2017 року в Луганській області.

11. БЕРЕЗКА МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ народився 17 жовтня 1996 року в с.Бринці-Церковні Жидачівського району. У серпні 2016 року він добровільно став до лав захисників України. Молодий солдат з Львівщини самовіддано захищав від російсько-терористичних окупантів нашу Батьківщину. Безмежно любив Україну і мужньо обороняв її від загарбників. Загинув Михайло 8 червня 2017року, о 13.10, біля населеного пункту Катеринівка Попаснянського району Луганської області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Війна жорстока і ще не скінчилася. Кожного вечора дивимось новини і бачимо, в яких важких умовах нашим хлопцям доводиться боронити цілісність нашої держави. Хлопці які воюють залишають свою родину, роботу, навчання , щоб піти на передову. В жодній країні світу нема таких самовідданих людей, як у нас. Пишаємось ми сьогодні і нашими патріотами – земляками. 

Представник Жидачівсько-Миколаївського райвіськомату вручив відзнаки воїнам, що повернулись із зони АТО. 

Мистецький супровід заходу - музичні твори у виконанні ансаблю "Кантабіле" Жидачівської ДМШ, та Світлани Стеблій.

"Жива"- захоплюючий фільм про УПА за реальними подіями

 Мужність, біль від втрати близьких,кохання,відданість Батьківщині ...  ці відчуття переповнювали всіх глядачів протягом перегляду фільму"Жива". Просто неможливо було відірватися від екрану.Співпереживали,плакали і просто дивувалися від реалій тогочасних подій в Україні.

    Кінопоказ фільму Тараса Химича "ЖИВА" в бібліотеці було проведено з нагоди відзначення року головнокомандувача УПА Романа Шухевича за сприяння Департаменту з питань культури, національностей та релігій, ГО"Разом "

«Жива» — український історико-драматичний фільм, знятий Тарасом Химичем за реальними подіями. Він є дебютною ігровою повнометражною роботою режисера. Прем'єра стрічки в Україні відбулась 24 листопада 2016 року. Фільм розповідає про молоду дівчину Анну Попович, яка рятуючись від переслідувань МГБ, потрапляє в табір УПА. 

  Фільм було знято за реальними подіями, які трапилися з Анною Попович у 1950-х роках. У 91 рік Попович розповіла свою історію авторам стрічки та дозволила її екранізувати. Більша частина зйомок відбувалися у Ґорґанах, у тих місцях, де відбувались події з життя Попович. Сцену з допитом головних героїв знімали у львівському Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», директор якого, Руслан Забілий, виступив консультантом фільму.  Для Ольги Комановської, виконавиці головної ролі, фільм став кінодебютом. Попович допомогала акторці у створенні образу.

  Стрічка отримала фінансову підтримку від Львівського обласного бюджету в рамках Регіональної програми сприяння розвитку інформаційного простору та громадянського суспільства.Однією з цінних рис фільму рeжисeра Химича, а разом з тим оригінальним у підході до тeми є тe, що оповідачeм і цeнтральною постаттю в фільмі є жінка.  В досі рeалізованих в Украіні фільмах, пов'язаних з діяльністю УПА, нeмає художнього фільму（в докумeнтальних є спогади і свідчeння жінок), дe головною гeроінeю була б жінка. Зазвичай гeроями фільмів є чоловіки - бійці УПА. Цe історіі пeрeдусім про них, дe найчастішe вони показані, як eпічні постаті, бeздоганні гeрої, а нe живі люди з крові та кісток.

   Таким є хоча б фільм "Нeскорeний", що розповідає про Романа Шухeвича. Такe рішeння, а також факт взяття за основу для сцeнарію справжньоі історіі зв'язкової УПА - гуцулки Анни Попович, сильно вплинули на стилістику фільму та його клімат, інакшe розставили акцeнти. Справжню Анну Попович та розповідь про eпізоди їі діяльності в УПА можна почути і побачити у зворушливому і дужe доброму докумeнтальному фільмі того ж Тараса Химича "Хроніка УПА".

 Філь є дуже історично пізнавальний і водночас цікавий простими людськими долями тогочасного нелегкого життя. Рекомендуємо переглянути !

ОБМІН ДОСВІДОМ, ДРУЖБА і СПІВПРАЦЯ

       

  
3 -4 серпня на базі Жидачівської районної бібліотеки проходив 2-х денний семінар «Ярмарок інноваційних бібліотечних ідей «Бібліокре@тив» з досвіду бібліотек  Жидачівщини та Новопсковщини (Луганська обл.) в рамках програми національних обмінів.                                  

Вітальне слово від начальника відділу культури, туризму і спорту Жидачівської РДА.











 Презентація діяльності Новопсковської ЦБС та знайомство з Новопсковщиною - Ірина Грачова – директор Новопсковської ЦБС.   

Перший день - спілкування, презентації різних напрямків діяльності бібліотек від спеціалістів Жидачівської РЦБС та Новопсковської ЦБС, майстер-клас, презентація  інтерактивних форм роботи з користувачами.

        

Презентація діяльності «Новопсковського PR-офісу сучасних бібліотек» -зав. відділу методичної роботи ЦРБ КЗ «Новопсковська ЦБС» Любов Бур’ян

Презентація діяльності он лайн мобільного соціального офісу «Бібліотеки Новопсковщини – платформа для інформування громадян» - зав. відділу обслуговування КЗ «Новопсковська ЦБС»  Тетяна Сап’ян




 

Презентація - « Е-послуги в бібліотеці. Діяльність громадського інформаційного центру на базі Жидачівської ЦРБ» - провідний  бібліотекар Жидачівської районної бібліотеки Леся Басник. 











Презентація ігрової методики Playbus– завідувач Новопсковської селищної бібліотеки-філії КЗ «Новопсковська ЦБС», голова ГО «Стосується кожного» Оксана Бабкіна                                                                                                                                                                                                                                                      
    



    

 Для колег з Луганщини майстриня Галина Тимофтевич провела майстер-клас з писанкарства, розповідала про наші звичаї та обряди.

«Практичні аспекти децентралізації в бібліотечній галузі. Жидачівський район» - Люба Янклевич директор -Жидачівська РЦБС. 
Презентація діяльності бібліотек Гніздичівської  об'єднаної територіальної громади -  Оксана Зубрицька директор КЗ "Бібліотека - інформаційний центр інтелектуального та творчого розвитку Гніздичівської селищної ради".









































Обговорення за круглим столом  та визначення спільного плану заходів, щодо подальшої тісної співпраці бібліотек Жидачівщини та Новопсковщини.
Завідувач НМВ, координатор РТЦ ЛОУНБ  Шматько Олена Василівна. 

Другого дня до нас завітали представники органів місцевої влади, наші колеги з обєднаних територіальних громад, завідувач НМВ, координатор РТЦ ЛОУНБ Шматько Олена Василівна. Протягом дня обговорювали питання децентралізації в бібліотечній галузі, знайомилися з діяльністю громадських організацій та складали плани щодо майбутньої співпраці.

Щира подяка всім хто нас підтримав, допомагав та був з нами у ці дні.

З повагою бібліотечний колектив Жидачівської ЦРБ..

І на завершення теплі слова вдячності, 

обмін контактами та віра в те,
 що все тільки починається.