Варто прочитати

   Надія Гуменюк "І дощ не змиє всі сліди"

Це перша частина дилогії - друга книга «Тінь командора» наразі в роботі, до кінця року має бути опублікована.
   В Олянівці Лізу Яремко знали як фельдшерку і дбайливу матір маленької дівчинки. Доля жорстоко обійшлася із жінкою. Лізина донька вмирає. А незабаром на цвинтарі, біля могили дівчинки, знаходять тіло самої Лізи. Поліція переконана: це самогубство. Але амбітна журналістка Рута Ружин вважає інакше.
   Розслідувати цю загадкову історію її запрошує молодий і харизматичний чоловік Святослав. Він упевнений: хтось гальмує справу й заплутує сліди. Кому ж заважала проста сільська фельдшерка, вихована в дитбудинку? Згодом стає відомо, що Ліза не була сиротою. Її справжнє ім’я - Ізабель, а батько жінки - кубинець. Рута починає розмотувати клубок сімейних таємниць та небезпечних пристрастей. Усе це наче сюжети із захопливого кіно. І Рута ще не знає, яка роль у цій картині відведена їй та Святославові, що старанно приховує власну таємницю…

Про авторку:
Надія Гуменюк - відома українська письменниця та журналістка. У її творчому доробку - понад п’ять десятків книжок поезії, прози та творів для дітей, відзначених низкою престижних премій: імені Лесі Українки, імені Олександра Олеся, "Благовіст", "Звук павутинки", імені родини Косачів, імені Агатангела Кримського та інших. Переможниця багатьох конкурсів, володарка гран-прі Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" (за роман "Вересові меди") та 2-ї премії конкурсу "Гранд-Коронація" (за роман "Та, що ламає вітер").

Світлана Талан "Її вишиване життя"

       Глибокий та емоційний роман-біографія про видатну українку

    Третього жовтня 1833 року на хуторі Теребеньки, що на Глухівщині, у родині Бартошів народилася прекрасна дівчинка Пелагея.

    В історію вона увійде під прізвищем чоловіка як Пелагея Яківна Бартош-Литвинова, етнографиня і фольклористка. Не маючи великих статків, владних покровителів, дворянського статусу, вона відкриє школу, самостійно створить для неї підручники, опублікує кілька альбомів народних візерунків, стане членом-кореспондентом Паризького антропологічного товариства, збереже для наступних поколінь пам’ять про народні вірування, пісні, ремесла, традиції...

Але це все - потім. Зараз новонароджена Полінька, як її ніжно називає мама, захоплено дивиться на світ. А батьки бажають їй тихої щасливої долі.