Усі ми живемо у шаленому часі, який в якійсь мірі випереджає
нас. І щоб якось у цій круговерті не
загубити себе, не стати машиною цього часу потрібно хоч інколи
перезавантажувати свої думки , щоб власне відчути той сенс і смак життя. А дуже
часто у цьому допомагають нам книги, мудре слово.Саме таке перезавантаження
сьогодні подарувала усім нам сучасна
письменниця ,економіст за фахом та романтик за покликанням -Людмила Когут.
Зустріч з ЛЮДМИЛОЮ КОГУТ пройшла на одному подиху. Тепла, щира розмова, розповідь авторки про її книги зачарувала усіх присутніх.
З під її пера вже вийшло багато творів про людські почуття, жіночі долі, переживання, складні переплетіння людських стосунків. ЇЇ книги легко читаються, наповнені відчуттями сучасного життя, вселяють оптимізм та добро. І хоч книги розраховані для дорослого читача, наша молодь(учні гімназії) були просто вражені. Це було відчутно із відгуків про прочитану нову книгу п.Людмили «Чічка», яка не тільки говорить жіночими вустами про сокровенність душі, але й розгортає перед нами широке страшне полотно часів війни. Емоції учнів навіть вилилися у рядки власної поезії, яку подарували авторці та усім присутнім Наталя Середня, Вероніка Керман, Таня Корвацька.
Авторка свою творчість вміло прикрашає поетичним словом, хоч сама поезії не пише. До кожного розділу є епіграф з віршами українських поетів.
Так як пані Людмила любить ще й співати, в дарунок для неї прозвучала пісня у виконанні Віти Чопик (Жидачівський районний народний дім).
Панувала спокійна, невимушена атмосфера. Були запитання і відповіді, сміх і сльози, почуття душевного світла.
Дякуємо авторці за чудову душевну розмову, за книги, у яких є усі людські почуття, за героїв, які є добрими людьми і своїми діями вони ніби промовляють до читача: — Спрямуй промінець свого душевного світла туди, де панує суцільна пітьма. Ніколи не шкодуй своєї щирої усмішки і даруй тому, хто так її потребує. Власну зболену сльозу обережно поклади на щоки того, кому не знайомі сльози співчуття, можливо, вона розбудить це холодне, черстве серце і зігріє його. Не жалій своєї доброти тому, хто ніколи не мав її і за усе життя так і не навчився її віддавати. Поділися своєю безмежною вірою з кожним, у кого її немає, своєю надією підтримай того, хто вже почав її втрачати, а свою гарячу любов неси і віддай усьому світові...
