Формування сучасної інформаційної культури. Тренінги.

Протягом травня- червня на  базі бібліотек-філій Жидачівської РЦБС  пройшли  тренінги  «інтернет - лікбез»  для бібліотекарів системи -  «Основи роботи в  інтернеті».

Під  час  тренінгів бібліотекарі філій,  де немає інтернету  мали  можливість послухати і поспілкуватися  і  отримати знання з таких питань :

1. загальні відомості про інтернет

2. пошукові  системи

3. Усе про  GOOGLE  ( Панель  послуг  і  можливості використання.16 варіантів «гуглити» як професіонал ) 

4. Е-урядування  -  перспектива бібліотечних послуг.

5. Жидачівська РЦБС: презентація сайту.

6. Все починається з електронної пошти : практикум  створення е-мейлу та написання  листів. 

Цікавим  став  факт, що  багато бібліотекарів мають вдома комп'ютер з  підключенням до інтернету і  появилось бажання активно черпати інформацію з інтернету. А бібліотекар Оксана Андрусишин  за підсумками семінару  створила  блог -  БІБЛіОТЕКА-філія села  МЛИНИСЬКА.  У намірах вести інтернет-щоденник бібліотеки  вона  не одна.

"У мені живе подивування світом"

"У мені живе подивування світом" -  cловами з поезії Петра Шкраб'юка -  гостя  літературної  вітальні  центральної бібліотеки  представлені  видання  автора  на  книжковій виставці  для  усіх,  хто завітав на зустріч з письменником, істориком, літературознавцем 7 червня 2013 року.

 Так склалося, що   цікавих  авторів до Жидачева  вже давно і залюбки допомагає привезти на зустріч  (напевно,  в  добре  місто  з  гарними  мешканцями )  Голова Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Львівщини  -  Михайло  Ватуляк. 
 Активна  позиція  вчителя-методиста  Ольги Прокопів та  бібліотекарів центральної бібліотеки, аудиторія  з  людей,  що прагнуть пізнавати,  слухати і  чути живе  слово, особлива  енергетика залу    -  складові успіху  кожної  зустрічі  в  літературній  вітальні  нашої  бібліотеки.  
 
Присутнім бібліотекарям,  вчителям, учням шкіл, пересічним мешканцям району  проведені    години спілкування з Петром Шкраб'юком безумовно залишать відчуття особливої мудрості та любові до простого і  вічного,  що  є в нашого народу  - незламного духу українства.


Ні, не абсурд цей світ й життя  у ньому:
Все зважено - в осяжному  й дрібному.
Лиш піднімись над буднями і часом -
І ти відкриєш лад стрункий в  усьому.

Легкі слова, але  вагома  суть,
Яку  слова на крилах днів  несуть.
А це - Господь, любов і батьківщина.
Це  три ключі, що відмикають путь.








З великим захопленням  присутні  слухали поетичні  рядки пана Петра, вели діалог про його викладацьку  роботу, передачі на радіо, досвід  активного спілкування  з монахами Крехівського монастиря.  Приємними несподіванками  стали  теплі  поетичні  імпровізовані побажання  загалу присутніх. Епіграми   були  адерсовані   безпосередньо  Ользі Прокопів, Галині Дереш, Роману Свередюку, Насті Бережнюк, Зіновію Тимофтевичу  під час заходу   і  в ході  автограф-сесії  усім,  хто придбав книги автора.




Багато  утаємниченого відкрив  Петро Васильович  з сторінок своїх  нових  книг.
“Сто кроків до Храму”- сто розповідей про відомих людей історії, літератури  в чиїх жилах текла  українська  кров, сучасників,  котрі по своєму переконанню  ведуть просвітницьку  роботу. В усіх  героїв  книги  своя  дорога  до храму,  де дух  людський  перемагає обставини життя.
Книга - збірка розповідей, які  в  свій час  Петро Шкраб'юк подавав  як ведучий програми “Дорога до Храму”на Радіо “Воскресіння” (Перша програма Українського радіо 2006-2008 роках).
"В  мінливім дзеркалі кохання: енциклопедія любові"- книга  унікальна, написана  на реальних незвичайних фактах і випадках з  історії любові відомих людей.  Книга - спроба  систематизувати  занотовані цікавинки про кохання,  котре героям було послане звище  і  лишило слід назавжди, іноді нагадуючи про себе,  пересікаючи долі герої  знову.

Атмосфера  зустрічі  залишила слід  в душі,  ніби  дотик  до чогось простого і святого водночас, очищення, наповнення  світлом, як після причастя.
... І  повезли  з собою  книги, гарні  враження   у  домівки, по  селах  району ті,  кому далеко не байдужа наша  віра  та  українська душа.

зустрічі в літературній вітальні

Гість літературної вітальні при центральній бібліотеці - український поет, прозаїк, есеїст, літературознавець, історик, член Національної спілки письменників України з 1985 року - ПЕТРО ЩКРАБ'ЮК.
Запошуємо усіх зацікавлених 7 червня, початок - 11.00.
Усім  можна  прийняти участь у спілкуванні, і послухати, і книги придбати, і автограф отримати.

Громадські інформаційні центри -обговорення на теренах Жидачівщини

Проект "Громадські інформаційні центри Львівщини" має за мету сприяти розвитку е-урядування для мешканців області  і  розробити дієву  систему  орієнтації пересічних громадян у  використанні  електронних ресурсів державних  установ  за сприяння зацікавлених установ,  організацій.

 Семінар, що  відбувся  29.05    у  центральній бібліотеці зібрав коло зацікавлених представників  влади  та працівників бібліотек району. Учасники семінару ознайомились з ключовими завданнями ПРОЕКТУ,  практикою надання електронних послуг  у Польщі, обговорили можливості  співпраці  основих партнерів, перспективи розвитку інформаційних громадських центрів на базі бібліотек.

Жидачівщина: бібліотечне краєзнавство

Любові, миру і добра.

Гості літературної світлиці Михайло Шалата та Ігор Калинець

Зустріч у бібліотечній світлиці з поважними земляками Михайлом Шалатою та  Ігор Калиинцем стала  подією для  усіх шанувальників  рідного слова.  Участь у ній взяли  поціновувачі української літератури серед учнівської молоді, вчителів-словесників, бібліотекарів, зацікавленої громадськості міста і району. 




Розповівши про особистий шлях до становлення і найсвіжіші досягнення на творчій ниві, Ігор Калинець та Михайло Шалата  побажали всім «хай вам великодниться весь рік і весь вік».  

Захід продемонтрував, що  творчість земляків є в пошані. У бібліотеці гостям презентували творчість місцевих дарувань. Зокрема, учнів жидачівської гімназії, Гніздичівської школи, працівників музичної школи м.Жидачева, вокального ансамблю "Лілея". Свої вірші  гостям присвятили гімназисти Анастасія Бережнюк, Юлія Миронова та племінниця М.Шалати Галина Шалата з с.Бертишів. 

Сюрпризом для  Ігора  Калинця була  інценізація  циклу його  молитв-поезій   Акафіст до Божої Матері  у виконанні учнів Піддністрянської школи під вокальний  супровід  ансамблю "Ромашка" з Ходорова.

 З виступу посвяти  Михайлу  Шалаті   Юлії Миронової  :

"Лиш  не про те  я нині, не про те…

Відомо ще з часів неандертальця,

Що мусить бути щось в душі святе;

Для мене це-для вічного блукальця:

Якщо траву,що на мені зросте,

Хтось прикладе до врізаного пальця.

Поезії,подібні до цієї,варто не читати,а лише відчувати,проживаючи кожне слово і сприймаючи довершену змістовність рядків на рівні душі,а не свідомості.Осягнути глибинну суть сказаного кількома фразами,не пропустивши вірш крізь призму власного світогляду,почуттів,вир думок,навряд чи можливо.

Лірика Михайла Шалати вражає своєю актуальною тематикою,геніальною простотою й витонченістю,відсутністю шаблонності у насичених яскравими образами поезіях.Без зайвого пафосу,правдиво,викривально й гостро написані поетом-істориком рядки твору «Українцям республіки Комі»:

...За плугом вибирав з землі снаряди,

Рад,що минуло божевілля куль,

Аж тут в шкірянці представник радвлади:

«Нємєдля собірайся! Ти-куркуль!...»

А в того «куркуля» який хібіток?-

Корівка й нивка-мов наплакав кіт,

Недужа мати і пятірко діток.

На всіх пятірко-паронька чобіт

А на подвірї вже страшна облава-

Бушує сила дика і сліпа.

То донесла якась душа плюгава,

Що тут-криївка воїна УПА...

Хіба може людина,чиє серце цілком і повністю не віддане рідному народові,написати так щиро й проникливо про жах тогочасного більшовицького ладу?Хіба може пересічна особистість так побиватись через криваві страждання минулих,давно вже відшелестілих і присипаних пилом часу поколінь?

Не лише очевидні відповіді на ці питання,але й колоритна поезія автора  із звичайною назвою «До рідного краю» переконує у тому,що не перевелись ще  поети-патріоти,люди,чий захват Батьківщиною не може виразитись інакше,як через сердечну їй присвяту:

 «Коли б доля роз’єднати

Нас хотіла із тобою,

Я б згодивсь вербою стати,придорожною вербою.

...Обіймаючи корінням

грудку щастя дорогого,

я б вивчав усі боління і турботи роду мого.

І шумів би понад полем

Кучерявим верховіттям,

Що мій край зазнав недолі,

Та проте найкращий в світі.

Слав би листя журавлям тим,

Що в краях чужих,південних,

І крилати емігранти поверталися б до мене...

Я просив би їх без краю не літати по чужинах,

Бо в моєму тільки краї квітне доля журавлина.»

Як виразно перегукується слово «листя» із «листи»,наче автор прагне втримати не тільки крилатих українських емігрантів від гарячкової втечі за кордон...

Не лише любов до неповторності й недолі рідної землі,але й найпримарніше із почуттів-кохання,тривожило душу поета.Сумніви,жага визначеності,страх бути для неї тим,хто «просто так»-ось те,що зачаровує неперевершеною правдивістю:

«Ти чи ні?розкажи,розтлумач у листі,

Не ховайся за сміхом срібним.

Однозначності,однозначності

Тут,мабуть,Як ніде,потрібно!

Як любов – то єдина на весь зодіак,

Хай навколо і струси,і стреси!

А якщо це розвага,Якщо «просто так»,

То пробач:помилилась адресою.

Поки юний вогонь у душі не погас

(Врешті,вічно-чого лукавити!?)

У любові не хоче ніхто «про запас»,
кожен хоче лиш «я і ти»!

І таку любов треба славити,

треба славити й берегти»

Підсумовуючи сказане, можемо лише вкотре захопитися щирим патріотизмом письменника,його колосальною працею на ниві української літератури,самобутністю поезій.
Мої ж,,натхненні лірикою земляка,думки сформувались у поетичні рядки:

Нехай  мовчатимуть про Вас

Гучні мерехтливі екрани,

І не друкує хай «Експрес»

Нахаб чергові епіграми,

Я закохалась до нестями

У цю проникливість просту,

У щирість серця золоту,

У невибагливість рядків,

І в чесність всім потрібних слів.

І в  ту непевність наших днів,

Обпалену слідами Ваших діл

І в те,що важко промовляти

Без гордості «я земляк Шалати».