" Я все зробив, що міг зробити" / інформаційна платформа творчого доробку/

 14 січня 2022 року виповниться 140 років від дня народження митрополита, історика і письменника, мовознавця, педагога, політичного і громадського діяча Івана Огієнка, якому належить 1500 праць, що свідчить про багатогранність, силу духу і великий талант.

Для більш детального ознайомлення з книгами, які написав Огієнко, пропонуємо переглянути інформаційну платформу творчого доробку " Я все з робив, що міг зробити"

День слави і печалі / міні-презентація бібліографічного видання " Легендк Крут"

 День слави і печалі

/ міні - презентація краєзнавчого видання «Легенда Крут»/

29 січня виповнюється 104 роки від бою між українськими військовими курсантами та російськими військами під командуванням генерала Муравйова під Крутами. Уряд УНР, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською армією, що йшла на Київ, кілька сотень погано озброєних студентів та гімназистів.

Серед виданих бібліографічних видань Жидачівської МПБ є пам’ятка – користувачеві « Легенда Крут», яка вміщує матеріали про надзвичайно трагічну подію в українській історії – бій під Крутами, які доповнені довідкою краєзнавчого характеру, про яку хочеться сьогодні зацитувати:

«Напередодні 91-річниці Героїв Крут до редакції часопису «Новий час» завітав дослідник історії, дописувач Зеновій Горін. Інформація, яка потрапила до його рук, справді можна вважати сенсаційною.

У Лицарському подвигу молодих і зовсім юних українців 29 січня 1918 року брав участь і наш земляк - уродженець села Залісок Жидачівського району, київський студент – Дмитро Салій.

У цьому трагічному бою проти червоних банд Муравйова був поранений у груди, дивом лишився живим і все ж добрався до Залісок. Тут у своїй хаті Дмитро незадовго і помер від рани, бо на лікування і операцію коштів не було. Про це розповідала людина теж надзвичайної долі - його рідна сестра 88- річна Марта Підлісецька ( Салій), сама була член ОУН з 1941 року , підпільниця була заарештована 1950 році.

Ось такі вони наші земляки, завдяки, яким являє нам сьогодні свою чистоту й достеменну суть звитяжна і водночас трагічна наша історична слава».

Крутяни гідно склали іспит на мужність, хоча у кожного з них було велике бажання жити у новій державі і стали прикладом для сучасного молодого покоління.

 

Соборність і Крути: обидві події пов’язані з боротьбою українського народу за свою незалежність, це свого роду  осмислення непростого досвіду державотворення, вшанування героїзму українського народу в нелегкій боротьбі за соборність держави.                           

 Бій під Крутами: факти

• Відомо, що у бої під Крутами з українського боку участь взяло близько 600 студентів. Це були бійці сформованого Студентський куреня, що складався зі студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету, до яких доєдналися учні старших класів гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Студенти повинні були складати лише допоміжну частину.
• Невелике українське військо протистояло ворогу, який налічував 6 – 7 тисяч більшовиків, а сам бій тривав 5 годин.

• Точна кількість загиблих не відома досі. Деякі дослідники кажуть, що померло близько 250 бійців, сучасні оцінки – 70-100 осіб. При цьому більшовиків загинуло щонайменше 300.
• За рішенням Української Центральної Ради, 19 березня 1918 року тіла студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі.
• Один підрозділ студентів, який відступав до Києва, заблукав у темряві та випадково повернув до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Спочатку хлопців жорстоко катували, а потім розстріляли. Пізніше цей трагічний момент описав український поет Павло Тичина у своєму вірші "Пам'яті тридцяти".

·         Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу.

·         Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

·         Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії на початках силами добровольчих формувань.

·         Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків всю територію України.

·         Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива.

·         Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут у публіцистиці часто називають “першими кіборгами”.

  Вони гідно склали іспит на мужність, хоча у кожного з них було велике бажання жити у новій державі" - ці слова кременчуцької письменниці Ольги Пилипчук із книги «Нескорена Україна» спонукають вірити, що сучасна молодь буде гідним послідовником тих світлих ідеалів, за які молоді юнаки віддали своє життя

     Кілька років тому свято Соборності виглядало даниною певним сторінкам історії, важливим, але давно минулим. Цілісність країни здавалася безсумнівною, кордони непорушними, можливість окупації – неможливою.

Як же все перевернулося останнім часом!

    Нині ми відкриваємо ці сторінки. І замислюються, що цінність соборності ми почали розуміти тільки зараз.  Кожна подія, кожен факт тих далеких часів оцінюються по-новому.

   22 січня 1918 року відбулося проголошення Першої Незалежності, а у цей же день рік потому проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Пропонуємо ознайомитися з кількома цікавими фактами про День Соборності України, які має знати кожен українець.

·        Проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу відбулося 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали найкращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

·        Акт Злуки був невипадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, що були в складі різних держав.

·        Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.

·        Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг — історія цієї традиції починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили так символічно продемонструвати державну єдність.

   Розуміння підростаючим поколінням таких подій сприяє вихованню національно-патріотичної свідомості учнів, формуванню рис громадянина української держави, глибокої поваги та любові до Батьківщини, дає можливість поглибити знання про історичні події та відчути їх значення у сьогоденні, а також спонукає до поглибленого вивчення історії та культурних надбань нашого народу.

   Ми є свідками нового випробування нашої єдності, сьогодення примусило кожного українця відчути свою причетність до своєї України. Коли ми єдині ми сильні, так і держава сильна , коли єдина.

  У День Соборності закликаємо всіх пам’ятати про ціну, яку доводиться платити за єдність, та аналізувати й враховувати помилки минулого. Сьогодні в Україні знову триває неоголошена Росією війна, розпочата у 2014 році. Однак ми знову показуємо ворогові та всьому світу свою справжню єдність. Українці знову встали обороняти свою незалежність та територіальну цілісність. Історія повторюється, а втім, на відміну від 1918 — 1921 років, сьогодні Україна має достатньо сили для того, щоб здобути перемогу.

"Дух народного будителя серед нас" / краєзнавчий калейдоскоп до 210 річниці від дня народження М. Шашкевича/

  

 2021 рік проголошено Роком Маркіяна Шашкевича, який був великим народним будителем Галичан і мав не малу дотичність до нашого краю. Наша книгозбірня підготувала для вас краєзнавчий лабіринт « Дух народного будителя Галичан серед нас» до 210-річниці від дня народження.

Є в історії українського народу постаті, що все своє свідоме життя боролися за кращу долю свого народу. Горіли і самі запалювали інших.

  Серед когорти славних героїв, що спалахнув як світоч, і хоч швидко згас, але розвіяв темряву був Маркіян Шашкевич. З іменем нового будителя Галичан, письменником нової української літератури пов'язане наше невеличке місто Жидачів.

  Жидачівщина стала місцем, де перебуває дух великого будителя Галичан, видатного письменника нової літератури Маркіяна Шашкевича, а його творчість стала актуальною через 210 років.

Творчість М. Шашкевича у дослідницьких працях В. Коцовського, уродженця Жидачівщини.

Володимир Коцовський , наш земляк, ще в 19 столітті написав ряд праць про життя та творчість Маркіяна Шашкевича. У статті «Пам’яті Маркіяна Шашкевича» автор відзначає: « Маркіян Шашкевич заслуговує на такий спомин для того, що значінє його виходить поза границі Руси галицької, діяльність його знаменна і важна так же з огляду на розвиток цілої України-Руси…

Він перший у нас у письменстві відозвався чистою , живою народною мовою, а через се не тільки опрокинував раз на всю границю, що ділила це письменство від народа, але живим словом сильно порушив, оживив і потягнув за собою сучасників.»

Микола Верещанський із Ходорова та «Русалка Дністрова»

Микола Верещанський ( 1793-1882) священник, народознавець, меценат, який відіграв важливу роль у відродженні і становленні українського суспільно-політичного руху в Галичині фінансово посприяв, аби побачити світ «Русалка Дністрова». Маркіян Шашкевич висловів подяку меценату такими словами: « Поклонися , Русалка наша, низько всечесному Николі Верещанському, щоб тобі звелів родитися»

Увіковічення пам’яті М. Шашкевича у Жидачеві

Ø У праці нашого сучасника Жидачівської гімназії ім. О. Партицького В. Благого « Історія Жидачівської філії товариства

« Просвіта» натрапляємо на такі цікаві факти: « У 1911 році особистого розмаху у Галичині набуло святкування сторіччя з дня народження Маркіяна Шашкевича. Для увіковічнення цього славного діяча національного відродження на західноукраїнських землях, магістр Жидачева, після активних наполягань місцевої «Просвіти», присвоїв його ім’я центральній вулиці міста.

Ø 14 березня 1989 року відбулася сьома сесія Жидачівської міської Ради народних депутатів, рішенням якої було перейменування вул. Жданова у вулицю ім. Маркіяна Шашкевича.

Ø Перед входом в Жидачівську міську публічну бібліотеку неможливо не помітити скульптурної композиції, присвяченої М. Шашкевичу на якій викарбовані останні три рядки із вірша поета « Русь мати нас родила»»

Чому ж мова єй не мила?

Чом ся нев встидати маєш?

Чом чужую полюбляєш?...

Ø Відкриття цієї скульптури композиції відбулося 24 серпня 1997 року. Автор її проекту – студент п’ятого курсу львівського коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. І.Труша – Володимир Вісарик. Допомагали йому теж студенти цього навчального закладу Павло Боднар та Іван Бензин, керівник проекту групи – відомий скульптор, викладач коледжу, наш земляк п. Роман Романович.

Ø У церкві Святого Воскресіння Господнього м. Жидачева є дошка пам’яті М. Шашкевича. На подвір’ї храму Косми та Дем’яна м. Ходорова також можна побачити меморіальну дошку « 100-річчя Русалки Дністрової», яку у червні 2003 року було оновлено.

КЗ "Жидачівська міська публічна бібліотека" ще у 2008 році видала бібліографічний посібник "Шашкевич і Жидачівщина"

Іменем Маркіяна Шашкевича [Текст] // Радянський шлях. – 1089. – 8 квіт.

Ушакова С. Розквітай моя Україно, всеплодючая мати – земля / С. Ушакова // Новий час. – 1997. – 30 серп.

Шах І. Маркіян Шашкевич і Жидачівщина [Текст] / Ірина Шах. – 2011. – 4 лист.

Краса, вишита словом"

 

    « Бог дав їм талант і не даремно, бо несуть вони своє слово, пісню , творчість у люди.»  Вчора на День бібліотек наші читачі мали чудову можливість поспілкува-

тися з чарівними дівчатами, які творчі у всьому  - мистецтві, слові, громадській діяльності, пишуть поезію і дарують її людям, щоб   нагадати , як важливо цінувати найменший вияв щастя, кожну посмішку, рідні обійми, кожен промінь сонця, сніжинку, дорогу на котрій падаєш, але знаходиш у собі мужність піднятися, йти 

далі  – і це також щастя, головне вміти його побачити і зрозуміти. Цього разу до літературної вітальні завітали : 

      - поетка, вчителька початкових класів, громадська діячка, співзасновниця літературно–мистецького об’єднання «Лелітки», авторка –  стриянка Зоряна Кіндратишин

    - мисткиня бісероплетіння, вишивки та хустковив’язування, дизайнерка етноодягу,  громадська діячка,учасниця Творчого Об’єднання Народних Майстрів та Художни-

ків -Аматорів, членкиня літературного гуртка «Барви», членкиня правління ГО «Літературно–мистецьке об’єднання «Лелітки» - Ольга Береза 

    - журналістка, поетка, музикантка, громадська діячка, співзасновниця літературно–мистецького об’єднання «Лелітки»- Марія Пак 

   Щиро,  вміло словесними нотками створювали поетки  мелодію своїх різнотемних віршів. І кожен з них – особлива мелодія, особливий музичний лад, особливий  настрій та почуття. Причому щирі та  відкриті. Зачарувала присутніх своїми  піснями Марічка Пак.  

      На початку зустрічі усім присутнім подарував настрій народний ансамбль танцю «Молодість» МБК «Удеч»(кер. Ліда Пакош) , а піснями привітали гостей вокальний ансамбль «Струмок»(кер. Оксана Дахній).

    Звучала поезія авторів, яку щиро та душевно читали учні СШ ЗЗСО №3(Вероніка Романів, Тетяна Корвацька, Софія Паламар). 

   Дякуємо гостям за чудову поезію, за багатство життєвих сюжетів, настроїв за  неймовірну втіху для душі і серця.

 

 

 

 

 

 

 

 

"Бабин яр: без права на забуття" / інформаційно-історичний хроноскоп/

 

Вшановуючи 80-роковини трагедії Бабиного Яру пропонуємо вашій увазі інформаційно-історичний хроноскоп «Бабин яр: без права на забуття», який відтворить події страшного Голокосту.

"Історичний романіст" / Інформаційно-літературний літопис до 120 річчя від дня народження С. Скляренка/

 Цьогоріч 26 вересня виповнюється 120 років від дня народження Семена Скляренка – письменника, історичного романіста, автора відомих історичних романів «Святослав» та «Володимир», що стали живим подихом історії.