Поет від Бога, патріот від народу

 "Мучився, але не каявся - і радий з того, бо чую, що лишився людиною.Поезія допомогла вистояти" 

Вічні тривоги, біль за долю України не давали і не дають спокою багатьом нашим землякам. Несуть вони той тяжкий камінь на гору кам»яную , а на сторожі ставлять  Слово.

  Пошукам величі і сили Слова, національній ідеї , рідній землі, присвятив своє життя наш земляк,майстер слова,громадський діяч  відданий своїй Батьківщині, який неодноразово був гостем нашої літературної вітальні - поет,  представник хвилі поетів-шістдесятників, колишній в’язень , лауреат премії ім.Івана Франка у США, ім. Василя Стуса,Міжнародної премії родини Антоновичів , Державної премії України ім. Тараса Шевченка,гордістьнашого краю  - Ігор    Калинець, якому сьогодні виповнюється 85 років.

  З цієї нагоди сьогодні у нашій бібліотеці відбувся літературний портрет, присвячений творчості нашого земляка.

  Із величезним захопленням присутні переглядали кадри із фільму «Невольнича муза»,аналізували,читали поезію. Познайомилися з ліричною творчістю Ігоря Калинця.

   Поезiя Iгоря Калинця надзвичайно яскрава i самобутня. В Україні та за кордоном побачили світ понад п’ятдесят книг, серед яких тринадцять іноземними мовами. Збірки, цикли та окремі поезії перекладалися тринадцятьма мовами. У його поезії пульсує i промениться нацiональний дух, вона випоєна живлющими соками рiдноï землi. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неï торкаються вiршi цього поета. У них  пам'ять нашоï iсторiï та обрядовість українців.

   

 і до сьогодні зостається елітарним романтиком, бо й не намагався особисто скористатися плодами вибореної державності, не прагнув ні адміністративних посад, ні парламентської недоторканості.

   Здобувши в Україні найвище всенародне та державне визнання, Калинець і нині не дає собі і дня спочинку.

   Щиро вітаємо Ігоря Мироновича з 85-ти річчям. Бажаємо міцного здоров’я, многих, Богом благословенних років під мирним небом у вільній державі.

 

«Слідом за #Голосами»

 

Наше місто вкотре стало однією із локацій  літературного десанту Львівщиною «Слідом за #Голосами» в рамках Всеукраїнського форуму військових письменників.

І сьогодні ми мали чудову нагоду відкрити свої серця для спілкування з відомими авторами. Отож  у нас в гостях: сучасна  письменниця,  інстаблогерка та книжкова оглядачка, лауреатка конкурсу «Коронація слова» та Міжнародної українсько-німецької літературної  премії ім. Олеся Гончара -  Анастасія  Нікуліна та  український письменник, член Національної спілки письменників України  Віктор Янкевич, який приїхав на зустріч з передової.

Під час зустрічі усі присутні мали можливість ознайомитись із творчістю непересічних і талановитих особистостей, які не лише розповіли свою історію війни, але і презентували книги.

Дарунком для гостей та присутніх на заході стала пісня про Україну у виконанні учнів ЗЗСО №1(керівник Наталія Кулик).

Спасибі авторам за глибоке повчальне слово та знакові факти для майбутнього... Спасибі за те, що ваші книги допомагають переоцінити своє життя, знайти в ньому сенс і вартісність.

Дякуємо усім , хто робить велику справу в ім’я  рідної землі , нашої

України. А ми маємо  тут, в тилу озброївшись книгами долучитися до

вашого подвигу подвигу  . Цю зброю ми повинні тримати в руках з гордістю.

Бажаємо усім здоров’я , мирних і спокійних днів і звичайно перемоги.

«Вірші, наче дім – безпечне місце для душі»

      В рамках Всеукраїнської акції «Тиждень читання поезії» в нашій поетичній світлиці зібралися люди, які пишуть вірші, ті які їх читають, які декламують, одним словом усі кому не байдуже поетичне слово.  

           Гаслом став рядок із вірша Ірини Шувалової «Ріки незмінно течуть додому». Завдяки цій темі, яка лунає уже протягом кількох днів  Акція підкреслює важливість дому для військових, які захищають наші домівки і водночас хочуть відчути тепло й затишок своїх рідних осель, цивільних, які через війну змушені були переїхати в інші регіони України чи за кордон, людей, які залишилися на тимчасово окупованих територіях і чекають повернення додому – всіх українців, для яких дім тепер більше, ніж просто точка на мапі.

        Чудовою українською мелодією розпочав захід камерний ансамбль «Кантабіле» Жидачівської мистецької школи (керівник Н. Солопенко).

       Під час творчого заходу  читали  авторські вірші  Людмила Конорезова, Христина Давидчак, Оксана Площанська, Алла Козовіта, Валерій Яценко.

Поетичні рядки  Ліни Костенко, Ігора Бойчука декламували  Андріана Андрушків, Стефанія Верес, Степан Ващишин, Олександра Янкович.

     Приємним дарунком для нас став портрет Тараса Шевченка, намальований власноруч  Людмилою Конорєзовою  з Донеччини. 

   Тиждень поезії в Україні відбувається вперше, і, ми вважаємо, що це гарна можливість відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі, особливо під час війни, адже поезія як форма літератури реагує на події найпершою. 

 

"Гірка ціна свободи"

 

Сьогодні вся країна вшановує героїв, які віддали своє життя за Україну й українців у час Революції Гідності, – Героїв Небесної Сотні. Людей різного віку та професій, різних регіонів, але однакових і справжніх цінностей. Вони стали першими жертвами російської агресії,розпочавши  свій перший контрнаступ.     

   10 років тому 20 лютого в центрі Києва відбулися масові розстріли протестувальників. Тоді не тільки українці, але й  світ здригнувся, побачивши в прямому ефірі масові вбивства українців. Вони стояли у крові і вогні:вчителі, студенти, водії. Ще вчора-мирні люди, а в ті трагічні дні – солдати свого народу….Їх всіх убито. І це ціна свободи.

      Сьогодні у бібліотеці зібралися люди, які в скорботі схилили низько голови перед пам’яттю усіх Героїв, які поклали своє життя за наше майбутнє.  Кожен з присутніх сьогодні торкнувся пам’яттю цього вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки стало даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті! 

  Щира подяка учасникам заходу:

-        Вокальному ансамблю «Оберіг» Жидачівського МБК «Удеч» (керівник Світлана Голобородько)

-учням 11 класу ЗЗСО І-ІІІ ст.№2 та вчителю історії

Петру Приходьку

Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для Перемоги!

 

 

 

 

"Пише те, що найближче до серця"

 #Читаємо_збагачуємося_перемагаємо

 28.11.2023 У Жидачівській міській публічній бібліотеці відбулася зустріч наповнена творчістю, натхненням та історіями. У бібліотечній  літературній вітальні ще одна цікава, творча, непересічна особистість – педагог, історик, львівська письменниця - Галина Козак, лауреат першої премії в номінації «Проза» міжнародного літературно - краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска із творчим доробком якої ми ще не знайомі. Авторка повістей «Таємниця», «Не заблукати в мережі», «Дорога терном заросла» та історичної повісті «Вигнанці».

Людина, яка пише про жінок і   для жінок , її   книги намагаються дати рецепти жіночого життя, рецепти цього крихітного щастя, яке потрібне жінці.

    Але пані Галина пише і про історію, саме про виселення західних українців у Сибір після Другої світової війни – повість «Вигнанці».

  Час невблаганно біжить… Мільйони біженців, внутрішньо переміщених осіб, тисячі вбитих, замордованих і полонених… Україна знову платить найвищу ціну за свою свободу і незалежність.

   Епіграф до повісті "Хто не пам’ятає свого минулого – приречений пережити його знову"Джорджа Сантаяни говорить про актуальність і дотичність  книги до нашого сьогодення.

      Цікавим продовженням презентації книги «Вигнанці» стали вражаючі розповіді людей, сім’ї чи родини яких були виселені – В.  Кузишина , М. Турченяк  та Н.  Коник. Кожна їх розповідь стала тою художньою ниткою до написання твору.

  

Кожна презентація Галини Козак оповита щирістю, мудрістю,позитивом, оптимізмом та бажанням ділитися глибоким словом.

  

По закінченні зустрічі,бажаючі мали можливість придбати книги Галини Козак з автографом.

  Такі зворушливі і теплі зустрічі творять культуру, бережуть історію та зближують людей, це своєрідна бібліотерапія у цей складний час сьогодення