До відзначення ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ та ДНЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА

Працівники центральних бібліотек  до Дня Незалежності та дня Державного прапора України 

організували виставки книг

"Україна, яку будуємо сьогодні",

"Хай в серці  кожної дитини

 живе любов до України" 

   виставки світлин  учасників  АТО  з Жидачівщини та героїв,  котрі  віддали життя  в новітній боротьбі за Україну .

"Честь  і  слава нашим захисникам", 

"Новітні герої Жидачівщини"

Присутнім зверталась увага, що виставки світлин організована працівниками бібліотеки 

 за  сприяння ГО "Спілка учасників АТО Жидачівщини"(Тарас Стефанів)  та  

ГО "Народний легіон" (Володимир Гаврон).  

Фотовиставка доповнюється,   світлини не всіх воїнів  ми змогли зібрати та видрукувати.   Всього  з  Жидачівщини  від початку  російської агресій (з березня 2014 року) 

 було мобілізовано понад 700 осіб.

Сьогодні  на  сході України  протистоять навалі  окупантів  біля 300 земляків.

Інтерес до наших захисників на протязі дня  не  вщухав. 

 

 

Прохання до усіх,  хто може допомогти з  доповненням   виставки світлин наших  воїнів-  захисників  - надсилати, приносити  світлини  та  інформацію до центральної бібліотеки. 

 Цікавість викликали  і вишитий Кобзар, і підбір  музичних відеофайлів, що озвучували експозиції та демонструвались  біля бібліотеки.

До відзначення ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ та ДНЯ ПРАПОРА

  Шановні жидачівці та гості  

23 серпня 2015 року   з 10.00. до 17.00

 на площі перед бібліотекою

  пропонуємо

 до вашої уваги  :

     видання книжкової виставки 

"Україна, яку будуємо сьогодні"

виставки   світлин : 

"Честь  і  слава нашим захисникам"

"Новітні герої Жидачівщини"

 та 

 відео перегляд фільмів, кліпів  

і художнього читання 

 на патріотичну   тематику.

Вічна пам'ять новітнім героям України

 Година пам’яті присвячується нашому земляку – Герою України Володимиру Поповичу та всім тим, хто відійшов у вічність, хто всім своїм серцем, незгасимою і вічною душею прагнув, мріяв і боровся за свободу, правду, за єдину й незалежну державу і світле майбутнє для всіх поколінь.

Сумним було свято Спаса рік тому у с. Монастирець нашого району,бо напередодні  18 серпня додому  в рідне село повернувся боєць батальйону «Львів» 25-річний молодший сержант міліції Володимир Попович. Повернувся назавжди... Повернувся, виконавши бойове завдання.

Його зустрічали в кожному селі. Зустрічали як героя, стелили до ніг живі квіти, ставали перед ним на коліна. У рідному селі з особливою почестю чекали земляка-патріота. 18 серпня односельці живим ланцюгом зустрічали кортеж, у якому везли тіло бійця: діти тримали квіти та плакати, на одному з яких напис: «Мій син – Герой!». Селяни скандували: «Герої не вмирають!» Вздовж дороги горіли лампадки…

19 серпня, у день Свята Преображення Господнього, Володимира Поповича в дорогу до вічності проводжали кілька сотень людей, його смерть оплакували рідні, односельчани, громадськість Жидачівщини.

Бібліотечні  працівники Галина Дереш та Олександра Янкович ознайомили присутніх з  короткою біографією Володимира Поповичата споминами про нього. 

Володимир Попович - єдиний правоохоронець із Львівщини, котрий загинув у зоні АТО на сході України. Про обставини його загибелі розповів виконуючий обов’язки командира батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» Зореслав Каїнський: «16 серпня недалеко від Лисичанська надійшла інформація про те, що там переховуються бойовики. Підрозділ, у якому перебував Володя, попав у засідку. Троє чоловік, у тому числі й Володя, були поранені, після чого були доставлені в лікарню. На жаль, наступного дня Володя помер. 

Важко про нього казати «був», тому що він назавжди у нашій пам’яті залишиться».

Володимир народився 16 березня 1989 року. Був у сім’ї другою дитиною, опорою і надією для матері-вдови. По закінченні школи мав намір стати правоохоронцем і після кількох спроб врешті досягнув мети. У травні, почувши про формування підрозділу, записався у його ряди. Пройшов вишкіл і відправився разом з товаришами у зону проведення АТО.

«Найцінніший скарб, який він мав, – це благородну душу. Він справді хотів послужити іншим, послужити своєму народові й своїй державі», - сказав парох села о. Михайло Нанівський.

З спогадів інших односельців   -  Роман АРТЕМЧУК, директор Монастирецької ЗОШ I-III ступенів:

" Важко говорити про покійника, якому 25 років і якого я уявляю перед своїми очима, що був моїм випускником. Згадую недавні події перед Майданом. Приходила мама і розповідала, що Володя дуже хоче служити в міліції. Раз щось не вдавалося, другий раз. Як директор писав характеристики. В одному з речень зазначив, що в хлопця є загострене почуття справедливості. Про себе тоді думав: «нащо тобі, дитино, тої спеціальності, у такій системі». Але, напевно, те бачення його нової України і спонукало його йти добровольцем у складі батальйону в зону ведення АТО.

Почувши звістку, був боляче вражений, були вражені друзі, бракує слів... Володя уособлював собою обличчя нової генерації людей. Якби такі як він були у наших правоохоронних органах, безкорисливі, щирі, привітні, культурні, яким був Володимир. На жаль, війна забирає кращих…"

В пам'ять про героя і всіх хто загинув на  цій не оголошеній війні  були зачитані вірші та   прозвучало кілька пісень-реквієм у  виконанні  наших читачів. 

 Світлана Стеблій

 Марічка  Красіцька

 Тетяна  Медюх

Посвяту  загиблим  читає Галина Корнецька

1000 років від дня смерті князя ВОЛОДИМИРА.

Під назвою "Вже того з пам'яті  не стерти  ким пам'ять давніх літ гордиться" пройшла інформаційно- пізнавальна година присвячена 1000-літтю  від дня смерті  князя ВОЛОДИМИРА.
 Присутні з цікавістю слухали  розповідь бібліографа Корнецької Галини про  постать  Володимира , його життя,  заслуги і  знаменний  рік  Хрещення  Руси. 
 В ході розповіді  були прочитані  вірші, уривки з героїчних пісень  та  легенд про Володимира  Великого.Цікавим  був перегляд  літератури  з  тематичної  викладки  "Ти зібрав  всі руські землі  від  Кавказу до Карпат". Присутні  мали змогу  детальніше  ознайомитись з виданнями представленими на  книжковій тематичній викладці.

ЧИТАЧ особливий - турбота суспільна і наша: Про участь у формуванні "дейзі" бібліотеки.

Після  проведення  навчального семінару  і  майстер-класу  працівниками та  волонтерами  Львівського обласного фонду соціального захисту і реабілітації сліпих дирекція Жидачівської РЦБС видала  наказ №8 по Жидачівській РЦБС від 24.02 2015 року.

Про начитування  книг працівниками ЦРБ та ЦДБ у  форматі «deizy» для формування дейзі-бібліотеки. 

Фоторепортаж  про робочі моменти "спроби  голосу"  

А далі  -  справа рухається  і  6 книг стараннями наших працівників  будуть "прочитаними"  усіма,  хто використовує формат "дейзі". ЧИТАЧ  особливий   турбота  суспільна  і  наша.

В Жидачівській  ЦРБ начитуються  художні твори  сучасних авторів :  романи та 2  книги поезій. Зокрема  це  :

Гуменюк Надія «Коханий волоцюга», 

Печорна Олена  «Фортеця для  серця»,

Роздобудько Ірен  «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю», 

Шовкошитний  Володимир  поезії «Торкнутися небес», 

Талан  Світлана  «Коли ти поруч»,

Тріщ  Наталя - поезії «Цвітопад», 

Шовкошитний  Володимир  поезії «Торкнутися небес».

УКРАЇНА НЕЗАЛЕЖНА : кроки становлення

В центральній бібліотеці  сьогодні  пройшли  патріотичні  читання, присвячені 25 річниці прийняття Декларації про державний  суверенітет України.

Ведучі - Галина Корнецька  та Олександра Янкович  цікаво і змістовно  розповіли про історію прийняття Декларації  та її значення  для  новітньої  історії нашої держави.

Учасник  читань-  вчитель історії Жидачівської ЗОШ № 2 -  Петро Юрійович  Приходько   висвітлив   обставини,  час  та  політиків, які  діяли в рамках законотворчого процесу  та  працювали над  редагуванням  і  прийняттям   Декларації . Вплив  першого документу держави, яка  визначилась  як  самостійна  держава мав  роль фундаменту  щодо   подальшої розбудови незалежності  України 

Патріотичні пісні, пісні-молитви   у виконанні Наталії Федодяк  та її родини,   вокального тріо  народного дому  смт. Гніздичів були добрим доповненням до  інших  виступів, звучали величавим  вшануванням  події .                                 

 Співзвучність і перегук минувшини у чверть століття та  нинішнього дня.  були темою поезій     про Україну ,  монологів-роздумів про долю українців. Вірші читали працівники бібліотеки та  наші активні  користувачі .

УКРАЇНА НЕЗАЛЕЖНА : кроки становлення

  16 липня  2015 року 12.00 

 в центральній бібліотеці патріотичні читання з нагоди річниці проголошення  ДЕКЛАРАЦІЇ про державний суверенітет України 

Чверть століття з

  ДНЯ ПРОГОЛОШЕННЯ  Д Е К Л А Р А Ц І Ї  

 про державний суверенітет України 

Декларація приймалася в роки розвалу СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності.

Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів. Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід'ємні права і свободи людини. Вона складається з 10 розділів. У розділі про економічну самостійність проголошувалося, що "земля, її надра, повітряний простір, водні й інші природні ресурси є власністю українського народу, тобто громадян усіх національностей України". Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов'язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів - "Екологічна безпека" - передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв'язку з аварією на ЧАЕС. Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України.



Декларація про державний суверенітет України стала основою для "Акту проголошення незалежності України". 24 серпня 1991 рокуВерховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною демократичною державою, прийнявши "Акт проголошення незалежності України", підтриманий всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Декларація представляла собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.