Добре зерно, засіяне Остапом Лижником

Кажуть, людина народжується із визначеною долею. Та лише дорога до пізнання свого покликання нелегка. Часто доводиться долати життєві негаразди, зупиняється на перехрестях, обираючи свій єдиний шлях. Не зраджував своїм мріям, відчуттям, а твердою ходою йшов до мети наш краянин, поет Остап Петрович Лижник, який 7 січня, на Різдво Господнє, святкуватиме поважний ювілей – вісімдесят  п’ять років від дня свого народження.

Народився поет 1931 року в с. Загірочку. Довший час навчався (закінчив львівську середню школу ім. Івана Франка), жив і працював у м. Львові. За фахом – електрик.

  З ранніх літ Остап Лижник відкрив у собі талант і впродовж всього життя відшліфовував грані поетичного слова.

Творчість Остапа Лижника – це наче суцвіття калини, яке в людських душах достигає багряними ягодами, як символ життя, крові, вогню. Це своєрідне уособлення дому, усього рідного, єднання народу в його спільній минувшині й прийдешності.

У поетичних збірках ювіляра «Україно моя, пробудись» (1996), «Воля з нами» (2001), «Дух нашої нації», «Незалежна нива» (2008) правдиво відтворена дійсність із всіма її перекосами і в політичному, й культурному невігластві керманичів держави супроти власного народу:

Ви зостались управляти,

Свою матір обкрадати,

А народ все бачить.

«Творчість Остапа Лижника - переконливий доказ подарованого йому Всевишнім складного життя. Тут не лише праця, негаразди, страждання і роздуми, але й виразна туга за Батьківщиною під час перебування в еміграції. Проте домінуючою нотою тут була і є тверда патріотична віра у свій народ, рідну Україну, її щасливе майбутнє» - писав ректор ЛНУВМ ім. Гжицького, академік УААН Роман Кравців.

В віршах поета лунає незгасима віра в свій народ, у розвій його потужної сили, що бере початок з глибини віків і яку не вдалось згасити трьохсотлітнім поневоленням.

 Ходорівчанин, талановитий поет та прекрасний перекладач Олесь Дудин свого часу назвав Остапа Лижника поетом-бунтарем, який не мириться із неправдою, який словом міцним наче криця розбиває на друзки неправду, полуду з очей своїх краян.

 До 85 річчя від дня народження Остапа Лижника Працівники ЦБ підготували інтелект-реліз «Люби безмежно Україну, вона твоя, вона одна» і видрукували її в  серії бібліотечних видань малої форми «Пізнай  свій  край». 

Вірші  Остапа Лижника  з його шести збірок  читали наші працівники.

Під час читання  поезій Остапа Лижника  ми налагодили телефонний зв’язок з автором. Бажаємо йому міцного здоров’я, невтомної праці на життєвій та поетичній ниві і многих  та благодатних літ.

Свято за святом : Різдво на Жидачівщині

РІЗДВЯНА МОЗАЇКА.
  Використавши  у бібліотеці нові матеріали до сценаріїв вертепних постановок  наші  читачі поділились фотографіями різдвяних дійств цьогорічних свят.

Різдвяні  вертепи у селах нашого району -  див. на  сторінках сільських бібліотек у мережі фейсбук.

СВЯТКОВІ ВІТАННЯ

https://www.youtube.com/watch?v=IFoeh1XiOCE

"ТОРКАЮЧИСЬ - БАЧУ !!!"

Виставка  «Торкаючись, бачу: великі  українці »  експонувалась у багатьох містах Львіської області. 10 листопада ця подорожуюча  виставка  була представлена в  районному  Народному домі м.Жидачева.

Виставка  продемонструвала, що люди з вадами зору  за допомогою технічних пристроїв можуть  в один дотик «побачити»  і  почути .

 У цій  спеціально підготовленій  виставці озвучувались розповіді про видатних українців : Т.Шевченка,  Л.Українки,  І.Франка,  Г. Сковороди, М.Амосова, М.Заньковецької, Г.Гонгадзе, В.Івасюка, М.Бойчука, О.Довженка, С.Нагояна.

   

Виставку відвідали члени  товариства  сліпих . 

Працівники  центральної бібліотеки надавали практичні  консультації відвідувачам виставки щодо використання технічних пристроїв. 

          

В серці кожної людини є волонтер

"Віддай людині крихітку себе, 

за це душа наповнюється світлом»

(Ліна Костенко)

  Добрі справи — це діяльне добро, тобто таке, яке виявляється у наших вчинках. Воно є втіленням високої любові до ближніх. Приміром, у християнському віровченні обов'язком кожної людини визначено такі  вчинки: голодного нагодувати; спраглого напоїти; голого, роздягнутого одягнути; подорожнього прийняти й нагодувати; недужого та ув'язненого відвідати; померлого поховати. Любити і допомагати — крім матеріальної допомоги, це добра порада, слова втіхи та розради, це тоді , коли  ділишся знаннями, досвідом з тим, хто цього потребує.

     Ми раді всім, хто не пошкодував свого часу і прийшов сьогодні щоб поспілкуватися, можливо щось зрозуміти для себе про актуальну сьогодні  як ніколи тему волонтерства. Адже   волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.

       Міжнародний день волонтерів світова громадськість відзначає 5 грудня. Рішення про це свято було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН у 1985 році. Добровольці (а в останні роки все частіше можна почути трансформоване з англійської - волонтери) - це люди, які витрачають свій вільний час на благо суспільства. Вони присвячують суспільству свій талант, час, енергію, не чекаючи винагороди.

       Історію волонтерського руху досить важко простежити, оскільки раніше точно ніхто не фіксував подібні дії. Але сама історія людства вказує на те, що не одному суспільству були не чужі ідеї добровільної і безкорисливої допомоги.

       В Україні поняття «волонтер» до 90х-ХХст. не існувало. Людей, що займалися суспільно-корисною справою, називали доброчинцями, благодійниками, альтруїстами, громадськими діячами, меценатами.

Але краще розкажуть самі волонтери.

Людина, яка разом з колегами подала свою руку допомоги  українцям Боснії підчас військових дій, створила там українську школу ім. Андрея Шептицького -  Марія  Турченяк . Розповідь  про події 20 річної давності не  менше  хвилюють як нинішні.

     Сьогодні в Україні про волонтерів заговорили  через Інтернет, телебачення… та й взагалі заговорили . Події в Україні виявили серед великої кількості людей благородне вміння – допомагати один одному. Пам’ятаємо ті дні, коли почалась революція гідності. Як люди зуміли зорганізуватися, допомагали чим могли якщо конкретніше – допомагати тим, хто мужньо стояв на Майдані а тепер вже на превеликий жаль допомагають тим, хто на війні, бо так склалося історично: ми хотіли свободу – отримали війну.

Тема волонтерства втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.

Скільки волонтерів в Україні - порахувати складно. Іноді здається, що вся країна допомагає армії, переселенцям, хворим та пораненим.

  Активно волонтерська робота проводилась і продовжує проводитись і на Жидачівщині. Наші волонтери під час революції гідності  зуміли зорганізувати роботу так, що майже не залишилось людей, байдужих до чужої біди. Долучалися прості люди, підприємці, організації,громади, духовенство, школи, велика підтримка надходила від діаспори. Допомагали і  роблять це до нині.

 Волонтери «одягають» армію, забезпечують її касками, бронежилетами, берцями, спальниками, карематами, медикаментами та їжею, а ще – готують їжу, перевозять біженців, вивозять поранених і тіла з поля бою, що тільки, зрештою не роблять…Робота деяких волонтерських груп уже вийшла далеко за межі лише постачання військових, вони ведуть активну просвітницьку роботу серед населення, а головне – молоді.  І найголовніше – роблять свою справу добровільно, жертвуючи власним часом, коштами здоров’ям ,а інколи навіть життям. 

   

 Волонтерських груп, організацій  є кілька. В кожного з них свої напрямки діяльності, своє бачення і стиль вирішення тих чи інших завдань, але напевне одна мета: безкорислива, щира допомога тим, хто її потребує. Адже волонтером є тільки той, у кого відкрите серце і чиста совість.                                                                                                          

   ГО «Народний легіон» та волонтерська група «Допоможи фронту» (Володимир Гаврон, Тарас Матвіїв, Роман Романів, Ірина Гебра,Ольга Йонка Юра Гедзович. Юстина Вітик)та  інші...

   ГО «Білі берети» (Богдана Пеняк, Ігор Савула,Олександра  Маришко,Ольга Маркевич, Наталія Янкевич) та багато інших медиків-волонтерів , які допомагали на Майдані і проводять сьогодні велику роботу  щодо знань та вмінь  надання першої медичної допомоги.

Волонтерська група під керівництвом Назара Татумира

Волонтерська група під керівництвом учасника Майдану  Івана Гивеля (Володимир Микитин, Роман Волицький, Іван Коломієць..)

 Потужна волонтерська група Ходорова під керівництвом Юрія Юревича

(Ольга Єфремова, Руслан Жуковський, Валентин Бабітко, Тарас Кашинський, Андрій Чад, Походжай Марія Маркіянівна)

Присутні дізнались багато про діяльність волонтерських груп .

Всіх вразила презентація Тараса Матвіїва та розповідь Лесі Баранкевич. Все почуте і побачене  про волонтерські будні щирістю та по простому додають певності,  що наш народ має душу і вміє зорганізуватись.

Впродовж заходу свою вдячність волонтерам висловлювали юні талановиті жидачівці. Це учні НВК(керівник Любов Брухаль), учні гімназії(керівник Оксана Дахній) та читці ЗОШ №2 Коцовська Наталя та Владислав Цап.

  Приємною несподіванкою для присутніх стала презентація книги "Смерть царя", присвяченої героям Небесної , яку написали наші хлопці земляки Юрко Чуб(м.Жидачів) та Ярослав Славко(с.Заліски).Вони були очевидцями тих страшних лютневих подій , мужньо стояли на Майдані а зараз пербувають у зоні АТО. Юрко зі сльозами на очах ділився з присутніми своїми враженнями і згадував як втратив друзів на Майдані і що спонукало його до написання цієї книги.

На завершення всі присутні подякували волонтерам за велику благородну справу, пообіцяли підтримувати їх та всі разом аплодуючи заспівали пісню про мир.

Формування духовно-моральних цінностей на основі життєвого шляху Андрея Шептицького

                                                                                                                                                                                                                           
 30 листопада працівники бібліотек спільно з працівниками районного методичного кабінету, вчителями та учнями гімназії ім. Партицького мали чудову нагоду поринути в історію ХІХ ст. а саме у родину Митрополита Андрея Шептицького.

Завдяки талантам учнів гімназії та роботі вчителів Уляни Іванчук, Оксани Дахній та всього колективу присутні заходу побували на святі душі. Весь життєвий шлях Андрея Шептицького пропустили через своє серце і багато взяли для себе корисного. Надзвичайно цікавою була розповідь директора гімназії  Василя Благого про невідомі штрихи біографії Митрополита.

Працівники нашого відділу донесли до слухачів огляд книжкової виставки "Збудуй храм своєї душі" та огляд літератури про Андрея Шептицького. Зав.відділом обслуговування розповіла про нове видання, презентація якого відбулася цього року  на Львівському форумі . Це книга Кирила Королевського "Митрополит Андрей Шептицький". У другій частині заходу відбувся діалог " Формування духовно-моральних цінностей на основі життєвого шляху Андрея Шептицького".         

               

Від революціії СВОБОДИ до революції ГІДНОСТІ

                  

«Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу» (Поль Гольбах)

«Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи» 
   Сьогодні у нашій бібліотеці пройшов історичний віраж, присвячений річниці  Дня Гідності та Свободи.
     Якщо звернутись до «Вікіпедії», гідністю означується якість людської особистості, яка відрізняє її від усіх інших живих істот. «Гідність – це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає  особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості».  Як форма прояву соціальної і моральної свободи поняття Гідність передбачає право людини на повагу, визнання її прав і одночасно усвідомлення нею свого обов’язку і відповідальності перед суспільством.

Ми піднялись для гідності країни,

Й тепер для нас немає вороття.

Ми живемо на Славу України,

 І як герої віддаєм життя!