"Як небагато нам для щастя треба" Зустріч у літературній вітальні з творчою родиною сучасних письменників Володимиром Лисом та його дружиною Надією Гуменюк.

   

           «Як небагато нам для щастя треба!   

             Родину, друзів, щирість, розуміння.

             Тепла від сонця, синяви від неба,
             Здоров'я і снаги, горіння, а не тління.
                 І як важливо, щоби нас любили,
                 Не на словах, а незрадливо-тихо.
                 Самих в тяжку годину не лишили б,
                 А втішили би, коли прийде лихо.
                 І як від нас потрібно небагато:
                 Щоб не забути про своє коріння,
                 Не зачерствіти, серцем працювати

                 Не проміняти на мідяк сумління.»   

                                                   Н. Гуменюк

Вже давно стало доброю традицією запрошувати  письменників на гостину в літературну вітальню. Ми радіємо з того, що список почесних гостей нашого невеличкого міста, цієї  вітальні , до якої завжди спішать небайдужі до українського слова люди, поповниться ще одними відомими та цікавими іменами.

Сьогодні у нас   зустріч з творчою, щирою, відкритою до спілкування літературною сім'єю з Луцька: Володимиром Лисом та його дружиною Надією Гуменюк.

   -  Український журналіст, драматург, письменник, народний синоптик, автор повістей, драматичних творів та романів,людина талановита і багатогранна,яка знає не лише секрети погоди та політики, а й таємницю людської душі- Володимир Лис

   - Поетеса, прозаїк, публіцист, автор поетичних збірок, романів, п'єс, книжок для дітей, Заслужений журналіст Україниі просто добра і щира людина, яка своїми творамибажає зробити кожного з нас, читачів, чистішим, чеснішим, добрішим-  Надія Гуменюк

Ми давно чекали на цю зустріч, адже Володимир Лис – учасник і переможець багатьох національних та обласних літературних конкурсів і громадських проектів. Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова», Людина року Волинського краю у номінації «Професіонал року» , лауреат Першої Премії І-го Всеукраїнського конкурсу оригінальної радіоп’єси «Відродимо забутий жанр, лауреат літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського , Володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра» , Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня , Володар Гранд-коронації Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Століття Якова» – і це далеко не повний список заслужених нагород.

Нічого не народжується з нічого» - це слова нашого гостя. І ми знаємо, що натхнення п. Володимир черпає на своїй малій батьківщині. Саме про Волинь йдеться у його книгах. Саме  на цьому маленькому клаптику землі відбуваються найбільші драми, які він і намагається описати.

 Нагадаємо,що п. Володимир народився на хуторі поблизу села Згорани на Волині, закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, працював журналістом, завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру.

У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Згодом заявив про себе, як прозаїк . п.Володимир є автор 10-ти романів (11-ий у друці), Членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників, громадським діячем.

Непрочитана книжка – це просто стосик задрукованого паперу. І тільки в голові читача вона перетворюється на твір мистецтва». Нашому ж гостю не варто хвилюватися. З кожним новим романом  його талант цього  бере у полон все більше і більше читачів. Серед них і велика кількість читачів нашої бібліотеки . Найбільше читацьких симпатій зібрав роман «Століття Якова». «Ця історія проста і задушевна, вона зрозуміла для читачів будь-якого віку. У двох сотнях сторінок – сто років української історії та сто років життя окремої людини з непростою долею. У якій – трагедії і щастя, надія і зневіра, любов і ненависть, війна і мир».

  Емоційно ,чуттєво уривок  роману "Століття Якова" прочитала Наталя  Присяжнюк.

Євген Баран, літературознавець:

«Можливо це той роман, якого треба було комусь давно написати, щоб нарешті сказали, що українська проза таки дала твір, якого неможливо забути. "Століття Якова" є не просто найкращою українською прозовою книжкою останнього десятиліття. 

Це камертон, по якому рівнятимемо свої здобутки і втрати. Я не знаю, що сказати більше. Не знаю тому, що перебуваю під сильним враженням цієї незвичної і водночас дуже простої в задумі книжки. Перед очима стоїть той дивний поліщук Яків Мех, який зі свого столітнього досвіду оглядає-переосмислює життя.

Я не переповідатиму сюжету. Ця книжка не для переповідання. Вона для читання. Її можна прочитати за вечір, а можна розтягнути задоволення на рік. Це унікальна книжка проукраїнське буття в ХХ столітті з його трагедіями й непомітними людськими радощами.»

Роман "Соло для Соломії" увійшов до "довгого списку" премії Книга року ВВС-2013,  - це роман про долю жінки. Як вона сприймала воєнні та повоєнні події, як долала ті випробування, які давала доля, як часом протистояла, а часом пристосовувалась до цього життя.

Не всі були героями, а Соломія була звичайною жінкою. Дуже красива душею, красива зовні, чи справді життя зломило її, як ту соломинку. Володимир Лисвзяв до твору три епіграфи, і в тому числі і Євгена Маланюка: "Що ж можеш ти, надламана тростино?"Цим напевне хотів показати, що насправді може надламана долею тростина - жінка.

Роман  про людину, яка страшенно самотня в цьому світі. І хоча здається, що сильна людина не може бути самотньою, насправді воно так і є.
Головний герой – байстрюк, син селянки і голландця, який приїхав доглядати коней, вивчає самотужки вісім мов. Він спочатку одягає личину польського шляхтича, потім – німецького князя, ще пізніше угорського графа, — і здобуває цей блискучий світ, але йому не хочеться, щоб його тим шляхтичем Мечиславом Кульчинським,

князем Людвігом чи графом Естергазі визнавали, а йому хочеться, щоб у ньому визнавали отого нещасного Прокопа Марушка. Коли він зізнається у цьому одній-другій жінці, то бачить в їхніх очах тільки презирство, бо він для них — ніхто, байстрюк. Напевне ви вже здогадалися, що мова йде про роман «Маска».

Ми можемо дуже багато розповідати про твори п. Володимира, але напевне буде краще , якщо автор сам привідкриє нам куліси своєї творчої лабораторії.

"Дружина - перший читач моїх книжок, а я перший читаю її твори… Працюємо окремо, як дві суверенні держави. Це через те, що різні способи мислення, художньо-образні світи. Проте не забуваємо радитись, обов’язково вичитуємо чорнові варіанти наших творів, висловлюємо свою думку.

Ось в такому творчому тендемі і народжуються книги п. Володимира та п. Надії. Вони є один для одного першими критиками, підтримкою та опорою.

Володимир Лис розповідав про  простих і  по-філософськи мудрих земляків, котрі  є прототипами героїв його романів, вів  діалог з  читачами , поділився задумами. 

Окрасою  свята стали вітальні виступи народного вокального ансамблю "Лілея" райононного народного дому.

«І знову повертаюся до Слова

Проси мене, прийми і захисти

Від пустослів’я витончених ловів,

Од страху суєти і самоти.»

Твори Надії Гуменюк - це країна добра і надії, де хочеться жити у дружбі зі щирим, задушевним, метафоричним словом.

Надія Павлівна Гуменюк – Заслужений журналіст України, лауреат Всеукраїнських літературних премії «Благовіст» та Олександра Олеся), обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського), перший лауреат премії імені родини Косачів. Переможець Всеукраїнських літературних конкурсів «Золотий лелека», «Ярославів Вал» , «Відродимо забутий жанр» на кращу радіоп’єсу. Лауреат літературної премії у номінації

 «Літературні твори для дітей та юнацтва» за книгу «Шуршик В. та інші: Казки з Яринчиного саду»,

Нагороджена Почесним знаком Національної спілки журналістів України та почесною відзнакою «Журналістська гідність» (за підсумками Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання»). Володарка відзнак «Крила натхнення», «Людина року Волинського краю» у номінації «Професіонал року».

Подих світу й поезії п. Надія відчула серцем у рідному селі Онацьківці Полонського району на Хмельниччині. Закінчила факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка,

 Журналістську діяльність розпочала в редакції районної газети на Херсонщині,    працювала кореспондентом Рівненського обласного радіо.

Вперше публікуватися почала у десятирічному віці .У 1992 році у видавництві «Каменяр» побачила світ перша збірка поезій «Країна світла».Згодом почали виходити одна за одною збірки поезій, книги для дітей.

  Всі її твори зачіпають ті срібні струни духовних переживань. Кожен окремий твір має свою неповторну енергетику і якесь зернятко для духовного поля, яке із любов’ю буде посіяне на полі нашої душі.

Здавалося б, звичайні слова і традиційний ліричний погляд на світ. Та в цих словах і в цьому погляді бринить якесь таємниче світло поезії. Це від того, що вірш не просто "складений", а народжений душею, наповнений чуттям.
Нещодавно у видавництві «Навчальна книга – Богдан» з’явився роман Надії Гуменюк «Янгол у сірому» - лауреат Конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики про кохання «КОРОНАЦІЯ СЛОВА – 2011».     Це хвилююча розповідь про силу людського духу, спорідненість кровну і духовну, любов і вірність, зраду і ненависть, про природу мистецтва і митця,  поштовхом і джерелом для написання твору стали журналістські матеріали про волинян зі складними, але незламними долями. В основу твору лягла сучасна варіація притчі про Авеля та Каїна, апеляція до беззаперечної аксіоми «Любов – це щастя, це Божий дар». У книзі Надія Гуменюк описала одного янгола біля Бога, другого, який зрадив Всевишнього й залишився під землею, та сірого янгола, котрий ходить між нами й допомагає людям ставати кращими.

 «Шуршик В. та інші». Усі казкові пригоди, про які розповідається у цій книзі, трапилися в Яринчиному саду. Сад цей, подарований дівчинці дідусем, незвичайний — іноді він стає чарівним часовим коридором, дивовижним переходом, через який дівчинка потрапляє у

різні світи. В кожній з десяти філософсько - пригодницьких казок із захоплюючими сюжетами та незвичайними героями утверджується

думка: для гармонії нашого світу дуже важливі і квітка, і цвіркунець, і равлик, і дерево, і людина, і вільна щаслива країна — всі вони у Всесвіті єдині, неповторні та всі потребують любові, розуміння і турботи.

Гадаємо , немає потреби "розкладати по поличках" усі твори . Адже поезію чи будь-яку інщу книгу треба сприймати читаючи, торкаючись її зором і чуттям, а не через погляд критика.

Надія Гуменюк тихим  і  виразним голосом зачаровувала  аудиторію своїми роздумами, віршами.

Як бачимо , що як і для п. Володимира так і для п. Надії характерним  є перш за все осмислення  нашого життя, роздуми над тим, як живемо, у що віримо, до чого прагнемо.

   Ми  вкотре переконалися наскільки потужне слово п. Надії, наскільки глибокі переживання заховані у книгах п. Володимира.

Слухаючи їх ми на рівні підсвідомості і свідомості починаємо задумуватись над своїми діями, вчинками, адже відчуваємо поклик душі робити добро.

Наш вірний  друг  книгорозповюджувач  Михайло Ватуляк не тільки допоміг привезти гостей з Луцька, а й  вкотре запропонував присутнім найновіші  видання сучасниї літератури та класики. і у  виступі  наголосив, що жидачівці найактивніше  купляють книги, мають таку рису - вкладати не лише у  матеріальне, вчителі  та бібліотекарі розносять по району саме найновіше  друковане слово.

 З словами вдячності гостям,  організаторам зустрічі  -   усмі причетним та персонально  вчителю методисту Ользі Прокопів  та завідучій відділу обслуговування центральної бібліотеки  Галині Дереш,  враженнями від спілкування  виступили завідувач райнонним метод.кабінетом   Ігор Михайленко та керівник відділу  культури Зіновій Тимофтевич.

«Хай слова ласкаві милозвучні 

Тут лунають знов і знов.

А в серці будуть нерозлучні

Надія, віра і любов.»