Рядки, що беруть за живе...

«Сл   

«         Слово може усе, бо воно було найперше…Воно є перед усім і над усім. І ціни йому нема, як нема ціни рідній землі, чоловічій доблесті, родинному теплу, маминій пісні і жіночій любові. Ці поняття понад усе!»(В. Шовкошитний)

      І саме у слові розкривається «Палітра долі» Івана Гентоша, який відвідав Жидачів вперше, представив свою творчість у літературній вітальні, поета,  патріота, достойного шляхетного і мудрого чоловіка, який усі барви найтонших і найсвітліших чуттів і поривань дарує своїм читачам. Його вірші читають і слухають, його рядки викликають то усмішку, то зажуру, та нікого не залишають байдужим.

    Ми приємно вражені були бачити  так чисельно усіх любителів українського слова   у день, коли в Україні та світі  відзначали Міжнародний день рідної мови.

  Три години душевного, щирого спілкування, яке перепліталося з поезією  подарував усім присутнім автор.

        Іван Гентош - український поет і пародист,член Національної спілки письменників України і Української Асоціації письменників, автор багатьох поетичних збірок та пародій  , лауреат багатьох літературних премій, активний громадський діяч.

    Його творче кредо -надзвичайно прозоре: писати так, як лягає на душу. Про що б він не писав, той чи інший його рядок, як правило, зачепить за живе.

   Сучасну  молодь не  особливо приваблюють поетичні твори. Але цього разу затамувавши подих слухали, співчували, сміялись разом з автором. Навіть читали власну поезію та поезію Івана Гентоша. Звучали пісні у виконанні  зразкового вокального ансамблю «Струмок»(керівник О. Дахній). Та приємним сюрпризом стало для автора та усіх присутніх вітання учасників Жидачівського осередку громадської організації «Суспільно-культурне товариство Устріки».

    Зустріч пройшла на одному подиху.   Усі були просто вражені людиною , яка не є філологом за освітою, але якій вдається перекласти нашою людською мовою голоси природи і всесвіту, влучно висловити все те сокровенне, чим живе наша душа  і  усі ці почуття так легко, душевно і просто вилити у рядки. Загалом поезія Івана Гентоша переконує, що любов тримає цей світ, без неї людське існування втрачає сенс і віру. У патріотиці – це любов до рідної землі, матері, Вітчизни, у філософській ліриці – до життя, Бога, традицій і духовних цінностей, в інтимній ліриці –до батьків, жінки, дітей і родини. Ну і звичайно любов до природи, її неймовірної краси.

 Хочу процитувати слова, які написав у соцмережі автор про цю зустріч:    

«..у День рідної мови, мав в Жидачеві одну із кращих своїх творчих зустрічей - щиро дякую за запрошення і модерування пані Ользі Костик та Галині Дереш, а колективу Жидачівської центральної бібліотеки за гостинність і чудову організацію заходу. Тепле і щире спілкування направду залишило в душі відчуття свята, бо така зацікавлена читацька авдиторія - то найбільший подарунок для автора! Але були ще й інші - чудова книжка пані Марії Турченяк про древній Жидачів, вишуканий набір ручок ( використовуватиму тільки для автографів!), поетичні намистинки юних митців Жидачівщини, квіти і багато добрих слів... Щиро вдячний жидачівським "Устрікам" і дитячому "Струмку" за виконані пісні та всім-всім, хто був на зустрічі! Уклін вам - спілкуймося і тримаймося міцно,бо ми того варті!»

    Дякуємо  Івану Гентошу за щиру, душевну поезію, за іронічно-жартівливі пародії , за те, що даруєте людям радість, впевненість у завтрашній день, любов до життя і до всього оточуючого.

   Читайте, цитуйте, кладіть на музику, поширюйте між друзями! Поезії Івана Гентоша заслуговують на це!