Біблія - Слово Боже до людини

     2020 рік проголошений Всесвітнім Роком Біблії.  Для кожного християнина Рік Божого слова – це добра нагода відкрити глибини власної віри, глибше пізнати Боже слово та жити згідно з Ним.

Інформаційно-пізнавальна година до Всесвітнього Року Біблії     

  Апостол Павло навчає, що Боже слово, Євангеліє, – це сила Божа на спасіння кожного, хто вірує. Нехай спільне читання, спільне слухання, а відтак спільне виконання Божого слова в нашому житті стане моментом нашої всенародної єдності. А нам залишається сказати разом із пророком: "Говори до нас, Господи, бо слуга твій слухає.

Ми можемо стати справді щасливими, для цього ми повинні читати та вивчати Біблію.

Біблія – ​​це записане слово Бога

«Бо слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця» (Євр 4, 12).

Боже Слово зцілює, веде до вічного життя, однак для того, щоб воно задіяло в серці людини, спершу необхідно, щоб воно все ж таки потрапило до серця. Добре, якщо серце людини просте, не уражене гріхом лицемірства або гордині, тоді Господь може до таких людей говорити просто та прямо: «Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують» (Мт 13, 16). Однак гріх в людині будує перешкоду, ніби перегородку, , стіну яка перешкоджає не тільки сприйняттю Божого слова, але й відкритості на іншу людину. Проте Господь вміє «перекинути» Своє Слово і через цю стіну гріха.

В притчах Господь використовуючи поняття і предмети знайомі слухачу передає певну істину, що стосується духовного життя. Лише так Він може «перекинути» нашу думку в духовну дійсність. Господа не зупиняють жодні перешкоди. Щоб достукатися до серця людини, Він використовує всі можливості, аби Слово Боже проникло в серця навіть тих людей, які мають «серце затовстіле» (пор. Мт 13, 15). Він дуже прагне достукатися до серця кожної без винятку людини, і тому чекає при дверях серця кожного (пор. Одкр 3, 10).

Кожен християнин – лише слуга Слова, отже ми повинні донести Слово Боже до серця людини, яка не знає Бога. Для того, щоб донести це Слово до іншої людини (через слово, приклад життя, християнську поставу), ми повинні самі це Слово прийняти і ним жити, стати Його слугами на щодень. Спитаймо себе сьогодні: чи Слово Боже керує нашим  життям? А якщо ні, то яке слово керує ним?  

Людиною глибокого розуміння та знання Слова Божого був Григорій Сковорода, він вмів промовляти до людей мовою свого часу, яку вони могли легше розуміти. Він ніколи не відривався від християнської науки, хоч як гостро іноді критикував різні негативні прояви церковного життя. Але в той же час він завжди був захисником свободи думки, навіть коли вона йшла врозріз із найбільш канонічними настановами. «Багато людей, що не розуміють мене або не хочуть розуміти, кидають наклепи, ніби я відкидаю історію Старого і Нового Заповіту, тому, що визнаю в них духовний розум, відчуваю Богописаний закон і добачаю істинне скрізь буквальне значення. Я доповнюю цим історію, а не розкладаю, якщо тіло без духа мертве, так як Святе Письмо без віри?.. Я захоплююся суттю храму, але через це не поминаю його зовнішности». 

Чи не вперше питання духовності в людині порушив видатний український письменник Олесь Терентійович Гончар, закінчивши у 1967 році роботу над прекрасним романом «Собор». Одна з проблем роману — збереження цільності людської душі. З цієї проблеми витікають всі інші: збереження духовної спадщини, культури, мови, історичних святинь українського народу. Цей твір звернений як до сучасників, так і до прийдешніх поколінь із закликом зберегти «собори душ!»

М. Дочинець- освячений любов’ю до людини, до світу, до слова, до Бога. 

  - Будь завжди в такому стані, щоб Богу не було огидно навідатися до тебе. 

 - Світ є таким, яким ти його бачиш, а не таким, як бачить сусіда і показує телевізор. Вір своїм очам і своєму розуму. Нехай не бентежать твоєї душі і не плутають твоїх кроків чужі погляди. Живи власною головою. Але правду і мудрість здобудеш лише в розмовах і міркуваннях з іншими людьми. Це розвиває розум більше, ніж книги. Той, хто слухає, має вісім вух. Той, хто спостерігає, має вісім очей. 
 - Дитина входить у світ зі стиснутими кулачками: весь цей світ - мій, і бути йому в моїх руках. Людина покидає світ із розкритими долонями: ось, я нічого з собою не забираю. Я знаю: коли замкнуться мої очі, сердце моє залишиться відкритим. 

 - До людей будь рівно добрий і уважний. Кожен з них, навіть найпустіший, чогось навчить. Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів. І тоді не матимеш з ними клопоту. 
Якщо ти не маєш те, що любиш, полюби те, що маєш.

 - Якщо ти тільки для себе, то чого ти вартий. І якщо не тепер, то коли? 
 - Бог ніколи не посилає більше, ніж ми можемо знести... 

 - Ніколи не думай, що сієш у пустий чи неродючий грунт, що твій плід не зійде, затопчеться. А якщо і вродить, то скористаються ним інші, а не ти. Просто сій, бо так належиться тобі, котрий ходить по цій землі. Бо й ти - насінина, кинута з Неба. 

Якою рукою подаш – такою дістанеш. 
 - Життя, неборе, не ділиться на духовне і гріховне. Життя неподільне. 

Ким ти є зараз і що ти робиш зараз – лише се має сенс. А не те, ким ти був і що ти робив колись. Неважливе забувай, витісняй його з пам'яти важливим. І не суди людей. Душа людська дуже крихка. Пам'ятаймо про се, коли хочемо судити когось, коли одне чекаємо від людей, а дістаємо инше. Коли не розуміємо їх, коли не бачимо від них удячности. 

Щастя - се коли хтось молиться за те, що ти є

«Біблія  говорить, що дім або держава будується мудрістю і розумом ставиться міцно.  Мудрість – це правильна розумна поведінка: втікати від зла і творити добро. Мудрість – це боятися Бога, любити й прощати. Проблеми в Україні здебільшого пов’язані з немудрою поведінкою політиків і нас з вами. І наша з вами молитва: Боже, дай мудрості!»

Кожен християнин – лише слуга Слова, отже ми повинні донести Слово Боже до серця людини, яка не знає Бога. Для того, щоб донести це Слово до іншої людини (через слово, приклад життя, християнську поставу), ми повинні самі це Слово прийняти і ним жити, стати Його слугами на щодень. Спитаймо себе сьогодні: чи Слово Боже керує моїм життям? А якщо ні, то яке слово керує ним?  

11 сильних цитат з Біблії, які можуть допомогти змінити життя

Люби близьких

Улюблені, коли Бог полюбив нас, то і ми повинні любити один одного. Бога ніхто ніколи не бачив: якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, а любов Його в нас.

1 Ін.4: 11-12

Цей вірш говорить, що твоє ставлення до людей визначає твоє справжнє ставлення до Бога. Як ти можеш любити того, кого не бачиш, якщо ненавидиш того, кого бачиш?

Люби людей. Піклуйся про них. Прямо з сьогоднішнього дня почни з простої посмішки і доброго слова для тих, хто поруч. Тоді, як обіцяє Біблія, в твоєму серці буде збільшуватися любов.

Люби ворогів

А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро робіть, хто ненавидить вас, і моліться за тих,хто ображає вас і гонять.

Мф. 5:44

Запам’ятай: негатив викликає негатив. Якщо ми реагуємо на якісь погані речі негативно, пoжежа тільки рoзгориться. Єдина можливість її загасити – це відповідати добром на зло. Причому, не тільки видимо, але щиро, від усього серця.

Подумай про тих, хто тебе образив, зачепив, зрадив. Зрозумій, їм гірше, ніж тобі, адже якщо вони рaнять інших, значить, самі вони теж порaнені. Навіщо ображатися на тих, чия душа і так «на інвaлідності»? Проси у Бога для своїх кривдників зцілення і світла, і побачиш дивні зміни!

Довіряй Богу

Не турбуйтеся ні про що, але за будь-яких обставин, через молитву чи, через прохання чи, або через подяку, нехай прохання ваші стануть відомі Богу, і світ, що виходить від Бога, що перевершує розуміння ваше, нехай охороняє серця ваші і уми ваші у Христі Ісусі.

Фил. 4:6-7

Довіряти – значить не хвилюватися. Зовсім. Ніяк. Відкрий перед Богом свої прохання, потреби, бажання, і чекай відповідей з вірою! Вони обов’язково будуть!

Але якщо ти вічно переживаєш, сумніваєшся, наговорюєш на себе і своє життя негатив – це найчастіше блокує Божі рішення для тебе.

Сподівання на Бога приносить глибокий світ в серці

Прощай

І коли ви стоїте і молитеся, прощайте всіх, що проти когось маєте, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам ваші гріхи.

Мк. 11:25

Ти можеш молитися хоч цілодобово, але якщо в твоїй душі живе непрощення, ти відрізаний від Божої милості, а отже, і від Його благословень.

Повторюся ще раз: твоє ставлення до людей визначає відносини Бога до тебе!

Не здавайся!

Просіть і дано буде вам, шукайте і знайдете. Стукайте і двері відчиняться перед вами. Хто просить, отримає; хто шукає, завжди знайде; і відчиняться двері перед тим, хто стукає.

Мф. 7:7,8

Не здавайся в своїх мріях, цілях, покликання, місії! Не соромся просити, шукати, стукати, домагатися. Така наполегливість призводить до прекрасних результатів!

Крик душі

Покликуй до Мене – і Я відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш.

Іер. 33:3

Часом для виходу на новий рівень життя, тобі потрібно від щирого серця звернутися до Бога. Закричати.

Заволати. Що набридло, що немає сил, що більше так не можна

Такі щирі «крики душі» відкривають двері в «недоступне», в те, чого ти раніше не знав. Прийде нове розуміння, одкровення, новий поворот.

Бог так обіцяв, а Він ніколи не бреше.

Визнач свою міру

Давайте, і вам буде дано; мірою повною, так що навіть буде пересипати через край, вам буде відсипане, бо якою мірою відміряєте, такою відміряють і вам.

Лк. 6:38

Це вірш ясно говорить про те, що ти сам визначаєш, що отримаєш в житті. Те, як ти міряєш – відміряють і тобі.

Як ти судиш про щось або про когось – так само будуть судити про тебе

Будеш скупитися – не чекай щедрості від інших. Але якщо ти «даятель» по життю (часу, сил, фінансів) – не дивно, що до тебе повернеться ще більше!

Вивчай Біблію

Завжди пам’ятай, що написано в цій книзі законів. Вивчай її день і ніч, щоб виконувати все, що в ній написано.

Вчиняючи так, ти будеш мудрий і досягнеш успіху у всіх своїх справах.

Ісус Навин 1:8

Вивчення Слова Божого забезпечить тобі успіх в кожній сфері життя.

Саме з Біблії приходить справжня мудрість, розуміння того, як все працює насправді.

Хочеш бути мудрим, ефективним, щасливим?

Прямо з сьогоднішнього дня почни читати Біблію, хоча б по віршу в день, і думай над прочитаним.

Твоє мислення почне змінюватися, а відповідно, і якість життя.

Шукай розраду в Бога

Утішайся Господом, і Він виконає бажання серця твого.

Пс. 37:4

Коли погано, боляче, недобре – біжи до Бога

Якщо будеш бігти до людей, aлкоголю, нaркотиків та інших допінг – отримаєш тимчасовий ефект, який ніяк не вплине на реальність.

Але якщо звернешся до Бога – це гарантує не тільки глибокy розраду, але і виконання твоїх найпотаємніших бажань!

Ось так Господь цінує твоє спілкування з Ним!

Проблеми втечуть

Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дuяволові, то й утече він від вас.

Іак. 4:7-10

Дuявол існує. Прoкльони існують

І багато проблем в житті (хвoроби, невдачі, біль, безладдя) – саме його робота. І тому, дuявола іноді треба проганяти, а то він такий, нахабний гість.

Як це зробити? Перш за все скоритися (послухатися) Богу і Його плану для тебе, Його заповідей, Його слову.

Таких людей дuявол ненaвидить, але і наблизитися до них не може!

Все додасться!

Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все решта додасться.

Мф. 6:33

Один з моїх улюблених віршів і принципів в житті. Коли ми шукаємо Бога – все, що нам потрібно, додається!

Що значить шукати Бога? Значить, прагнути туди, де буває Він (церква, проповіді, пісні, книги і тд), вивчати

Його характер, жадати Його присутності і ставити Його на п’єдестал свого життя.

Приділяйте час Господу, сили, роби повагу і пошану. Люби Його. І тоді – все додасться! Необхідне буде саме плисти в твої руки, як за течією

Перед тобою будуть відкриватися потрібні двері, ти завжди будеш в потрібний час в потрібних місцях. Такий собі GPS долі включиться:)

Я вірю, що ці біблійні вірші допомагають тобі прямо зараз усвідомити щось важливе. Нехай ваше  життя зміниться, а Божа любов переповнить ваше серце!

Тільки боротьба дає свободу

Година історичного календаря

до 90-річчя від дня народження Михайла Гориня   

Життя Михайла Гориня нагадувало перші пориви весняного вітру, що не мириться з опором холодів, відчуваючи їх приреченість. Як фактичний керівник новоствореного Народного Руху України і народний депутат він чимало потрудився для безпосереднього відновлення державної незалежності України. 

А такий досвід безцінний!
Він — відомий борець проти тоталітаризму й самовідданий державотворець, поцінований державними нагородами України і Польщі. Нема сумніву, що лише з чиєїсь необачності чи примхи Михайло Горинь офіційно не титулований званням Героя України.

Біографічна довідка

ГОРИНЬ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ (17.06.1930 р., с. Кнісело Жидачівського р-ну Львівської обл.– п. 13.01.2013, м. Львів).Видатний шістдесятник, організатор самвидаву, один із лідерів правозахисного і національно-визвольного руху 60–90-х років.

   Народився в с. Кнісело Жидачівського р-ну Львівської обл.. Його батько, Микола Михайлович (1905 – 1988), був головою сільської “Просвіти”, керував районною нелеґальною організацією ОУН, репресований польською та радянською владою. Родина матері, Стефанії Данилівни (з роду Грек, 1911 – 2003) теж була політично активною. У грудні 1944 Михайло з матір`ю був депортований радянською владою, та по дорозі на заслання, ще в Галичині, їм удалося втекти. Переховувалися в родичів по сусідніх селах. 1949, щоб не вступати в колгосп, сім’я перебралася в м. Ходорів.

1949 – 1954 рр. навчався на відділенні логіки і психології Львівського університету. 1953 р. був виключений за відмову вступити в комсомол, але, завдячуючи ректорові академіку Євгену Лазаренку, відновлений. Мав зв`язки з підпіллям ОУН, виготовляв і розповсюджував листівки.

1954 – 1961 рр. працював учителем логіки, психології, української мови і літератури, директором шкіл , завідував районним методкабінетом, був інспектором Стрілківського райвно. З 1961 на науковій роботі. Був одним з організаторів першої в СРСР експериментальної науково-практичної лабораторії психології і фізіології та гігієни праці при Львівському заводі автонавантажувачів. Автор низки методичних розробок для вчителів, статей у галузі психології праці. Готував дисертацію, склав кандидатський мінімум.

У травні 1962 р. налагодив контакти з київськими шістдесятниками Іваном ДЗЮБОЮ, Іваном ДРАЧЕМ, Іваном СВІТЛИЧНИМ, Дмитром Павличком та іншими. Один з організаторів і член президії Львівського Клубу творчої молоді “Пролісок” (1963). Налагодив виготовлення та розповсюдження в Україні літератури самвидаву, політичної літератури, яка видавалася за кордоном.

   Заарештований 26.08. 1965 за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ч.1 ст. 62 Кримінального кодексу УРСР). 18.04. 1966 на закритому засіданні Львівського обласного суду в одній справі з братом Богданом ГОРИНЕМ, Іваном ГЕЛЕМ, Михайлом ОСАДЧИМ і Мирославою ЗВАРИЧЕВСЬКОЮ засуджений на 6 р. таборів суворого режиму.Хвиля арештів 1965 р. принесла в політичні табори Мордовії пожвавлення: там з’явився самвидав, був налагоджений вихід інформації в Україну і за кордон. Національні групи політв`язнів консолідувалися в акціях протесту. За пропаганду і розповсюдження самвидаву серед в’язнів 18.07. 1967 суд Зубово-Полянського р-ну Мордовської АРСР присудив . 3 р. ув’язнення у Володимирській тюрмі. Звідти він теж зумів передати в Україну інформацію про становище в’язнів. Тим часом Іван ГЕЛЬ видав самвидавом книжку Гориня. „Листи з-за ґрат” (1971).
   Звільнений 26.08. 1971 р.. У Львові, де мешкала сім’я, його не прописали. Під загрозою бути звинуваченим у “дармоїдстві” мусив улаштуватися машиністом на будівництві хімкомбінату в Рівненській обл. З вересня 1972 працював кочегаром у котельнях Львова, з 1977 – психологом на заводі “Кінескоп”. Опікувався родинами політв’язнів.

   Брав участь у виробленні основоположних документів створеної 9.11. 1976 р. Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (Українська Гельсінкська Група), де визначив собі місце в другому ешелоні. Після арештів засновників УГГ бере на себе видання її Інформаційного бюлетеня, підготував №№ 4-7.

   Упродовж 1981 року в помешканні Горинів було 6 обшуків. Під час обшуку 23.03 йому підкинули сфабрикований від імені УГГ документ у зв’язку зі справою Івана КАНДИБИ, а 28.11 – текст на 15 стор. під малограмотною назвою “Соціальні дослідження механізму русифікації на Україні” (треба б “соціологічні”).

   3.12. 1981 р, після 13-годинного обшуку,  знову заарештований. У слідства не було доказів проти Г.. На знак протесту проти фабрикування “справи” він оголосив голодування і відмовився брати участь у попередньому розслідуванні. Десятого дня стався серцевий напад. 25.06. 1982 р.  засуджений за ст. 62 ч. 2 і ст. 179 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда та відмова дати покази у справі І.КАНДИБИ) на 10 р. позбавлення волі в таборах особливого режиму та 5 р. заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом.
12.11. 1982 прибув етапом до табору ВС-389/36, с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл., де, нарешті, був прийнятий співкамерниками до УГГ. Обговорював з Юрієм ЛИТВИНОМ проблему реформування УГГ, написав психологічні нариси про співкамерників Олексу ТИХОГО, Валерія МАРЧЕНКА, Юрія ЛИТВИНА, про Василя СТУСА.

Хворів запаленням нирок, гіпертонією, аритмією. У травні 1984 у стався інфаркт міокарда. 28.11. 1986 р. етапований до Львова, де після другого інфаркту його поклали до лікарні. Повернули етапом на Урал. Улітку 1987 року стояв перед загрозою загибелі. У зв`язку з «перебудовою» помилуваний 2.07. 1987 р. 1990 реабілітований.

Уже в липні 1987 р. В`ячеслав ЧОРНОВІЛ і Михайло. відновили видання машинописного журналу “Український вісник”, який став органом УГГ. Восени 1987 разом з В.ЧОРНОВОЛОМ дав інтерв’ю закордонній журналістці Марті Коломієць, у зв’язку з чим влада розгорнула кампанію за видворення їх із СРСР. Вони звернулися до урядів усіх держав, щоб їх не приймала жодна країна. 11.03. 1988 р. Г., Зиновій КРАСІВСЬКИЙ і В`ячеслав ЧОРНО-ВІЛ підписали “Звернення Української Гельсінкської Групи до української та світової громадськості” про відновлення її діяльності. В.ЧОРНОВІЛ та брати М. та Б. Горині виробили і 7.07. 1988 р. на мітингу у Львові оприлюднили “Декларацію принципів Української Гельсінкської Спілки”, створеної на основі УГГ. М.Горинь став членом Виконкому УГГ.

    11.08. 1988 Управління КГБ Львівської обл. винесло Михайлу офіційне попередження у зв’язку з його “антирадянською діяльністю”. Його неодноразово затримувала міліція, зокрема, в Чернівецькому університеті, куди приїхав з доповіддю для студентів, він був заарештований на 15 діб.

    У вересні 1988 р. Г. організував і очолив Робочу групу захисту українських політв`язнів, яка увійшла до Міжнаціонального комітету захисту політв`язнів. Він учасник декількох нарад представників національно-демократичних рухів народів СРСР.
  Улітку 1989 Г. працює в Києві в оргкомітеті Народного Руху України за перебудову. На Установчому з’їзді (8 – 10.09) обраний головою секретаріату НРУ, був головою Політради і співголовою НРУ.

      У березні 1990 – квітні 1994 Г. – депутат Верховної Ради України від Залізничного в.о. № 260 м. Львова. Працював у Комісії з питань суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, очолював підкомісію зав’язків з українцями, що проживають за межами України. Входив до Народної Ради.

  Горинь ініціював і організував найбільші загальнонаціональні акції, що сприяли консолідації нації і призвели до проголошення та утвердження незалежності України: “Ланцюг єднання” між Києвом і Львовом 21.01. 1990 р., Свято козацької слави (Запоріжжя, літо 1990), Конґрес національних меншин (Одеса, листопад 1991), “Дитяча дипломатія” (поїздки дітей зі Східної України в Західну і навпаки на Різдво і Великдень), Ліґа партій країн Балто-Чорноморського реґіону (1994), 50-річчя Української Головної Визвольної Ради (1994).
    З травня 1992 до жовтня 1995 Горинь – голова Української Республіканської партії. Один із засновників Республіканської Християнської партії (травень 1997), член її Центрального Проводу. З грудня 1992 року очолював Конгрес національно-демократичних сил (КНДС). 1996 заснував Центр досліджень проблем громадянського суспільства.

  Микола – голова Львівської обласної Ради і облдержадміністрації (1992-96).

  У 2001 р. Г. брав активну участь у підготовці до Всесвітнього форуму українців.

   19.05. 2000 Г. обраний Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР). На чолі делегацій УВКР з метою досліджень та співпраці з закордонним українством відвідав українські громади європейських країн, зокрема, Польщі, Росії, країн Прибалтики, Словаччини, Сербії, Бельгії, а також громади Сибіру – в Тюмені, Новосибірську, на Камчатці, в Южносахалінську, Владивостоці, про що в УВКР видана книжка «Ми – українці». Пішов у відставку посади Голови УВКР 19.08. 2006.

Михайло Горинь, Левко Лук’яненко, Вячеслав Чорновіл. 1988 р.

  У листопаді 1992 р. Г. нагороджений Орденом за заслуги (Польща), 1998 – українським орденом „За заслуги” ІІІ ступеня, у червні 2000 – орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, у листопаді 2005 – орденом „За заслуги” ІІ ступеня, 8.11. 2006, як член УГГ, – орденом «За мужність» І ступеня.

  16.01. 2009 р. «за вагомий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди дня Соборності України» Президент України Віктор Ющенко нагородив орденом Свободи.

 На жаль, М. Горинь не встиг залишити нам свої теоретичні напрацювання, узагальнити цінний досвід політичної боротьби: "Я не реалізував своїх скромних можливостей такою мірою, як би хотів і планував. У силу слабої моєї внутрішньої організованості, багато моїх дітей, тобто моїх ідей, загинуло там, де вони народилися – в моїй голові, – а не лягли на папір. Усе життя на мені висів великий тягар організаційної роботи... Усе це притискувало мене і не давало можливості щовечора сісти за стіл і записати те, що думав" .

А 13 січня 2013-го він відійшов у вічність. Похований на «Полі почесних поховань» Личаківського цвинтаря у Львові.

17 червня 2009 року вийшла

Книга "Запали свічу" Михайла Гориня. До книжки увійшли його автобіографічна розповідь, нариси і спогади про політв’язнів, інтерв'ю, документи, світлини, виступи, що охоплюють цілу епоху боротьби за людські права і незалежність України - від 30-х років донині, - інформують організатори.
"Краще засвітити одну свічку, ніж усе життя проклинати пітьму" — цим девізом керується видатний громадський і політичний діяч, організатор самвидаву, правозахисник Михайло Горинь. І так починається коротенька передмова видавця до книги "Запалити свічу", яка вийшла друком у харківському видавництві "Права людини". У книжці, впорядкованій Василем Овсієнком, є низка статей, інтерв’ю та виступів про національно-визвольний і правозахисний рух в Україні, про діяльність в Українській Гельсінській спілці, у Народному Русі, в Українській республіканській партії, у Республіканській християнській партії. Опубліковано тут обидва його вироки, кілька десятків фото. І думкою про свічку дихає кожна сторінка книги.

Слов'янські апостоли: на перехресті історії та сьогодення

...ВОЗСТАВ ОД ГРОБА,

СЛОВО ВСТАЛО,

І СОЛО ПРАВДИ ПОНЕСЛИ

ПО ВСІЙ НЕВОЛЬНИЧІЙ ЗЕМЛІ

ТВОЇ АПОСТОЛИ СВЯТІЇ.

Т. ШЕВЧЕНКО

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. За різними історичними джерелами видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи.

Писемність, мова - то є душа кожної нації, її святощі, її найцінніший скарб.

В мові наша давня й нова культура. Зі встановленням писемності починається справжня історія народу, його культури, світогляду, наукових знянь, літератури і мистецтва. Цей найбільший вклад у культуру слов'янських народів був внесений святими Кирилом і Мефодієм.

Слов'янські апостоли Св. Кирило та Мефодій - створили писемність, першу слов'янську азбуку - глаголицю, витворили норми першої літературної мови слов'ян - старослов'янська, зробили перші переклади християнської і службової літератури старослов'янською мовою, завдяки неперевершеному дипломатичному хисту св. Кирила і Мефодія слов'яни першими в Європі офіційно здобули право говорити з Богом рідною мовою, а вся їхня діяльність слугує єдності християнської церкви і в минулому, і нині.

Вшанування пам’яті засновників слов’янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851.

В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.

Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури.

Апостол новітнього українства: година історичного календаря.

Молоді роки.

Юрій Іванович Липа  — громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції. Один з ідеологів українського націоналізму.

Батьком Юрія був видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа — комісар Одеси від Центральної Ради (1917), міністр культів і віросповідань Директорії УНР та автор проекту її першої Конституції (1918), міністр здоров’я уряду УНР в екзилі (1921).

Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії. Вступив до Новоросійського університету.

У 1917 р. молодий юнак робить свої перші кроки на літературній ниві — він є редактором часопису «Вісник Одеси», пише свої перші брошури: «Союз визволення України» (історія і діяльність), «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг». Тоді ж, з огляду на загрозу більшовицького перевороту в м. Одесі, вступає до лав організованої полковником І. Луценком та підполковником В. Змієнком Гайдамацької дивізії, у перший курінь. Пізніше вступив до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, бере участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси.

Активна творча діяльність.

Вступивши 1922 р. до Познанського університету на медичний факультет, він не полишає громадсько-політичної діяльності. Зі студентів, колишніх вояків армій УНР і ЗУНР, за почином хлопця утворюється таємне товариство, корпорація «Чорноморе», де Юрій Іванович обіймає посаду ідеологічного референта. В умовах бездержав’я українські емігранти, очолені Юрієм Липою, намагалися не лише зберегти своє національне обличчя, але й думали про майбуття України.

По закінченні університету у 1929 році разом з Є. Маланюком Юрій стає натхненником і організатором літературної групи «Танк». Друкувався в альманасі «Сонцецвіт».

Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, орієнтація на Європу, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю — ось основні гасла і принципи, за якими творили молоді письменники. Пройнята цими ідеями, переповнена духом боротьби за українську ідею, з’являється 1931 р. друга збірка поезій Юрія Івановича з такою характерною назвою — «Суворість».

На шпальтах «Вісника» друкуються його літературознавчі статті: «Розмова з порожнечею», «Розмова з минулим», «Совіцькі фільми», «Розмова з наукою», «Організація почуття», «Боротьба з янголом», «Розмова з Заходом», «Селянський король», «Сатриз Мапіпз», «Провідництво письменства», «Батько дефетистів», «Сіре, жовте і червоне», в яких він дає оцінку українській літературі та визначає головні напрямки її розвитку в майбутньому.

У Варшаві в 1934 р. вийшов друком роман письменника: «Козаки в Московії». 

1936 року Юрій Липа видав три томи новел «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917—1921 років.До того ж, у тому ж році письменник видав дві політичні праці — «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття.

Найповніше ідейно-філософські погляди Липи розкриті в його «всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих працях Юрій Липа виступає як теоретик сучасної української геополітики.

Друга світова війна і смерть.

У вкрай несприятливий час воєнного лихоліття Юрій Липа разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівим у 1940 році утворюють у Варшаві Український Чорноморський інститут — науково-дослідну установу вивчення політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності. Протягом 1940—1942 років ними було видано 40 актуальних праць.

Після переїзду влітку 1943 до Яворова (тепер Львівська область) став одним з активних учасників українського руху Опору. Працюючи як лікар, Липа організував підпільні курси по підготовці медичних кадрів для Української Повстанської Армії, готував тексти листівок та відозв до населення і німецьких солдат. Постать Юрія Липи була настільки значущою, що 1943 р. його діяльність помітили у вищому державному проводі фашистської Німеччини. За наказом Гітлера Ю.Липу було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Юрій з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І, на диво, залишився живим…

З липня 1944 – інструктор першої Старшинської школи УПА в Карпатах. Помітили його і радянці, з лабет яких вирватись мислителю не поталанило. 19 серпня 1944 Юрій Іванович був захоплений підрозділом НКВС в селі Іваники, Яворівського району, а на світанку 20 серпня 1944 р. Юрія Липу було по-звірячому замордовано в с. Шутова Яворівського району, що на Львівщині. Похований в с. Бунів, Яворівського району.

Вшанування пам’яті.

У Одесі, Києві, Львові, Кропивницькому, Конотопі та Новояворівську існують вулиці Юрія Липи.

 У Торонто функціонує суботня школа імені Юрія Липи заснована доктором Богданом Стебельським у 1956 році як Курси Українознавства.


Пам'ятник Юрію Липі в с. Іваники, Яворівського району, Львівської області.

Замало століття, щоб оцінити їхнє життя: видатні люди Жидачівщини

Інформхвилинка про бібліографічні посібники, які видала Жидачівська ЦРБ, присвячені видатним особистостям краю, які народилися в травні:

 «Незалежна Україна – мета всього її життя» - під такою назвою вийшла пам’ятка користувачеві , присвячена життю і творчості   Ярослави Стецько, для якої все її життя було Україна.

    Користувач має змогу познайомитись із біографією Я. Стецько, її життям на Жидачівщині та про відкриття музею Ярославі Стецько у с. Юшківці.

   Слава Стецько – дієвий політик, яка у своїй роботі опиралася на єдину мотивацію – здобуття незалежності України та розбудову молодої держави. 2010 рік  проголошений Роком Ярослави Стецько.

Пам’ятка користувачеві «Її доля пов’язана з Ходоровом», яка знайомить користувачів з тим періодом життя письменниці, що пов’язаний з Жидачівським краєм.

Пам’ятка вміщує три розділи  : перший знайомить із загальною біографією письменниці, а наступні два розділи дають змогу познайомитись із життям  письменниці на теренах Жидачівщини :

«І. Вільде у Ходорові» та « Вшанування І. Вільде на Жидачівщині». 

 Бібліографічний покажчик «Омелян Партицький – славний син Тейсарівської землі» адресований для тих, хто бажає ближче познайомитися з життям Партицького, його внеском у національно-просвітницьке пробудження Галичини, розрахований на освітян, просвітян, краєзнавців та пересічного користувача.

   У розділах покажчика подана біографічна розвідка, висвітлена його діяльність як мовознавця, педагога, наукову діяльність, етнографічна, редакторська та видавнича, Партицький як поет та громадський діяч та Партицький та І. Я. Франко.