ХУДОЖНІЙ СВІТ ГРИГОРІЯ ТЮТЮННИКА

У той час, коли Україна Вдома пропонуємо Інформаційно-пізнавальний лекторій до

100-річчя від дня народження Григорія Тютюнника.

23 квітня 1920 року народився український письменник Григорій Тютюнник

  

   Коли говорять про Тютюнника, неодмінно згадують перше Григора — великого українського новеліста. А треба сказати, що Григір і Григорій були братами по батькові, Григорій – старший. За випадковим збігом обидва брати – Григорії.

   Старшого насправді хотіли назвати Георгієм (Їгорем, як у селі казали), а чому так сталося, розповів його брат Григір у повісті-спогаді «Коріння», що її ми будемо тут час від часу цитувати: «Коли народився Григорій…його вирішили назвати Георгієм, або ж, як у нас кажуть, Їгором. Назвали. І послали Федота Йосиповича Буденного, Григорієвого діда по матері, записати онука в сільраду. Випивши на радощах удома — онук! – дід вирушив до сільської Ради. Але ж по дорозі була монополька славнозвісної на всю околицю Гузійки. Як не зайти ради такої нагоди ще й до неї! І він зайшов... Коли ж нарешті доплуганився туди, куди його було послано, то вже не тямив, як звелено йому записати онука. Став пригадувати -не пригадується, то сказав секретареві: «Пиши Грицьком... Воно, мо’, й не так, як казали, зате просто, по-нашому!»... Про дідову витівку довідалися аж тоді, коли 1935 року брали у райзагсі довідку про народження, щоб хлопець міг учитися в зіньківській десятирічці».

   На той час у новій родині Михайла Тютюнника ріс другий син, якого, нічого не підозрюючи, батьки записали теж Григорієм. Щоб відрізняти братів, меншого рідня та односельці стали називати Григором.

   Григорій Пережив великий Голод. «Якось Григорій по дорозі в школу забіг до нас уранці й поклав перед татом, що пухлий сидів за столом, підперши голову долонею, окраєць хліба. Тато розломив той окраєць надвоє, половину дав Григорієві в школу, а другу ще раз розломив — шматочок собі й шматочок мені — й ледве вимовив: «Спасибі, сину. Любий ти в мене ростеш»,— і став помаленьку їсти, затуливши очі долонею…»

   До школи Григорій пішов рано – у шість років. Учився легко й добре, хоча бешкетник був неабиякий. До перших спроб віршування вдався, навчаючись у Зіньківській десятирічці. Коли вперше надрукували в районці, прибіг із газетою до батька, і «тато, радий, мов дитина, обережненько вирізав той віршик ножицями й на долонях поніс його через усю хату до комода».

   1937 р. Михайла Васильовича Тютюнника заарештували. Так він і згинув без сліду десь у «Сибіру несходимому».

   Григора забрали тітка з дядьком на Донбас. Григорій 1938 р. вступив до Харківського університету. Навчання не завершив – почалася війна. Пішов добровольцем на фронт, двічі був тяжко поранений. Двічі втікав із полону, партизанив. По війні працював учителем; літературним співробітником, затим — редактором прози у львівському журналі «Жовтень». Власне, у Львові письменник залишився назавжди.

   Перша збірка оповідань Григорія Тютюнника «Зоряні межі» вийшла друком 1950 р. Затим була надрукована повість «Хмарка сонця не заступить» (1957 р.) Збірка «Журавлині ключі» — поезії, написані під час війни — побачила світ по смерті автора, у 1963 р.

Роман Григорія Тютюнника «Вир» — без перебільшення, найталановитіший, найемоційніший повоєнний твір – своєю появою засвідчив, що репресоване українське слово вижило. Епічне полотно роману розгортається перед читачем, рясніючи колоритними персонажами, сяючи рідними авторові пейзажами, спонукаючи замислюватися над вічними питаннями людського буття.

Роман "вир" - один з найталановитiших i найемоцiйнiших прозових творiв у повоєннiй украïнськiй лiтературi.

 Коли береш до рук книгу, то одразу звертаєш увагу на малюнок на обкладинцi: над глибинними плесами звисає вiття дерев. Так i спадає на думку: мабуть письменник змальовує не тихi життєвi заводi, а вир життя, з усiєю складнiстю стосункiв мiж людьми, в яких рiзнi долi й характери, своï погляди та принципи. Прочитавши роман, переконує шся, що назва "вир" найбiльш образно розкриває суть змiсту книги. Життєвий вир, як i водний, нерiдко буває нещадним, але духовно сильнi люди перемагають його . Долає всякi перешкоди дороги, коли пiднiмає тваринництво в троянiвськiй сiльгоспартiлi i коли воює з фашистами.

Сильнiший вiд виру i оксен гамалiя. Хоч i гине вiн в нерiвнiм бою, але переконливо ясно, що правда на його боцi. Навiть юля, здавалось би, така легковажна i самозакохана, у найвiдповiдальнiший момент свого життя гiдно витримує iспит на звання справжньоï людини. Тютюнникiв "вир" -це бурхливе життя нашого народу в мирнi днi i звитяжна боротьба з ворогом у грiзнi роки вiйни.

    Голова троянiвськоï артiлi оксен гамалiя найглибше вкарбовується в нашiй пам'ятi своєю великою людянiстю. Нелегко йому головувати в троянiвськiй артiлi, багато проблем, що виникають, неможливо розв'язати. Але завжди i всюди гамалiя переконливо вселяє людям вiру в краще життя. I народ поважає, цiнить його. Не знаючи втоми i спочинку, забуваючи часто про своï сiмейнi справи, оксен постiйно в турботах про колгосп. Його невичерпна енергiя i сила волi гiдна подиву наслiдування. Риси великоï мужностi виявляє герой роману, ставши грiзним партизаном-месником, командиром партизанського загону "iскра".

   Тут у повнiй мiрi проявляється любов гамалiï до рiдноï вiтчизни, ненависть до фашистських заброд, турбота про людину. А його героïчна смерть викликає подив навiть у гiтлерiвських потвор, якi оточили вже мертвого iскру. Письменник возвеличує людину, яка йде свiдомо на загибель заради торжества правди, в iм'я перемоги добра над злом.     Героï роману, кращi люди села - старий гамалiя i його син оксен, завiдувач ферми дорош, тимко й орися - серед багатьох коловоротiв життєвого виру вмiють знайти найвищу правду, нею живуть, за неï, коли це потрiбно, не шкодують вiддати життя, бо тiльки правда робить людину красивою, дужою, благородною.

  Отже, письменник-гуманiст григорiй тютюнник у романi "вир" показує багатограннiсть життя украïнського народу в мирний час, утверджує в позитивних образах високогуманнi людськi почуття, звеличує людей працi i засуджує несправедливу вiйну - найбiльше зло, яке вiн пристрасно закликає вганяти в землю.

  Першодрук першої частини «Виру» побачив світ у журналі «Жовтень» 1959 р. Через рік у видавництві «Радянський письменник» вийшла друком перша книга роману. Друга частина була видана вже по смерті автора — в 1962 р.

   За роман «Вир» Григорій Тютюнник у 1963 р. був відзначений Шевченківською премією (посмертно).

Григорій Михайлович носив у легенях над серцем 20-грамовий уламок німецького снаряда. Згодом уламок вийняли, але операцій робили аж три, дві з них невдало, на спині залишилася рана, яка не загоїлася до кінця життя. Страждав на задишку та біль у грудях, часом нестерпні.

Мешкаючи у Львові, Григорій тужив за рідною Шилівкою, за мамою, за молодшим братом. Цілих 15 років брати майже не спілкувалися. Зрідка бачились, але давалася взнаки велика різниця у віці: без батька говорити не було про що.

Вперше Григір отримав листа від брата, коли служив на Тихоокеанському флоті. Григорій на той час уже мешкав у Львові, працював у «Жовтні».

Дуже нелегко йшли одне до одного два Григорії, але велика братня любов, що народилася між ними, осявала все подальше їхнє життя.

Григорій став Григорові за батька, наставника у творчості, друга і порадника і житті Щоб це відчути серцем, треба неодмінно прочитати «Коріння»…

А це останній лист Григорія Тютюнника братові: «Грицьку! Було б дуже добре, якби ти приїхав до Харкова, влаштувався з житлом, «замельдувався» в деканаті та й повернувся в Шилівку ще на тиждень. Вигадай що завгодно, аби вирватись... Григорій Тютюнник. 25.VIII.1961 року».

Через годину після того, як Григір отримав цього листа, надійшла телеграма: Григорій помер... «На столі в його кімнаті лишилася рівненько складена в потертій папці друга частина роману «Вир»...»

Григорій Тютюнник похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

У рідному селі Шилівці є музей — невеличка кімната в школі. В центрі кімнати — погруддя Григорія, на стінах – фотознімки, під склом – книги, теки з матеріалами.

Давніше у музеї влаштовували зустрічі з матерями Григорія та Григора, з їхніми товаришами-літераторами.

На старенькій будівельці, де колись була школа, що в ній навчався Григорій, меморіальної дошки немає…

Завершити коротку оповідь про Григорія Тютюнника, мабуть, таки треба словами його молодшого брата, бо краще сказати про цього унікального письменника і його творчість не зміг би ніхто: «Мало — бачити. Мало — розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові»…

ТОП-5 книг про те, як знайти щастя

Книги про затишне щастя: як перестати гнатися за успіхом і жити в гармонії  

   Сучасний світ рухається все швидше і швидше. Ми постійно змушені освоювати нові технології, переживати чергові реорганізації на роботі і витримувати натиск швидкоплинних трендів в моді, харчуванні, медицині. Ми працюємо в компаніях, які безперервно "вчаться". Живемо в суспільстві, де швидко зростає армія бізнес-тренерів, коучів, консультантів з мотивації, фахівців з особистого розвитку, терапевтів. І кожен з них спонукає нас рухатися вперед, гнатися за бажаним успіхом без зупинки. Чи є в цій гонці місце щастю і внутрішній гармонії ? Знайти і те, і інше за часів безперервних змін  пропонуємо в книгах з сьогоднішньої добірки. 

Сара Найт "Магічне мистецтво ігнорування". Видавництво Vivat

Автор світового бестселера пропонує "викинути непотріб з життя": позбутися небажаних зобов'язань без всякого сорому або почуття провини, і направити енергію, сили і час на дійсно важливі речі. Ця книга допоможе скинути з себе гніт громадських забобонів, вантаж чужих очікувань і задихати на повні груди – без надриву досягаючи цілей і відчуваючи себе вільною і щасливою людиною.

 

Марк Менсон "Витончене мистецтво забивати на все". Видавництво "Наш формат"

Видання Марка Менсона "розлетілося" багатотисячними тиражами усім світом, зробивши популярною нову течію, "психологію пофігізму" в літературі. Без прикрас і красивих формулювань автор пояснює, використовуючи приклади з життя видатних особистостей і простих людей, що нескінченна гонитва за бажаним "успіхом" призведе хіба що до нервового зриву і психлікарні. Він дає практичні поради, як припинити "заганяти" себе і просто насолоджуватися сьогоднішнім днем.

Свен Брінкман "Зупинись! Як протистояти культу самовдосконалення і бути щасливим". Видавництво Vivat

Свен Брінкман описує сім простих і зрозумілих кроків до життя без зайвого клопоту і переживань, в мирі та злагоді з собою і оточуючими. Свою теорію він підкріплює філософією давньогрецьких стоїків і прикладами з життя Барбари Гелд і Харукі Муракамі.

Рік Генсон, Форрест Генсон "Незламність. Як закласти міцний фундамент спокою, сили і щастя". Видавництво "КМ-БУКС"

У шаленому ритмі сучасного існування ми нерідко забуваємо, що ж є його фундаментом. Забуваємо про подяку і співчуття, на яких тримається наша особисте, професійне і суспільне життя. Тому зовсім не дивно, що іноді воно руйнується в одну мить. Автори книги розповідають про те, як зберегти людяність і знайти джерело сил і рівноваги усередині себе. Діляться 12-ма рисами і звичками людей, яким вдається існувати щасливо. Засвоївши ці звички, ви побачите, як життя заграє новими фарбами, яким би хвилюючим воно не здавалося на перший погляд.

Шинма Масуно "Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості". Видавництво Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля"

Створіть власний сад і милуйтеся з нього заходом сонця. Працюйте на повну, але не забувайте про якісний відпочинок. Відпускайте людей, які насправді давно пішли, і події, думки про які заважають насолоджуватися миттю прямо зараз. Шинма Масуно, дзенському ченцеві, в своїй книзі вдалося поєднати сучасні реалії з мудрістю тисячоліть і подарувати читачам інструкції про те, як створити власний Тибет в маленькій квартирі в панельній п'ятиповерхівці.

Захоплюючі книги під час карантину, які варто почитати

Через оголешений карантин у зв'язку з поширенням коронавірусу ми багато часу проводимо вдома. Можливо, навколо себе ми спостерігаємо певну панічну реакцію, в такому оточенні складно тримати себе в руках, але якщо включити в свій щоденний раціон будь-які духовні практики, розмови з приємними людьми, хобі, що приносить задоволення, читання книг то ваше зациклення розчиниться в потоці зосередженості на ділі.

  Ідеальний вибір для дозвілля під час карантину – цікава книга, зручне крісло і філіжанка улюбленого напою. Книжковий відпочинок вдома наповнить вас енергією. Тим більше, що таке дозвілля ще й наситить інтелектуально.Нам важко спілкуватись з користувачами віртуально, але розуміємо, що на сьогодні це є необхідним.  Ми починаємо серію добірок цікавих книг, які варто прочитати під час карантину. Можливо вони вже є на поличках ваших домашніх бібліотек і ви вже їх читали, то радимо. Зберігаючи усі правила дотримання карантину передати їх своїм друзям, чи знайомим. А якщо ні, то не сумуйте з цього приводу- ви зможете знайти ці книги і прочитати в електронному варіанті.

Чарльз Мартін "Гора між нами"

Всі люблять історії про кохання, а особливо – про кохання в екстремальних умовах. Що буде, якщо сніжна буря змусить застрягти в горах двох людей, які є цілком сформованими особистостями, мають свої уподобання та своє минуле. Журналістка і хірург ось-ось повинні зустрітися зі своїми улюбленими половинками, які чекають на них вдома, але авіакатастрофа радикально змінює їх плани, адже пілот літака раптово помирає. Чоловік і жінка залишаються сам на сам з горами, снігом і бажанням вижити серед засніжених гір. Саме в цих суворих умовах вони розуміють, що виявилися не тими, ким здавалися, і закохуються одне в одного. Чи зможуть вони вибратися зі смертельного пояса гір, допоможуть їм нові почуття чи тільки заважатимуть порятунку, дізнайтеся з книги американського автора Чарльза Мартіна "Гора між нами". Додамо, що книга так зачарувала читачів, що за її мотивами був знятий однойменний фільм-мелодрама. 

 Це книжка не про місячне виживання в горах, а про щось глибоке. Книга легко читається, і це – відмінний вибір для домашнього легкого читання.

Софія Андрухович "Фелікс Австрія"

 Захоплива подорож у часі в Івано-Франківськ чекає вас на сторінках книги "Фелікс Австрія" Софії Андрухович. Це роман був виданий кілька років тому, однак так захопив українських читачів, що його перевидали. Також з'явилася українська екранізація цього твору, герої одягнені в неймовірні костюми.Цей роман – для того, щоб згадати своє минуле з щоденниками, секретами, переживаннями. Це розповідь про стосунки на тлі містечка на околиці Австро-Угорської імперії, сподобається тим, хто любить історії, розповіді про минулі часи українських міст, занурення в певну епоху, коли одяг і плітки допомагають створити ілюзію певного часу.Тому ця книга стане чудовою нагодою тим, хто має вільний час увечері та хоче провести своє дозвілля з чудовою і цікавою книгою, яка наповнена галицьким колоритом.

Хлоя Бенджамін "Шукачі безсмертя"

   Чергова книга в нашій добірці – це сімейна сага з елементами містики, яка читається дуже легко – практично за вечір. Якщо ви любите захоплюючі розповіді про пророкування, то це оповідання чудово прикрасить ваше дозвілля під час карантину. Ця книга ставить питання про те, чи варто заглядати в пророцтва, особливо, якщо вони розтягуються на п'ять десятиліть. Дійові особи цієї книги починають досліджувати довголіття, щоб спробувати уникнути смерті. Тим, хто шукає безсмертя, потрібно буде вибрати між реальним життям і фантастичними мріями, віджилим і майбутнім, любов'ю і випробуваннями. "Шукачі безсмертя" – це захопливий роман з цікавою сюжетною лінією, який стане справжньою окрасою домашнього вечора.

Бажаємо приємного і корисного читання!!!

Далі читайте на нашому блозі підбірку :

 книги про затишне щастя: як перестати гнатися за успіхом і жити в гармонії

Єднаймо душі словом Кобзаря

 Звернення до Шевченка для нас – не данина моді, а нагальна духовна потреба. Пізнаючи Кобзаря, ми пізнаємо себе. Саме за його творчістю можна пізнати свою історію, саме його творчість допомагає нам більше, як двісті років боротися за незалежну і вільну Україну. Цьогоріч ми відзначили 206-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка. І щоразу  ми єднаємо свої душі словом Кобзаря.

     Сьогодні у нашій бібліотеці також звучало Шевченкове слово. Цікавою  і пізнавальною була літературна година, яку провели наші бібліотекарі спільно з учнями 9 класу Жидачівської гімназії ім. Партицького та вчителем –філологом Ольгою Прокопів.

 Усі присутні мали можливість переглянути унікальне ексклюзивне відео «Тарас Шевченко наживо» та фільм про цікаві та незвідані сторінки Кобзаря. Учні із захопленням читали поезію Шевченка . Цікавою була мультимедійна презентація «Подіями минулого – описуєм майбутнє», яку провела бібліограф Галина Корнецька. Доповнила розповідями про Шевченка, як особистість та підвела підсумки заходу Ольга Прокопів. Учні отримали багато вражень та домашнє завдання : написати «лист до Шевченка»

 

   

Мета в наc одна – вільна Україна

Доборолися, добалакалися,

Досварилася, аж  гримить.

Україно, чи ти була колись

Незалежною, хоч на мить

Від кайданів, що волю сковують?

Від копит, що у душу б’ють.

Від чужих , що тебе скуповують?

І своїх, що тебе продають?

/ Ліна Костенко/                                             

 Вшановуючи  річницю Майдану та 90-річницю Ліни Костенко працівники ЦРБ для членів  УТОС  підготували інформаційно-пізнавальний книголенд «Майдан у книгах» та інформаційно-поетичний лекторій « Поетеса від Бога» присвячений 90-річниці від дня народження Ліни Костенко.

Рядки, що беруть за живе...

«Сл   

«         Слово може усе, бо воно було найперше…Воно є перед усім і над усім. І ціни йому нема, як нема ціни рідній землі, чоловічій доблесті, родинному теплу, маминій пісні і жіночій любові. Ці поняття понад усе!»(В. Шовкошитний)

      І саме у слові розкривається «Палітра долі» Івана Гентоша, який відвідав Жидачів вперше, представив свою творчість у літературній вітальні, поета,  патріота, достойного шляхетного і мудрого чоловіка, який усі барви найтонших і найсвітліших чуттів і поривань дарує своїм читачам. Його вірші читають і слухають, його рядки викликають то усмішку, то зажуру, та нікого не залишають байдужим.

    Ми приємно вражені були бачити  так чисельно усіх любителів українського слова   у день, коли в Україні та світі  відзначали Міжнародний день рідної мови.

  Три години душевного, щирого спілкування, яке перепліталося з поезією  подарував усім присутнім автор.

        Іван Гентош - український поет і пародист,член Національної спілки письменників України і Української Асоціації письменників, автор багатьох поетичних збірок та пародій  , лауреат багатьох літературних премій, активний громадський діяч.

    Його творче кредо -надзвичайно прозоре: писати так, як лягає на душу. Про що б він не писав, той чи інший його рядок, як правило, зачепить за живе.

   Сучасну  молодь не  особливо приваблюють поетичні твори. Але цього разу затамувавши подих слухали, співчували, сміялись разом з автором. Навіть читали власну поезію та поезію Івана Гентоша. Звучали пісні у виконанні  зразкового вокального ансамблю «Струмок»(керівник О. Дахній). Та приємним сюрпризом стало для автора та усіх присутніх вітання учасників Жидачівського осередку громадської організації «Суспільно-культурне товариство Устріки».

    Зустріч пройшла на одному подиху.   Усі були просто вражені людиною , яка не є філологом за освітою, але якій вдається перекласти нашою людською мовою голоси природи і всесвіту, влучно висловити все те сокровенне, чим живе наша душа  і  усі ці почуття так легко, душевно і просто вилити у рядки. Загалом поезія Івана Гентоша переконує, що любов тримає цей світ, без неї людське існування втрачає сенс і віру. У патріотиці – це любов до рідної землі, матері, Вітчизни, у філософській ліриці – до життя, Бога, традицій і духовних цінностей, в інтимній ліриці –до батьків, жінки, дітей і родини. Ну і звичайно любов до природи, її неймовірної краси.

 Хочу процитувати слова, які написав у соцмережі автор про цю зустріч:    

«..у День рідної мови, мав в Жидачеві одну із кращих своїх творчих зустрічей - щиро дякую за запрошення і модерування пані Ользі Костик та Галині Дереш, а колективу Жидачівської центральної бібліотеки за гостинність і чудову організацію заходу. Тепле і щире спілкування направду залишило в душі відчуття свята, бо така зацікавлена читацька авдиторія - то найбільший подарунок для автора! Але були ще й інші - чудова книжка пані Марії Турченяк про древній Жидачів, вишуканий набір ручок ( використовуватиму тільки для автографів!), поетичні намистинки юних митців Жидачівщини, квіти і багато добрих слів... Щиро вдячний жидачівським "Устрікам" і дитячому "Струмку" за виконані пісні та всім-всім, хто був на зустрічі! Уклін вам - спілкуймося і тримаймося міцно,бо ми того варті!»

    Дякуємо  Івану Гентошу за щиру, душевну поезію, за іронічно-жартівливі пародії , за те, що даруєте людям радість, впевненість у завтрашній день, любов до життя і до всього оточуючого.

   Читайте, цитуйте, кладіть на музику, поширюйте між друзями! Поезії Івана Гентоша заслуговують на це!

Героям Небесної Сотні присвячується...

Сьогодні, 20 лютого 2020 року, - шості роковини кривавих подій на Майдані під час Революції Гідності. Цього дня, 6 років тому, Україна пережила найтрагічніший етап Революції гідності.. Саме в ці дні в центрі Києва загинула найбільша кількість учасників тримісячних протестів - понад 100 осіб.

   У нашій бібліотеці  протягом дня проходили патріотичні  читання .  Наші користувачі мали можливість переглянути відеоролик про героя Небесної Сотні нашого земляка Романа Точина та ознайомитись з новими виданнями ,які представлені на флешбуці «Небесна Сотня – це наш біль і наша гордість».