"Відлуння Чорнобильських дзвонів"

 

     Вже 37 рік відділяє нас від того страшного дня аварії на 4–му енергоблоці Чорнобильської АЕС. Вона  принесла горе, сльози, страждання не на один рік, на десятки, а можливо, і  більше.

      Година роздумів, присвячена річниці чорнобильської трагедії, яку провели бібліотечні працівники спільно з працівниками міського будинку культури «Удеч» пройшла на одному подиху. Усі з трепетом згадували страшні події 1986 року , вшанували пам’ять загиблих в результаті аварії на ЧАЕС, аналізували сьогоднішні події на вже деокупованій території ЧАЕС.

  Усіх вразила літературно-мистецька композиція від учасників народного театрального колективу «Живчик» (кер. Надія Кореновська), вокалістки Лілії Сороки та вокального ансамблю «Оберіг» (кер. Світлана Голобородько)

 

Сьогодні знову прийшла загроза повторення катастрофи. Її принесли російські окупанти. 36 днів вони тримали в заручниках працівників ЧАЕС, намагаючись забрати в них контроль над станцією. Варвари знищили системи моніторингу, спричинили поширення радіації з навколишніх лісів. І знову працівники станції проявили неабияку мужність та професійність. Забезпечили роботу всіх систем «Укриття», вберегли Україну та світ від ядерного лиха.

 

    Загроза не минула. Щодня над ядерними реакторами пролітають російські ракети, якими прагнуть спричинити якнайбільше жертв серед мирного населення. Хто знає, які людиноненависницькі плани виношуються в Кремлі? Рашистська стратегія залякування загрожує новими ядерними катастрофами. Ми знову і знову закликаємо світ діяти, щоб зупинити агресора.

Вічна пам’ять усім, кого нема з нами, бо заплатили найдорожчу ціну за ліквідацію наслідків катастрофи. Усім, мужнім людям, які відводили і тепер відводять від світу біду – міцного здоров’я і благополуччя. А нам усім і нашій Україні – якнайшвидшої перемоги!  Ну і звичайно віри у те ,що Бог не допустить ще гіршої біди . Бог не може бути по стороні тих, хто запускає ядерну зброю! І тому ми, вкотре ,беручи потужну невидиму зброю-молитву, станьмо перед Ним, як перед Батьком ,Творцем життя і попросимо у нього допомоги.

"Поезія - це завжди неповторність..."

"Поезія - це завжди неповторність..." 

Мабуть, кожному з нас доводилося переживати   потрясіння від поетичних рядків. А той, хто ще  не звідав цього відчуття, мав сьогодні можливість його відчути  у літературній вітальні,коли по всьому світу володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають  Всесвітній день поезії. У цей день люди мистецтва хочуть нагадати всім, що вірші — це живопис, який можна почути.

   Сьогодні у нас в гостях були  люди творчого обдарування,шанувальники музичного та поетичного мистецтва,  наші читачі, колеги ,друзі, знайомі, люди, чия доля хоч трохи, але пов’язана з поезією. Усі присутні поринули  в поетичний та музичний світ.  А налаштували усіх на щиру, душевну розмову учасники хореографічного колективу «Барви Удеча» (керівник Лілія Устрицька). 

   Захід  розпочався з постаті геніальної української поетеси та письменниці     Ліни Костенко, вірші якої  нині актульні  ,як ніколи та торкаються всіх аспектів людської долі та життя.

Поринути  і заглибитись у її поетичний світ усі присутні мали змогу завдяки великому шанувальнику її творчості, який  також пише власні вірші директор Жидачівської ЗЗСО №3 Василь  Благий.

     Поезія – звучання душі, адже душа не буває німою!

  Поезія пробуджує смуток  чи радість, заспокоює або викликає біль.

Сьогодні вона набрала трохи іншого змісту, бо   війна змінила життя багатьох людей,  також торкнулася поезії.  Все більше поетів у своїх віршах проникають у глибину важливих подій нашої країни, багато поетів взагалі перестали писати,багато хто продовжує писати про кохання, природу, розуміючи що людям важко психологічно і треба трішки відпочити від інформації про війну.    

 

Справжньою насолодою було спілкування з   Христиною Давидчак , поезія якої уже давно відома широкому загалу,  ми часто можемо почути її по місцевому радіомовленні, або насолодитись поезією  на сторінках соціальних мереж, а в суботу Христя буде представляти наше місто на ІІІ Всеукраїнькому літературно-музичному бранчі «Поетичні зажинки»   

Всім відомо, що поезія нерозривно пов’язана з музикою. Чарівний музичний супровід впродовж заходу звучав у виконанні директора мистецької школи Володимира Кузишина

Сьогодні  у літературній вітальні панувала доброзичлива  аура, хороший настрій, позитивні емоції.  Ми вслухались у ці слова і розуміли:вони написані  мовою серця. Вони дихають теплом, щирістю, захоплюють своєрідним ставленням до світу, глибиною думки і великою любов’ю до рідної землі. Ця любов виливається на папір і творить чудо.

Презентація екопаперу "Біла ніч"

 Папір – один із найвживаніших предметів побуту. Ми використовуємо його кожен день: пишемо на ньому, користуємося паперовими пакетами, складаємо речі в паперові ящики, читаємо друковану пресу, отримуємо паперові листівки тощо. Він присутній скрізь і в усьому. А що ми знаємо про папір?

Багато цікавого та нового про цей простий, доступний матеріал для письма звучало на презентації екопаперу "Біла ніч".

До виробництва паперу має відношення наше місто Жидачів, бо ще в далекому 1951 році народилось одне з найпотужніших підприємств целюлозно-паперової промисловості .

Сьогодні це сучасне місцеве підприємство ПАТ"ЖЦПК",яке підтримує політику відмови від пластику в усьому світі, створює екологічно чисту продукцію, зберігає ліси і навколишнє середовище завдяки використанню вторинної сировини.

Наслідуючи екологічну стратегію “Збережемо довкілля разом!”, технологи ПАТ “ЖЦПК” розробили та впровадили у виробництво новий продукт: екопапір графічного призначення з унікальною назвою “Біла Ніч”.

На заході були присутні представники підприємства -голова правління ПАТ "ЖЦПК" Римашевський Дмитро Вікторович та начальник управління контролю та інженерного аудиту Долінська Галина Йосипівна, які презентували екопапір.

Доповнив розповідь про історію ПАТ"ЖЦПК" радник міського голови Гаврильчук Ярослав Григорович.

Зустріч була цікавою та пізнавальною.

ПІДТРИМУЙ НАШЕ -КУПУЙ СВОЄ!!!

Зустріч була цікавою та пізнавальною. На завершення було проведено флешмоб "Захистимо небо України"

 

"Моє спокійне Різдво"

#Різдвянічитання

Читає Людмила Конорєзова. 

Авторський вірш "Груднева магія"

 "Моє спокійне Різдво"

#Різдвянічитання

Таня Бадалий "Різдво цього року".

Читає Олександра Янкович.

 

"Ярій, душе. Ярій, а не ридай"

6 січня 1938 року народився видатний український письменник і правозахисник Василь Стус, людина, що стала символом Українського Опору другої половини ХХ століття, ключовою постаттю духовного життя доби, письменника, правозахисника, борця.

Гранична чесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса – поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив яскраве, героїчне життя, а й зумів піднести людину до рівня її долі та покликання у слові. Звідси підвищений інтерес до його віршів – «образків доби», в котру йому судилося жити. Рідкісна, унікальна неподільність поезії і долі. Поет залишався собі вірним до кінця!

Василь Стус був неземною людиною. Він творив свій світ, який зараз цікавий не лише в Україні саме тому, що – універсальний. У ньому закладені конфлікти «особистість – середовище», які доводиться долати завжди.

Василь Стус навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує.

І ця його непоступлива віра в моральний абсолют виявилася прозірливішою за розпачливе примирення з дійсністю багатьох із нас. Його поезія залунала в Україні, її почули, в неї вслухаються. Схиляються перед ним і поза Україною ті, кому випало читати його твори або довідатися про його долю й боротьбу.

З цієї нагоди були проведені поетичні читання.

Наш перворозум: крокуємо за Сковородою

 

Великі люди – від землі, з народного кореня. Це - геніальні особистості, генії, що латиною означає «дух». І без мандрівного філософа,байкаря, поета й перекладача Григорія Сковороди не можливо уявити ні славетних Чорнух, ні Полтавщини, ні України взагалі, нашого народу й держави. Адже Сковорода - наша знакова величина. Сковорода входить, за версією Юнеско, до п’яти мудреців світу ,яких об’єднує принцип: «Жив, як учив». «Коли не зможу нічим любій Вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити».

 Він, і через  три сотні літ від дня народження, залишається нашим сучасником, чиї мудрі поради допомагають і ще будуть допомагати нашому народу. Прилучитися до його мудрості, світлого поетичного слова справа честі для нас. Власне з цього приводу сьогодні у нашій бібліотеці  зібралися інтелігенція, учні шкіл , професійного ліцею, представники місцевого самоврядування, читачі, ВПО на урочисту академію.

   На одному диханні пройшов захід. Усі із захопленням поринули у світ Сковороди. 

     Захід відкрили дует ансамблю "Кантабіле" Жидачівської мистецької школи. 

Про педагогічний та філософський світ розповів директор Жидачівського ЗЗСО №3 Василь Благий. 

  Григорій Сковорода відомий, як мандрівний філософ, але він ще й талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. Про літературну діяльність розповіла вчитель Жидачівського ЗЗСО№3 Оксана Пашко. 

Сковорода був надзвичайно віруючою людиною. Він говорив:«Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе. Поки чоловік не знає Бога в самім собі, годі шукати Його в світі».«Вірити в Бога не значить – вірити в Його існування, а значить – віддатися Йому та жити за Його Законом». Діалог"Сковорода і єпископ" зачитали Сергій Маслій (учень Бережницького ЗЗСО) та Петро Приходько (вчитель Жидачівськог ЗЗСО№2).

  

Сковорода зумів передбачити свою смерть Він померу славнозвісній Сковородинівці на Харківщині і заповідав себе поховати. Могилу трохи перенесли, а в будинку, де він жив, зробили музей…

 На сьогодні цей музей знищений ворогом. Але свого часу там побувала делегація із Львівської області із "Книжковим двориком". Про пам"ятні місця та музей розповіла Ольга Прокопів(вчитель Жидачівського ЗЗСО №3), яка також відвідала ці місця.

  Музичні номери у супроводі Оксани Дахній та Тараса Корвацького (фортепіано та сопілка), Сергія Маслія(фортепіано),Мундяк Ані- учениці Жидачівської мистецької школи (бандура)додали колориту .

Спадщині Г.Сковороди відкриває двері вічність. Бо і тепер ми маємо спрагло припасти до джерел його мудрості: читати і дивуватись своєчасності ідей, співзвучних нашій епосі, коли Україна намагається знайти своє місце в світі і бореться за свободу.  Пізнаймо ж Григорія Сковороду – у нім же пізнаємо себе, свій народ, свої духовні цінності.