Цікаві книжкові новинки до Різдвяних канікул

 

Не знаєте чим зайняти себе довгими зимовими вечорами? Тоді ці книги саме для вас, вони розважать вас, подарують вам святковий настрій, чи навпаки добряче налякають. Саме час влаштуватися зручно під теплим пледом з якоюсь книгою та чашкою гарячої кави.

«Відкрий серце для добра» урочистості до міжнародного дня осіб з інвалідністю спільно з районною асоціацією інвалідів.

 

Коли здається жити неспромога,

Коли здається сили вже нема,

Повір у себе, і твоя тривога

Розвіється, як марево сама…

Доброта! Милосердя! Це в характері нашого українського народу. На жаль ці слова не нові і нікого не дивують.

Йдучи по вулиці, ми бачимо людей у візочках чи у темних окулярах. Церебральний параліч, сліпота, глухота… З такими хворобами народжуються діти і ніхто не застрахований від такого лиха протягом свого життя. Та не дивлячись на проблеми, ці люди живуть, працюють, творять, перемагають.

        3 грудня у Жидачівській бібліотеці пройшли урочистості з нагоди  відзначення Міжнародного дня інвалідів. Зустріч пройшла в атмосфері щирості та позитиву. На добру згадку про зустріч учасники заходу обмінялися подарунками.

Бажаємо всім щастя й удачі, міцного здоров’я, життєвої енергії. Хай оточують близькі люди, які вас розуміють, мрії будуть прикрашені вогнем Надії, Віри і Любові! Щоб все неможливе стало можливим. Миру, злагоди та добробуту!

ДИВИСЬ НА НАС, ЯК НА РІВНИХ /люди, які в інвалідному візку підкорили світ /

                                                         ІНФОРМ-ЕКСПРЕС

Міжнародний день інвалідів щорічно відзначають 3 грудня. Ініціатором проведення цього символічного дня стала Організація Об'єднаних Націй, яка в 1992 році запропонувала заснувати таке свято на честь закінчення Десятиліття інвалідів, проголошеного в 1983 році. «Інвалідність — це не обділеність долею, це, скоріше, такий спосіб життя при обставинах, що склалися, і цей спосіб життя може бути дуже цікавим — і мені, і іншим»— Олена Дунаєва.Багато людей з обмеженими можливостями сприяли розвитку людства. До них входять і відомі знаменитості, актори, співаки, світові політичні лідери. 

 
Джон Воркап Корнфорт — австралійський хімік-органік. Член Лондонського королівського товариства (1953). Нобелівська премія з хімії (1975) за дослідження стереохімії реакцій ферментативного каталізу.  У 10-річному віці у нього з'явилися перші ознаки втрати слуху від отосклерозу, і через 10 років він втратив слух. У 1975 році Корнфорту присуджена Нобелівська премія (спільно з В. Прелогом) «за роботи по стереохімії ферментативних реакцій».Із здобуттям Нобеліївської  премії, Корнфорт показав всьому світу, що глухота не є бар»єром до досягнення наукових висот.                                              

  

Бар'єр інвалідності подолав і відомий фізик-математик Стівен Гокінг, один з найбільш впливових в науковому сенсі і відомих широкій громадськості фізиків-теоретиків нашого часу.Уже три десятки років, як учений страждає невиліковною хворобою - розсіяним склерозом. Це хвороба, при якій рухові нейрони поступово вмирають і людина стає все більш безпорадною... Після операції на горлі він втратив здатність говорити. Друзі подарували йому синтезатор мови, який був встановлений на його кріслі-колясці і за допомогою якого Гокінг може спілкуватися з оточуючими.Головна спеціалізація Стівена Гокінга - космологія і квантова гравітація. Вчений досліджував термодинамічні процеси, які виникають в чорних дірах. Його ім'ям названо явище, яке описує "випаровування чорних дір" - "випромінювання Гокінга". .fr

Відомий німецький композитор Людвіг ван Бетховен страждав глухотою, "дзвоном" у вухах, який заважав йому сприймати і оцінювати музику. А на більш пізній стадії хвороби він уникав і звичайних розмов.Причина глухоти Бетховена невідома. Але за своє недовге життя він написав 9 симфоній, 5 фортепіанних концертів і 1 скрипковий, 17 струнних квартетів, 1 оперу і 32 фортепіанні сонати. 

Мігель де Сервантес - іспанський письменник. Сервантес відомий, насамперед, як автор одного з найвидатніших творів світової літератури - роману "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський". Сервантес, перебуваючи на військовій службі у флоті, взяв участь битві при Лепанто, де був серйозно поранений пострілом, через що втратив ліву руку.

Також факт інвалідності не завадив реалізуватися і правити величезною країною у важкі часи Світового економічної кризи і Другої світової війни Франкліну Рузвельту, 32-му президенту США. Він став однією з ключових фігур американської історії. Він єдиний президент, який обирався більш ніж на два терміни.Рузвельт був обраний у президенти вже після захворювання поліомієлітом, який прикував його назавжди до інвалідного крісла. Діяльність Рузвельта допомогла США встати на шлях процвітання, створення ООН - так само його заслуга. 

Вражаючим прикладом мужності є історія австралійського мотиватора, оратора Ніколаса Джеймса "Ніка" Вуйчича.Ніколас народився з синдромом тетраамелії - рідкісним спадковим захворюванням, що призводить до відсутності чотирьох кінцівок. Частково була одна стопа з двома зрощеними пальцями, що дозволило хлопчикові після хірургічного поділу пальців навчитися ходити, плавати, кататися на скейті, грати на комп'ютері і писати.З 1999 року Ніколас почав виступати в церквах, тюрмах, школах і дитячих притулках і незабаром відкрив некомерційну організацію "Життя без кінцівок" , почавши благодійну діяльність і допомагаючи інвалідам по всьому світу. Він об'їздив понад 55 країн, виступаючи в школах, університетах та інших організаціях. 

Актор "Голодних ігор" Дональд Сазарленд також з дитинства бореться з ревматизмом, гепатитом і поліємілітом. Але це не завадило йому прийти до своєї мети і стати актором. Він з'явився більше ніж у 130 фільмах, у тому числі і "Голодні ігри", "Острів скарбів", "Механік" і т.д

Андреа Бочеллі - італійський оперний співак. Андреа Бочеллі народився в 1958 році в Ладжатіко в провінції Тоскана. Незважаючи на сліпоту, він став одним з найбільш сильних голосів сучасної опери та поп-музики. Бочеллі однаково добре вдається і виконання класичного репертуару, і поп-балад. Він записав дуети з Селін Діон, Сарою Брайтман, Еросом Рамазотті і Ел Жарром. 

 Рівненське подружжя Сіваків Іван та Надія, яке танцює на візках, і з чемпіонату світу привезло "золото". Це вже не перше їх "золото" на таких престижних змаганнях. 

Даша Безкостна, хворіє на ДЦП, художниця. Замість пензликів – пальці ніг. Лише у такий спосіб покручене хворобою тіло дівчинки дає їй можливість творити картини дивовижної крами: "Рожевий фламінго", "Море любові", "Портрет мами".

Олена Акопян - українська спортсменка, чемпіонка та багаторазовий призер літніх паралімпійських ігор з плавання, дворазовий призер зимових паралімпійських ігор з лижних гонок та біатлону. Заслужений майстер спорту України (1998). Нагороджена орденом "За заслуги" І, ІІ і ІІІ ступеня та орденом княгині Ольги ІІ та ІІІ ступеня. 

Юлія Ресенчук, дівчина з інвалідністю прикута до візка через автокатастрофу, є успішною бізнес-леді, очолює благодійний фонд, бере участь у модному показі як модель, знімається у зіркових фотосесіях.

Максим Веракса - український плавець, має порушення зору, чотириразовий паралімпійський чемпіон і володар бронзової нагороди Ігор-2008.

 

 

 

 

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

 

" Згадайте нас - бо ми колись жили

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли

Щоб голоду не знали люди вічно."

  В приміщенні Жидачівської ЦРБ пройшла година пам'яті присвячена 87-й річниці Голодомору в рамках акції "Збережімо пам'ять, збережімо правду". За участю Центральної районної бібліотеки, районного Народного дому та музичної школи. 

  Сумний музичний супровід навіював спогади про ці трагічні події 1933 року. Присутні мали змогу пройти сторінками тих страшних подій української історії, переглянути відео та ознайомитися з книжковим флешмобом "Вогонь скорботи в серці навіки".

  Ці події заставляють нас все переосмислити, оцінити і не повторити.

Уже ніхто не знищить Україну в тобі, в мені, у кожному із нас

 

Щороку День гідності та свободи українці відзначають 21 листопада – в річницю початку Євромайдану.   Тематична  книжкова виставка «Уже ніхто не знищить Україну в тобі, в мені, у кожному із нас» представлена до уваги користувачів Жидачівської бібліотеки, висвітлює вшанування, патріотизм і мужність громадян, які в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.

20 листопада бібліотекарі разом з присутніми  переглянули відеоролик, який підготував вчитель історії Петро Юрійович  Приходько,  про героя України, нашого земляка Тараса  Матвіїва.

Ми пам’ятаємо  Героїв Небесної сотні! Майдан  пам’ятає  героїчних сердець височінь ! Шануємо учасників Майдану – Героїв Революції Гідності ! Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків ! Будемо з шаною зберігати і захищати цей безцінний скарб!

Україна – це територія Гідності і Свободи.

Вічна слава Героям, що полягли за свободу рідної землі.

Слава Україні! Слава її Героям!

Українська мова - як основа розвитку нації

 

      9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови.

День встановлений указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій… в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця» — монаха Києво-Печерського монастиря, першого давньоруського письменника і літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цю акцію започатковано з 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з'ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

 

Листопадовий чин. Пам'ятка користувачу

 

Людина в контексті доби

 

/ ІНФОРМ-ЛІТЕРАТУРНА ХВИЛИНКА /

  І вже коли ти похитнувсь у слові,
Вважай, що похитнувся у собі.

Б.Олійник

Борис Олійник, якому 22 жовтня 2020 року виповнилося б  вісімдесят п»ять, став класиком за життя. Між його Долею і Словом, володарем якого наш  літератор став завдяки генетичному коду,— лише Правда. Правда як синонім моральності. Саме ці глибинні корені живлять крону самобутньої творчості Бориса Ілліча, чия “життєва нива” дала повноважні сходи. Народний депутат. Академік. Лауреат численних премій і Герой України. Та передусім — Поет. У своєму передювілейному фоліанті “Основи”, виданому за сприяння столичної влади,— вірші різних років, що помічені епохальною печаттю.

   Борис Олійник український поет, публіцист, громадський діяч, академік НАН України, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.       Борис Олійник дебютував у літературі 1959 року книжкою-нарисом «За Північним Дінцем». Перша збірка віршів «Б’ють у крицю ковалі» вийшла у 1962 році. На сьогодні Борис Ілліч – автор понад 40 книг віршів, есе, статей, які перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Найвідоміші збірки: «Б’ють у крицю ковалі», «Двадцятий вал», «Відлуння», «Сива ластівка», «Дума про місто», «Міра». Основний жанр – поетичний, виступав також у публіцистиці. Борис Олійник – ціла епоха в українській літературі, а його митецька й людська доля – один із яскравих прикладів існування (виживання) поета, людини творчої у тоталітарному суспільстві. 2005 року йому було присвоєне звання Героя України, також Олійник — почесний академік Академії наук. 2010 року був призначений главою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

"Я завжди говорив, що героєм у нас може бути кожен. От людиною – це вже складніше. Тому до звання Героя України ставлюся спокійно. Спасибі, звичайно. Але чи від того я став кращим, чи гіршим? У мене єдина перевага – я нікого не продав. Романтиком я був і лишаюся досі. Бо вважаю, що той, хто зраджує свої небесні ідеали, стає абсолютним обивателем, навіть у літературі. Не знаю, чи вдалося мені зберегти літературну планку. Принаймні все життя я намагався її не опускати. Без романтики все засохне. Пересохнуть усі джерела, які поять нашу духовну річку", - говорив в інтерв'ю Олійник.

Хай живе козацька воля, хай живе козацький дух!

 

День захисника України і День українського козацтва, які відмічаються щорічно 14 жовтня – особливі дати в житті нашої держави, коли кожний з нас відчуває відповідальність за долю країни.

13 жовтня 2020 року в центральній районній бібліотеці представлена література, яка знайомить зі сповненими пригод і випробувань біографіями найбільш відомих володарів гетьманської булави, поглиблює знання з історії нашої держави та виховує патріотичні почуття.

« Воїне, лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках

Щоб на нашу країну - державу

Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних козаків! »

БАБИН ЯР: ПАМꞌЯТЬ НА ТЛІ ІСТОРІЇ

 79 -ті РОКОВИНИ ВШАНУВАННЯ ПАМ»ЯТІ  ЖЕРТВ БАБИНОГО ЯРУ

 

Це масовий розстріл мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, які нацисти вчинили у 1941-1943 роках. День пам’яті Жертв Бабиного Яру Україна відзначає щороку 29 -30 вересня.

    29-30 вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року вони вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч людей, в тому числі і дітей. 34 тис. людей нацисти вбили за перші два дні розстрілів. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом, – ще близько 17 тисяч осіб.

 

БІБЛІОМІКС « Нові часи нового прагнуть слова»

    Сучасна українська література – це більш, ніж література. Адже вона допомагає побачити картину нашого з вами світу таким, який він є зараз. Зміни, які відбуваються в суспільстві, знаходять своє відображення і в літературі, яка реагує на нові ситуації, запити, інтереси людей. Нові майстри слова орієнтуються на нестандартні сюжети, життєстверджуючих персонажів та карколомні пригоди. Серед письменників сьогодення є ті, які стали ювілярами.   Український письменник.     

 Андрій Кокотюха народився в сім'ї зварника і медсестри. Перші літературні спроби майбутнього письменника припадають на 7 років, коли юний Андрій написав свій перший художній    твір. До 12 років читав і писав тільки казки. В юності мріяв стати бібліотекарем, але на хліб заробляв, працюючи різноробочим і малярем.  Закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Публікується з 1987 року. У 1991 році написав повість «Шлюбні ігріща жаб», яка була удостоєна премії видавництва «Смолоскип». Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість отримала широкий резонанс у пресі.       На початку 90-х Андрій Кокотюха став одним із засновників Творчої асоціації «500». З 1994 по 1999 рік працював у видавництві «Смолоскип». Організував більше ста «гастролей» молодих українських письменників в сімнадцять регіонів України. Андрій Кокотюха автор книг: «Повернення сентиментального гангстера», «Нейтральна територія», «Ментовский місто», «відпрацювати материал», «Мама, донька, бандюган», «Кримінальна Україна», «Любити живих» (у співавторстві з Максимом Розумним) , «Повз змія», «Таємниці і загадки України», «Резонансні справи МВС» (у співавторстві з Костянтином Стогнієм), «Шукачі скарбів», «Юля» (автор-упорядник), «Темна вода», «Зоопарк або Діти до 16 років », «Легенда про безголового », «Чужі скелети», «Пророчиця », «Рік пригод», «Таємниця козацького скарбу» та інших.

   

Дара Корній (Мирослава Іванівна Замойська) — сучасна українська письменниця жанру фентезі, журналістка. Лауреатка всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв Коронація слова (Третя премія 2010, Вибір видавців 2011, 2012). Золота письменниця України (2016).

    Її твори вийшли загальним накладом 200 тисяч примірників.     Навчалася в Українському поліграфічному інституті у Львові. Писала для дитячих та підліткових журналів. Викладачка Львівської академії мистецтв.
   Перший роман «Гонихмарники» (2010) про істот, наділених надзвичайними силами, отримав звання Дебют року за версією видання Друг читача та відзнаку Коронації слова.
     Здобула популярність завдяки поєднанню міфології, прадавніх вірувань, казок, за що її порівнюють з відомою авторкою саги про вампірів Стефені Маєр.
  Творчий доробок авторки складають понад десять книг, зокрема: Тому, що ти є (2012), містичні романи Зворотний бік світла (2012), , Щоденник мавки (2014), Сузір’я Дів (2018), з життя дітей у дитячому будинку – Зірка для тебе (2013), а також дослідження Чарівні істоти українського міфу (2017), дитяча книга Петрусь-химородник (2015

     

Світлана Талан - українська письменниця, яка працює в жанрі «реальні історії». У її творів завжди соціальна тематика, а головний персонаж незмінно сильна духом жінка, якій доводиться переживати і злети і падіння. Народилася Світлана на Сумщині в 1960 році.

   Її батьки сільські вчителі, і Світлана пішла по їхніх стопах. Так в 1983 році закінчила Глухівський педагогічний інститут. Працювати почала в п'ятнадцятирічному віці, в місцевій газеті.

    Після інституту була вихователем в дитячому садку і вчителькою початкових класів. Кар'єра письменника Її роман «Коли ти поруч» в 2011 році став лауреатом на конкурсі «Коронація слова-2011» і отримав нагороду від фонду Олени Пінчук «За кращий роман на гостросоціальну тематику».  Протягом року він був розпроданий рекордним тиражом у вісімдесят тисяч примірників, а сама Світлана Талан увійшла до трійки найпопулярніших письменників України за версією журналу «Фокус». Також письменниця отримала нагороду «Золотий письменник України», яка вручається авторам за те, що тиражі їхніх книг перевищили сто тисяч примірників. На даний момент Світлана Талан автор понад десятка книг, які популярні не тільки в Україні, а й за кордоном. Найпомітніші її роботи: «Не упирі» (2012), «Без минулого» (2013), «Розколоте небо» (2014) та інші.

« Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене» /до 175- річчя від дня народження І.Карпенка- Карого

 

 29 вересня 2020 р. виповнюється 175 років від дня народження видатного драматурга, режисера,  актора, одного з основоположників українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого. Саме він став творцем новітньої суспільної драми в нашій літературі на межі століть.

     Його драматургічна спадщина складається з 18 закінчених п’єс і трьох невеликих уривків, що залишилися в чернетках. Найвищого рівня він досяг у жанрі комедії. Саме сатирична комедія стала творчою стихією митця.

  Його справжнє ім'я  -  Іван Карпович Тобілевич, псевдонім «Карпенко-Карий»  поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого - героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».

  У 14 років Івана Тобілевича батьки забрали з гімназії і віддали працювати до канцелярії в Єлисаветграді.

 4 жовтня 1883 р. за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з посади секретаря єлисаветградської міської поліції.

  Як письменник,  Карпенко-Карий дебютував у 1883 р., коли в першому номері журналу «Рада» була надрукована його повість «Новобранець». Проте надалі митець спеціалізувався в драматургії.

     1883 року, коли в Україні виникає професійний театр, Іван Тобілевич входить у театральну трупу Михайла Старицького під псевдонімом Карпенко-Карий. Тепер він мав змогу повністю віддатися театральній діяльності. Однак у 1884 році Тобілевичу було заборонено жити в Україні, піддано поліційному наглядові на три роки. Він оселився в містечку Новочеркаську. Саме тут Іван Карпович написав драми «Бурлака», «Безталанна» «Наймичка»; комедію «Мартин Боруля».
    З 1887 року Іван Карпенко-Карий жив на Кіровоградщині на власному хуторі Надія (назвав так на честь покійної дружини).
Хутір Надія став літературно-мистецьким осередком, куди часто з'їжджалися друзі Тобілевича. Тут він написав сатиричні комедії «Сто тисяч» (1889), «Суєта» (1899), «Хазяїн» (1900), історичну трагедію «Сава Чалий» (1899).
    15 вересня 1907 року видатний український драматург і актор помер у Берліні, куди поїхав на лікування. Похований Іван Карпенко-Карий поблизу хутора Надія. Згодом син драматурга Юрій відкрив тут літературно-меморіальний музей на честь батька. 

  Драматург залишив нам твори, що продовжують жити і після смерті автора. З них наступні покоління складають уявлення про письменника, його думки,  силу таланту, визначають його місце в розвитку культури нашого народу.