БАБИН ЯР: ПАМꞌЯТЬ НА ТЛІ ІСТОРІЇ

 79 -ті РОКОВИНИ ВШАНУВАННЯ ПАМ»ЯТІ  ЖЕРТВ БАБИНОГО ЯРУ

 

Це масовий розстріл мирного населення в урочищі Бабин Яр у Києві, які нацисти вчинили у 1941-1943 роках. День пам’яті Жертв Бабиного Яру Україна відзначає щороку 29 -30 вересня.

    29-30 вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року вони вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч людей, в тому числі і дітей. 34 тис. людей нацисти вбили за перші два дні розстрілів. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом, – ще близько 17 тисяч осіб.

 

БІБЛІОМІКС « Нові часи нового прагнуть слова»

    Сучасна українська література – це більш, ніж література. Адже вона допомагає побачити картину нашого з вами світу таким, який він є зараз. Зміни, які відбуваються в суспільстві, знаходять своє відображення і в літературі, яка реагує на нові ситуації, запити, інтереси людей. Нові майстри слова орієнтуються на нестандартні сюжети, життєстверджуючих персонажів та карколомні пригоди. Серед письменників сьогодення є ті, які стали ювілярами.   Український письменник.     

 Андрій Кокотюха народився в сім'ї зварника і медсестри. Перші літературні спроби майбутнього письменника припадають на 7 років, коли юний Андрій написав свій перший художній    твір. До 12 років читав і писав тільки казки. В юності мріяв стати бібліотекарем, але на хліб заробляв, працюючи різноробочим і малярем.  Закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Публікується з 1987 року. У 1991 році написав повість «Шлюбні ігріща жаб», яка була удостоєна премії видавництва «Смолоскип». Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість отримала широкий резонанс у пресі.       На початку 90-х Андрій Кокотюха став одним із засновників Творчої асоціації «500». З 1994 по 1999 рік працював у видавництві «Смолоскип». Організував більше ста «гастролей» молодих українських письменників в сімнадцять регіонів України. Андрій Кокотюха автор книг: «Повернення сентиментального гангстера», «Нейтральна територія», «Ментовский місто», «відпрацювати материал», «Мама, донька, бандюган», «Кримінальна Україна», «Любити живих» (у співавторстві з Максимом Розумним) , «Повз змія», «Таємниці і загадки України», «Резонансні справи МВС» (у співавторстві з Костянтином Стогнієм), «Шукачі скарбів», «Юля» (автор-упорядник), «Темна вода», «Зоопарк або Діти до 16 років », «Легенда про безголового », «Чужі скелети», «Пророчиця », «Рік пригод», «Таємниця козацького скарбу» та інших.

   

Дара Корній (Мирослава Іванівна Замойська) — сучасна українська письменниця жанру фентезі, журналістка. Лауреатка всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв Коронація слова (Третя премія 2010, Вибір видавців 2011, 2012). Золота письменниця України (2016).

    Її твори вийшли загальним накладом 200 тисяч примірників.     Навчалася в Українському поліграфічному інституті у Львові. Писала для дитячих та підліткових журналів. Викладачка Львівської академії мистецтв.
   Перший роман «Гонихмарники» (2010) про істот, наділених надзвичайними силами, отримав звання Дебют року за версією видання Друг читача та відзнаку Коронації слова.
     Здобула популярність завдяки поєднанню міфології, прадавніх вірувань, казок, за що її порівнюють з відомою авторкою саги про вампірів Стефені Маєр.
  Творчий доробок авторки складають понад десять книг, зокрема: Тому, що ти є (2012), містичні романи Зворотний бік світла (2012), , Щоденник мавки (2014), Сузір’я Дів (2018), з життя дітей у дитячому будинку – Зірка для тебе (2013), а також дослідження Чарівні істоти українського міфу (2017), дитяча книга Петрусь-химородник (2015

     

Світлана Талан - українська письменниця, яка працює в жанрі «реальні історії». У її творів завжди соціальна тематика, а головний персонаж незмінно сильна духом жінка, якій доводиться переживати і злети і падіння. Народилася Світлана на Сумщині в 1960 році.

   Її батьки сільські вчителі, і Світлана пішла по їхніх стопах. Так в 1983 році закінчила Глухівський педагогічний інститут. Працювати почала в п'ятнадцятирічному віці, в місцевій газеті.

    Після інституту була вихователем в дитячому садку і вчителькою початкових класів. Кар'єра письменника Її роман «Коли ти поруч» в 2011 році став лауреатом на конкурсі «Коронація слова-2011» і отримав нагороду від фонду Олени Пінчук «За кращий роман на гостросоціальну тематику».  Протягом року він був розпроданий рекордним тиражом у вісімдесят тисяч примірників, а сама Світлана Талан увійшла до трійки найпопулярніших письменників України за версією журналу «Фокус». Також письменниця отримала нагороду «Золотий письменник України», яка вручається авторам за те, що тиражі їхніх книг перевищили сто тисяч примірників. На даний момент Світлана Талан автор понад десятка книг, які популярні не тільки в Україні, а й за кордоном. Найпомітніші її роботи: «Не упирі» (2012), «Без минулого» (2013), «Розколоте небо» (2014) та інші.

« Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене» /до 175- річчя від дня народження І.Карпенка- Карого

 

 29 вересня 2020 р. виповнюється 175 років від дня народження видатного драматурга, режисера,  актора, одного з основоположників українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого. Саме він став творцем новітньої суспільної драми в нашій літературі на межі століть.

     Його драматургічна спадщина складається з 18 закінчених п’єс і трьох невеликих уривків, що залишилися в чернетках. Найвищого рівня він досяг у жанрі комедії. Саме сатирична комедія стала творчою стихією митця.

  Його справжнє ім'я  -  Іван Карпович Тобілевич, псевдонім «Карпенко-Карий»  поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого - героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».

  У 14 років Івана Тобілевича батьки забрали з гімназії і віддали працювати до канцелярії в Єлисаветграді.

 4 жовтня 1883 р. за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з посади секретаря єлисаветградської міської поліції.

  Як письменник,  Карпенко-Карий дебютував у 1883 р., коли в першому номері журналу «Рада» була надрукована його повість «Новобранець». Проте надалі митець спеціалізувався в драматургії.

     1883 року, коли в Україні виникає професійний театр, Іван Тобілевич входить у театральну трупу Михайла Старицького під псевдонімом Карпенко-Карий. Тепер він мав змогу повністю віддатися театральній діяльності. Однак у 1884 році Тобілевичу було заборонено жити в Україні, піддано поліційному наглядові на три роки. Він оселився в містечку Новочеркаську. Саме тут Іван Карпович написав драми «Бурлака», «Безталанна» «Наймичка»; комедію «Мартин Боруля».
    З 1887 року Іван Карпенко-Карий жив на Кіровоградщині на власному хуторі Надія (назвав так на честь покійної дружини).
Хутір Надія став літературно-мистецьким осередком, куди часто з'їжджалися друзі Тобілевича. Тут він написав сатиричні комедії «Сто тисяч» (1889), «Суєта» (1899), «Хазяїн» (1900), історичну трагедію «Сава Чалий» (1899).
    15 вересня 1907 року видатний український драматург і актор помер у Берліні, куди поїхав на лікування. Похований Іван Карпенко-Карий поблизу хутора Надія. Згодом син драматурга Юрій відкрив тут літературно-меморіальний музей на честь батька. 

  Драматург залишив нам твори, що продовжують жити і після смерті автора. З них наступні покоління складають уявлення про письменника, його думки,  силу таланту, визначають його місце в розвитку культури нашого народу. 

     

 

І знову чудовний і продуктивний видався день у дворику бібліотеки. Цього разу наші користувачі мали змогу ознайомитись з і історією, технікою «Хіпстерської фотографії». Усі секрети майстерності такого фото продемонструвала усім присутнім фотограф-аматор Аня Климович. І бібліотекарі теж багато навчилися…    Фотографія – це мистецтво однієї миті, тому воно завжди актуальне. Але тільки справжній художник здатен показати в цій миті цілий світ. Сучасна фотографія, безсумнівно, найбільш яскрава епоха цього мистецтва. З кожним роком вона набуває нові художні образи і прийоми, формує нову мову і напрямки, від концептуального до вуличного. Актуальне фотомистецтво наповнюється сучасною філософією, досліджуює теми інших культурних просторів. І тому воно цікаве.Зараз  таку фотографію називають хіпстерською. Хіпстери —  модне, і спокусливе, сучасне і «бомбезне».       Трішки і сторії….

Хіпстери — це найновіша субкультура. Адже почалося все понад 70 років тому.
Після Другої світової війни культурний центр світу переїхав із Парижа до Нью-Йорка, де європейські стилі змішалися зі строкатим середо­вищем США. Із 1920-х тут шаленої популярності набув джаз, який впливав на всі сфери життя — від мови до професії. Найпоширенішим танцем став свінг, ритмічні мелодії якого в 1940-ві роки вже почали дещо набридати, давши дорогу уривчастому виконанню такого джазового різновиду, як бібоп. Дедалі популярнішим ставало слівце «хіп» чи «хеп», яке застосовували до всіх, хто тямився на музиці й мав смак до гарного вбрання. Тих, що були «хіповими», стали називати хіпстерами.

   Дякуємо усім, хто був з нами.