Твоє ім"я - то символ перемоги

   Лідер національних сил України, принциповий політик, невтомний борець, правозахисник, ідеолог і натхненник Народного Руху України – такий слід в історії України залишив В’ячеслав Максимович Чорновіл.

      Це непересічна, яскрава особистість нашої історії, людина високих моральних чеснот, гідний патріот, у якого Слово і Діло  завжди підпорядковувались високій ідеї – ідеї  відродження Української державності і служіння українському народові.

     Ще замолоду поставив він собі за мету створення української самостійної держави. І крок за кроком, тюрма за тюрмою, стаття за статтею, книга за книгою – йшов до цієї мети...  

      Цього року цій Величній Людині було б 80. Саме з цієї нагоди 27 грудня у нашій бібліотеці відбулася година історичної правди. Мова йшла про життя і діяльність цієї людини.

 Цікавим був перегляд відеороликів , особливо про те, як життя В’ячеслава Максимовича обірвалось унаслідок трагічної катастрофи за нез’ясованих, загадкових обставин на автотрасі під Борисполем.

   Учні 8 класу ЗОШ №2 І-ІІІ ст. декламували вірші та вислови політика, які актуальні сьогодні. Вчитель історії Петро Приходько поділився з присутніми висловами відомих людей про Вячеслава Чорновола.

 Він не став Президентом України. Але став її національним Героєм – посмертно.  Його вбили в русі – у дорозі, по шляху до тієї, іншої України, за яку він платив здоров»ям і життям.

   Залишається тільки побажати нашому народу побільше ЧОРНОВОЛІВ

Основоположник українського бандурництва

100-річчя утворення "Союзу українок" та 90-річчя утворення Жидачівської філії

 

Не затремтять серця жіночі, міцні, як з'єднана рідня!

6 грудня  прогресивне жіноцтво Жидачівщини  урочисто святкували 100 річчя від заснування СОЮЗУ УКРАЇНОК та 90 річчя її Жидачівської філії.

Україна. Жінка. Берегиня. Як багато значать ці слова для кожного з  нас, як глибоко западають у душу…

Чим би була новітня українська історія доби революцій, воєн, визвольних змагань, підпілля, політичної еміграції та ствердження державності без визначних жінок? Не тільки чиїхось муз, берегинь чи сестер-жалібниць, а й передусім активних учасниць політичних процесів, самостійних, так би мовити, "бойових одиниць" на фронтах боротьби за вільну Україну?

100 років «Союзу українок» і 90-літня історія «Союзу Українок» Жидачева – стало добрим  приводом  зібратися 6 грудня у районній бібліотеці  для проведення урочистостей    та поговорити в цей час про історичну роль українського жіноцтва у становленні держави та про те, якою є ця роль сьогодні, а також про участь жінок України в суспільному і політичному житті, виклики і перспективи українського жіноцтва. 

  Ведучі свята педагог-словесник Ольга Прокопів та провідний бібліограф Галина Корнецька наголосили на значимості жінки і її великому вкладі у розбудову державності України, пригадавши визначних українок різних епох.

  Про історію становлення Союзу Українок й тих, хто причетний до створення цієї відомої організації  у Жидачеві,  про важливі моменти багаторічної праці союзянок  розповіла – її керівник Олександра Безкоровайна  та заступниці Ганна Маринець й Наталія Лялюк.

    1927 року за ініціативою подружжя Комарниських (п.Комарниський – відомий адвокат у Жидачеві в 20-30-х роках) та вчительки Любові Данилович було засновано повітову філію «Союз українок». ЇЇ очолювала п. Клавдія Раковська – дружина отця декана Михайла Раковського, а секретарем була п.Розалія Давидчак – Литвинишин. У 1933 році після смерті Раковської, головою обрано п.Ганну Юрків, а з 1935 року п.Любов Політило, яка очолювала філію до 1939 року. Членкинями Союзу Українок були:

Ольга Стасина, Ольга Климкович, Марія Гивель-Давидчак, Слава Склярчиківна, Олександра Дубик, Софія Малинович, Ганна Дахній, Марія Данилович, Софія Чех, Анна Заневич, Ольга Серафин, Корнелія Давидчак-Дахній та ін..

 Союзянка Марія Егрецька, цікаво і захоплююче розповіла про період  головування  «Союзу Українок» під керівництвом її бабці п. Ганни Юрків, яка очолювала організацію у 1933-1935 роках.

 Цікаво і наповненою була  презентація фільму про безцінну просвітницьку, культурну, благодійну й духовну роботу Союзу Українок Жидачівського району, який створила журналіст Оксана Франків.

    

Теплі спогади звучали з уст союзянок, їх вітали заступник міського голови м. Жидачева Ярослав Гаврильчук, заступник голови Жидачівської районної ради Ігор Лалак, начальник відділу культури, туризму і спорту Жидачівської РДА Зіновій Тимофтевич, представниця Журавнівського осередку Союзу Українок Ірина Кравчук. Музичні дарунки – від учнів Жидачівських дитячої музичної школи, гімназії ім. О. Партицького, НВК. Свої талановиті мистецькі роботи представили Марія Турченяк і Галина Тимофтевич.

Макс Кідрук в Жидачеві

Людина нового покоління, прогресивний, креативний, комунікабельний, і письменник, і в Жидачеві. Усі хто пропустили нагоду  послухати Макса Кідрука  - жалкуйте,  а хто був  присутнім мабуть взяли до уваги думку  про те, що ні політики, ні влада часто не є винними в обставинах нашого життя. Ми мислимо надто традиційно, мало читаємо і аналізуємо, мало діємо.

Поки не всі книги Макса Кідрука прочитані аналізувати не будемо, і зрештою, це справа  критиків.  Після зустрічі  є враження,  що книги не просто цікаві  та пізнавальні,  вони ще  повні логіки побудови життя, вони про нині і про завтра. Розповідь молодого впевненого, позитивного Макса про наші конфлікти в середині нас, в сім’ях, поколіннях, втому і бажання втечі в "інші"  чи паралельні світи, і перебудову мислення – усе захоплювало, тримало увагу, вибудовувало ланцюги взаємозв’язків  природних явиш та суспільних. 

 Часи бувають різні, але  читати книги  завжди престижно і перспективно.  Приклад читання дітей – середовище, батьки з книгою, розмови навколо прочитаного. Нас  чекає багато викликів та змін, читанням і здатністю критично мислити, комунікувати варто привчати себе до динаміки життя щоб бути успішним і щасливим. 

Книги Макса Кідрука читатимуть усі хто хоче усвідомити проблеми нинішнього життя та зрозуміти шлях їх вирішення. Таке переконання появилось після зустрічі з молодим креативним, гострим і виразним у висловлюваннях, надзвичайно позитивним сучасником, який пише про події нинішнього життя і  шукає відповіді на питання чому так відбувається у нашому житті.

Усім  цікавого прочитання книг Макса Кідрука, розвитку, і не прогавити наступну зустріч у бібліотеці  з цікавими особистостями сьогодення, які уміють вибудовувати задоволення в житті. 

День гідності та Свободи : крок в Європу

    Метою впровадження  пам’ятної дати стало донесення до сучасного і майбутнього покоління об’єктивної інформації  про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму і мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору. 

    На черговому зібранні членів УТОС працівники Жидачівської ЦРБ провели годину-спілкування : « День гідності та Свободи : крок в Європу».

    Бібліограф ЦРБ  - Г. В. Корнецька розповіла про історію створення Дня Гідності та Свободи , що  об’єднав у собі дві знакові події у новітній історії України – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013 року.

  Про хід подій листопадового Майдану : мітинги, протести, загально - студентський страйк, кривава ніч на 30 листопада, 18-20 лютого – пік Революції розповів вчитель історії Жидачівської ЗОШ №2 – П. Ю. Приходько.

                            

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

«Славою овіяні»

27.10. Працівники Жидачівської центральної районної бібліотеки провели годину історичної правди присвячену 75-річчю УПА та Дню захисника Вітчизни для членів УТОС. 

«Історія УПА золотими літерами вписана в історію України.  14 жовтня 1942 року назавжди ввійшло в історію як день створення української повстанської армії, яка немає аналогів у світовій історії, армії, яка в продовж більше як 10 років вела нерівну героїчну боротьбу з ворогом, який переважав її в десятки чи в сотні разів, армії, яка вкрила себе невмирущою славою в боротьбі за створення Української незалежної держави», -  таки словами розпочав свою розповідь вчитель історії П. Ю. Приходько, який зупинився на історії створення УПА. 

    Про повстанську звитягу на Жидачівщині розповіла зав. відділом ІБВ  - М. Ф. Мадараш. Вона зупинилася на основних історичних  боях, де базувалися основні війська , осередки УПА та легендарних особистостях , членів УПА, що жертовно віддали своє життя за Україну.

 Бібліограф Г.  Корнецька, розповідаючи про День захисника Вітчизни, презентувала  два бібліографічні видання : «Новітні герої Жидачівщини» та  «Світлини пам’яті новітніх героїв на Жидачівщині».

БРАТИ КАПРАНОВИ гості ЛІТЕРАТУНОЇ ВІТАЛЬНІ

    

"Плекаймо власний ексклюзив"  - слова з твору Братів  Капранових - гасло, запрошеня, звернення просто думка просякнута оптимізмом, як  і самі автори слів.

 Зустріч з новою книгою - "Майдан. Таємні файли"  для шанувальників  сучасної літератури - свято спілкування з її авторами.

 "Цікаво, пізнавально, динамічно, позитивно, усміхнено, затишно,...",  -  саме так відгукуються пристуні на заході про зустріч з Віталієм і Дмитром Капрановими. 

Друзі бібліотеки - Ірина Берник про гостей і зустріч

Енергетика виступаючих спонукала до зацікавленої розмови. З захопленям про інші книги Братів Капранових виступила Ольга Прокопів. 

Оксана Мальцева влучно підкреслила настрій позитиву після прочитання книг, іх своєчасності. 

Читачів нашої бібліотеки чекає цікаве розслідування Майдану за версією Братів Капранових, зустріч з 21 героєм - учасниками подій до котрих кожен причетний тим чи іншим чином на Київському майдані, Львівському, чи іншому.... Розповідь про "свій Майдан"  кожен може залишити у останньому, поки не написаному файлі. Місце для власних споминів-роздумів пропонується заповнити і ці файли будуть оприлюднуватись у новому проекті - який чекає нас в майбутньому. 

Іноді наповненість настроєм від спілкування з позитивними людьми засвічує. Поспішайте до бібліотеки прочитати нову книгу і відчути  світло дотичності до подій нинішнього часу.

СИЛА НЕСКОРЕНИХ

Урочистий історико-патріотичний круглий стіл "СИЛА НЕСКОРЕНИХ" 

об'єднав у розмові сучасників різного віку напередодні свята Покрови, Дня українського козацтва, Дня заснування УПА та Дня захисника України.

Захід  підготовлено працівниками центральної бібліотеки
 і проведено у партнерстві з працівниками відділу 
у справах сім’ї і молоді Жидачівської РДА, штабом районного комісаріату, викладачами та учнів Жидачівської ЗОШ І-ІІІ ст.,
 працівниками районного народного дому, громадськостю міста.

Розпочався захід піснею  українських січових стрільців "Ой у лузі червона калина".

 Ведуча Галина Дереш вела  мову  про День заснування УПА. Це – історія 75- літньої давності.

 Бійці нерегулярної «Армії без держави», які взяли в руки зброю, брали на себе чіткі обов’язки перед народом українським щодо боротьби «за повне визволення всіх українських земель і українського народу».

 Святе заступництво Божої Матері приймали вояки УПА, присягнувши на вірність Україні .  І більшість з них дотримались її, «не пожалівши ні крови, ні життя … до останнього віддиху». Ця присяга є актуальною сьогодні, хоч пройшло вже багато років з того часу, коли матері відправляли своїх синів до лав УПА.

 Учні Жидачівської ЗОШ №2 під керівництвом вчителя історії Петра Приходька відтворили дійство присяги вояків УПА.

Національно-визвольний рух так чи інакше торкнувся кожної родини на Жидачівщині. Наша земля дала багатьох славних лідерів ОУН – УПА. 
За волю на полі бою і слави полягло понад 2000 наших краян.
 В історії нашого краю сотні пам’ятних місць.

Час спливає і окремі  спомини стираються.

 Але на Жидачівщині живе  Олексій Васильович Данилишин – людина, 
яка вболіває за долю рідної держави, має тверду громадську позицію і 
не зупиняється, а продовжує повертати нашу історію.

Два прекрасних видання «Дзвони пам’яті»,
 «Повстанськими стежками Жидачівщини»-
 результат кропіткої розвідкової роботи нашого земляка.

У своєму виступі пан Олексій згадував окремі факти подій зі своєї юності - післявоєнного часу, висловив роздуми про покоління сучасників

 із звертанням не нарікати і особливо не збурювати міжусобну ворожнечу в час, коли хижий звір -російська імперія зазіхає на суверенітет України.

Олексій Васильович запропонував вчителям провести конкурс 

творчих робіт за гаслом, котре  є актуальним в усі часи,

 а йому запам’яталося з отрочества

 «Моліться! Учіться! Працюйте! Тверезіться!».

Тема історичного минулого і зв’язків поколінь звучала у виступі

 Володимира Гаврона - керівника ГО «НАРОДНИЙ ЛЕГІОН».

 Він розповів як напис на надгробку, що повністю співпадав з його прізвищем, іменем та по батькові став вирішальним у початку зацікавлення

подіями та людьми часу УПА і в подальшій громадській роботі.

З хвилюваням і щемом звучали слова виступу Марії Турченяк – мешканки Жидачева, родина якої по лінії матері була тісно пов’язана з УПА.

Ідейні побратимами у часі - новітні герої України: Небесна Сотня 

та герої війни на Сході. На їхніх плечах тримається Незалежна Україна.

       Вони – не казкові лицарі, а близькі друзі, знайомі, рідні… Звичайні хлопці, яким в одну мить довелося стати захисниками України, Героями сьогодення, які щосекунди наражаються на небезпеку.

 З невимовним трепетом і пекучим острахом очікуємо звісток із фронту неоголошеної війни. З глибокою повагою вітаємо тих, хто повернувся зі Сходу, й гірко оплакуємо тих, хто вже не повернеться. Їм – наша шана і пам’ять.  

Очі загиблих новітніх героїв земляків пильно вдивлялися з екрану в обличчя присутніх під час хвилини мовчання.

Ця війна змінила нас усіх: сивочолих, молодих, геть юних і навіть дітей. За майже чверть століття існування держави Україна її народ уперше серйозно переосмислив чимало подій – історичних і сучасних. Українські захисники – їх любить, поважає і за них молиться український народ.

З метою гідного відзначення осіб – захисників суверенітету та територіальної цілісності України під час проведення антитерористичної операції
 в Донецькій та  Луганській областях установлено відзнаку Президента України  «За участь в антитерористичній операції». 

Заступник військового комісара з територіальної оборони –

 майор Іван Ярославович Корвацький вручив нагороди нашим воїнам-землякам.

Нагороджених відзнакою «За участь в антитерористичній операції»

 усі присутні вітали тривалими оплесками.

  Волонтери, активісти, медики, представники громадськості – вони також стоять на захисті держави, бо в перші дні війни та й нині надають колосальну допомогу війську. Вони – мирні воїни, діяльність котрих – зразок відданості та патріотизму.

Мрії про мир, добро та щастя на українській землі щиро звучали у пісні,

 яку виконав родинний ансамбль Яворських.  

Незламний стрижень твердого українського духу –

 визначальна умова міцності та розбудови України.

Сльоза зорі над Україною

   9 вересня   2017 року Центральна районна бібліотека для членів УТОС провела годину історичного календаря : «Сльоза зорі над Україною», присвячена 100-річчю Української революції 1917-1921рр.     

 Про українську революцію як один із найважливіших і найскладніших періодів в історії українського народу ХХ століття, етапи революції, про її уроки та прорахунки  розповіла бібліограф ЦРБ  - Галина Корнецька.     

«Досвід самостійної соборної України відіграв вирішальну роль у подальшій визвольній боротьбі українців. Здобутки революції та причини її поразки мають стати важливим уроком для сучасної України. Сьогодні як і сто років тому, Україна захищає свою незалежність від російського агресора. У цій війні слід пам'ятати  до чого призводить розбрат і не допустити тих трагічних прорахунків, які призвели до поразки Української революції 1917-1921 років, а головним з них були внутрішні незгоди в умовах зовнішньої агресії, - зазначила у своєму виступі зав. відділом ІБВ – Марія Мадараш.  

На закінчення бесіду-портрет  : « Я хочу жити , щоб працювати, страждати і боротися»  про діяльність М. Грушевського як складову Української революції провів вчитель історії Жидачівської ЗОШ №2 – Петро Юрієвич Приходько.

ЦЕЙ ДИВОСВІТ – БІБЛІОТЕКА

Премудросте земна, бібліотеко!

Віват тобі, хранителько свята!

До тебе йдуть і зблизька, і здалека,

Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

  Свято бібліотек – це, передовсім, свято книги, великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.

   Сьогодні наша бібліотека – це і центр відпочинку, духовності, це плідна праця в літературній вітальні, в якій побували світочі українського духу – письменники, поети, музиканти і художники, науковці і просто – цікаві особистості . Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашим читачем. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був, є і буде користувач.

    Сьогодні бібліотекарі побували в гостях у Жидачівському ліцеї . Приємно було бачити зацікавлені обличчя учнівської молоді, які слухали презентацію про найбільші бібліотеки світу, про пам"ятники книзі. Працівники розповіли про Жидачівську бібліотеку та послуги, які надаються користувачам. 

Маємо надію, що ця молодь обов"язково прийде до нашого "храму духовності", адже -це майбутнє нашої країни, яка повинна мати культурних та духовно-розвинених громадян.

  

  Хочеться сьогодні привітати всіх наших користувачів, друзів-партнерів , колег з Всеукраїнським днем бібліотек.

Розрадь хоч пам’яттю тугу сиріт-батьків…

31 серпня у залі центральної біблоітеки захід-реквієм  вшанування пам"яті полеглих земляків в зоні АТО.Уже третій рік ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, новітні герої Жидачівщини, які не задумуючись пішли боронити кордони держави. Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Вшануймо героїв хвилиною мовчання.

«Поки людина відчуває біль-значить вона-жива. Поки людина відчуває чужий біль – вона людина». Жодні слова  не повернуть ані дружині чоловіка, ані мамі сина. Але, однозначно, що ми повинні розуміти одну дуже просту річ, що  нація не має майбутнього, якщо ми не будемо пам’ятати своїх героїв. І сьогодні ми всі разом засвідчуємо ту незмірну повагу нашим Героям, які загинули, поклавши своє життя за те, що ми маємо можливість жити під мирним, спокійним небом саме на цій території.

 Солдатські матері…Ви витираєте сльози, але відпускаєте своїх дітей на війну. Підтримати цей вибір власної дитини, благословити її на захист України  - це і є справжній материнський подвиг! Тож ми схиляємо голови перед мужністю матерів, котрі виховали героїчних синів та доньок України, які стоять на захисті Батьківщини і дають героїчну відсіч ворогу. І особливу шану і вдячність ми віддаємо тим матерям, чиї голови покрили чорні хустки, хто за останні роки не дочекався додому своїх дітей". Нема нічого важчого, коли дружина втрачає люблячого чоловіка, діти втрачають батька, дідуся. А саме страшніше – це коли мати втрачає свого сина, якого родила, виховувала, плекала. 

Виховати героя - це не просто відповідальність, це героїзм самих батьків. Нам хотілося б, щоб усі матері і дружини, рідні усвідомлювали, що їх втрата є не просто героїзмом, а набуттям для нашої держави, бо якби не їх сини, то сьогодні ми вже були б в іншій державі. Ми повинні віддавати належне жінці, матері, яка для нас є символом людяності, добра та самозречення. Саме тому нещодавно завдяки спільним зусиллям бійців АТО, волонтерів, ювелірів, дизайнерів та багатьох інших людей була виготовлена перша народна нагорода для матерів українських героїв - «Орден матері бійця АТО» На церемонію вручення цієї нагороди ми запросили рідних наших героїв-земляків. Нагороди вручали голова Жидачівської районної ради Ігор Степанович Кос  та заступник голови Жидачівської РДА Василь Євгенович Татарин.

Працівники бібліотеки підготували презентацію про новітніх героїв Жидачівщини. 

ОСЬ КОРОТКІ  ДАНІ про полеглих-земляків.

    1. ПОПОВИЧ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ народився 16.03.1989 р.н., у с. Монастирцях Жидачівського району - боєць батальйону «Львів», перший правоохоронець з Львівщини, котрий загинув у зоні АТО 17.08.2015 року. На службу прийшов добровільно, як тільки почув про формування підрозділу, пройшов вишкіл і відправився разом з товаришами у зону проведення антитерористичної операції. Отримав смертельне поранення під час виконання бойового завдання у с. Кримське Слов’яносербського району Луганської області Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Рішенням Жидачівської районної ради від 2 липня 2015 року, школі с. Монастирець, у якій навчався Володимир Попович, присвоїли ім’я героя. На її фасаді урочисто відкрито меморіальну таблицю.

2. КОЗАК МАР’ЯН ІВАНОВИЧ народився 20 липня 1984 року в с. Іванівцях Жидачівського району. Служив у прикордонних військах, під час проходження служби у зоні АТО був бійцем 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Збройних Сил України. Молоде життя обірвала ворожа куля. Це сталося в ніч з 2 на 3 серпня 2015 року поблизу смт. Станиця Луганська Луганської області. Бойова машина, в якій на завдання їхав Мар’ян із побратимами, потрапила під обстріл бойовиків. Ціною власного життя він захистив рідну землю.Указом Президента України № 722/2015 від 25 грудня 2015 року, "за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

3. ДАНЬКІВ РОМАН РОМАНОВИЧ народився 30.08.1976 року у с.Дубравка Жидачівського району. У серпні 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 1-й окремій гвардійській танковій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України. З осені 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 3 листопада 2015 року солдат Даньків помер від серцевої недостатності у зоні проведення АТО. На честь захисника у рідному селі Дубравка встановлено пам’ятну дошку на фасаді загальноосвітньої школи, де він навчався.

4. СИСОЄВ ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, народився 08.04.1968 року у с .Сулятичі Жидачівського району. До 2000 року проживав у м. Стебнику, а згодом переїхав до Харкова, де й був призваний на військову службу зв’язківцем. Односельчани ж пам’ятають Валерія як «радіомайстра від Бога»: всі телевізори, приймачі він справляв із закритими очами. Помер Сисоєв Валерій 2 січня 2016 року у с. Андріївка Волноваського району Донецької області під час проходження військової служби.

5. ОЛЕСЬКІВ ІГОР СТЕПАНОВИЧ народився 7 травня 1976 року в смт.Журавно Жидачівського району. Був активним учасником Революції гідності, з лютого 2015 року добровільно пішов захищати східні рубежі України від російської агресії у складі батальйону ім. Кульчицького. Його поважали бойові побратими, бо він завжди був надійним, що дуже дорого значить у середовищі військових.Ігор вирізнявся військовою виправкою і хоробрістю. Він завжди рвався в бій. Хвороба забрала воїна під час його перебування у відпустці у рідному селищі 27 червня 2016 року. У складі добровольчого підрозділу пройшов і котли, і наступ на Луганськ. З рук Президента України за мужність, проявлену в бою, Ігор Олеськів отримав відзнаку «За участь в Антитерористичній операції».

6. ЦАП ЯРОСЛАВ ЙОСИПОВИЧ народився 19.04.1965 року в с.Дем’янка Лісна Жидачівського району. Був прапорщиком, механіком - водієм 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини польова пошта В4742. Під час виконання бойового завдання 8 червня 2016 року отримав смертельне поранення несумісне із життям від обстрілу ротного опорного пункту в с.Опитне Ясинуватського району Донецької області. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальну цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно) Указ Президента України №345/2016 “Про відзначення державними нагородами України”19.04.1965 р.н. У рідному селі героя на фасаді початкової школи встановлено меморіальну дошку на його честь.

7. РОГОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ народився 14.10.1968 року у с.Вербиця Жидачівського району. Михайло Роговський був мобілізований у збройні сили України 15 липня 2015 року. Був учасником бойових дій, старшина 17-ї окремої танкової бригади. Рівно через рік 15 липня 2016 року він повертався додому в коротку відпустку із зони АТО, але у Києві з ним сталося непоправне – його серце зупинилося.

8. МЕЛЬНИЧУК ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ народився 31.03.1979 року у смт. Гніздичів Жидачівського району. Більше року часу провів він на військовій службі, захищаючи рідні кордони від агресора, повернувся додому у травні 2016 року, однак тяжкі спогади про війну не полишали його, серце Володимира зупинилося 21 серпня 2016 року.

9.АНДРЕШКІВ ВОЛОДИМИР СТЕПАНОВИЧ народився 16.10.1969 року у с.Бориничі Жидачівського району. Був активним євромайданівцем.
Воював у складі батальйону «Київська Русь» від початку його створення, пройшов запеклі бої за Дебальцеве взимку 2015 року. У листопаді 2016 року Володимир повторно уклав контракт із Збройними силами України і повернувся на передову. Мужній Український воїн загинув у бою за визволення України від російських окупантів на Світлодарській дузі 19 грудня 2016 року. Указом Президента України № 580/2016 від 29 грудня 2016 року «Про відзначення державними нагородами»ни загиблого Володимира Андрешківа, за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджено орденом "За міжність" ІІІ ступеня (посмертно).З метою належного вшанування пам’яті загиблого учасника АТО Андрешківа Володимира Степановича на фасаді місцевої школи у с.Бортники, де він навчався, встановлено меморіальну дошку, а також вулицю ім. О.Пушкіна у рідному селі героя перейменовано на його честь ім. Володимира Андрешківа.

10. КНЯЗЕВ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ народився 21.07.1998 року у с.Бортники Жидачівського у великій, працьовитій і дружній родині. Навчався у Бортниківській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Після 9 класу вступив у Новороздільський професійний ліцей №5, де здобував цілком мирну професію, але війна на сході України покликала його до лав захисників рідної землі. Загинув Володимир від вогнепального поранення голови 13 березня 2017 року в Луганській області.

11. БЕРЕЗКА МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ народився 17 жовтня 1996 року в с.Бринці-Церковні Жидачівського району. У серпні 2016 року він добровільно став до лав захисників України. Молодий солдат з Львівщини самовіддано захищав від російсько-терористичних окупантів нашу Батьківщину. Безмежно любив Україну і мужньо обороняв її від загарбників. Загинув Михайло 8 червня 2017року, о 13.10, біля населеного пункту Катеринівка Попаснянського району Луганської області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Війна жорстока і ще не скінчилася. Кожного вечора дивимось новини і бачимо, в яких важких умовах нашим хлопцям доводиться боронити цілісність нашої держави. Хлопці які воюють залишають свою родину, роботу, навчання , щоб піти на передову. В жодній країні світу нема таких самовідданих людей, як у нас. Пишаємось ми сьогодні і нашими патріотами – земляками. 

Представник Жидачівсько-Миколаївського райвіськомату вручив відзнаки воїнам, що повернулись із зони АТО. 

Мистецький супровід заходу - музичні твори у виконанні ансаблю "Кантабіле" Жидачівської ДМШ, та Світлани Стеблій.