МУЗА БОЛЮ, СУМЛІННЯ І ГНІВУ

УРОК-ПАМ'ЯТЬ ПРИСВЯЧЕНИЙ ПОЕТУ ВОЇНУ  - ЄВГЕНУ МАЛАНЮКУ.

На  вшанування пам’яті Євгена Маланюка  та його творчості у нашій бібліотеці звучали вірші поета-воїна, розповіді про його життя.  

Євге́н Филимо́нович Маланю́к — український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, "Імператор залізних строф". 

Поет  і  воїн Євген Маланюк разом із тисячами собі подібних змушений був покидати рідну землю після того як більшовизм остаточно підім’яв спроби утвердити Українську незалежну державу.

Євген Маланюк випустив перші поетичні збірки тоді, коли в підрадянській Україні набирала розмаху та гостроти літературна дискусія, головним засновником якої був Микола Хвильовий. 1926 року пролунали його радикальні гасла: «Геть від Москви!» і «Дайош психологічну Європу!», на що швидко відреагував 29-річний Євген Маланюк і написав «Посланіє» (1926).

Маланюк не обмежився полемікою з одним адресатом. Заразом він приєднався до дискусії про шляхи розвитку української культури, про вибір між Сходом і Заходом, про Європу, її стан і майбуття. Звичайно ж, Євген ставав на бік Європи, оскільки його європоцентризм мав виразну антибільшовицьку «підкладку».

Усе життя у вигнанні його не покидала мрія повернутися на Україну.

Поет  мав впевненість – рано чи пізно Україна все ж знайде «державну бронзу».

Вірші Євгена Маланюка є ілюстрацією багатьох  проблемних моментів сьогодення - подолання комплексу рабства і меншовартості, пробудження самоповаги народу.

Читці віршів Євгена Маланюка   - Уляна Корнецька та Надія Прокопів  зуміли передати біль і велич його поезій.