«Духовне спілкування – найбільша потреба
людського серця, без нього воно сохне і маліє, перестає любити. Велич людини і
полягає в її здатності вести серцем духовну розмову із друзями, із самим собою,
з Богом»
Ю.Николишин.
ГОСТІ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВІТАЛЬНІ
- Поет письменник науковець, доктор наук із
соціальних комунікацій,член Асоціації європейських письменників - ІГОР ПАВЛЮК
Гостей вітали художні колективи гімназії О. Партицького, Жидачівської музичної школи.
«Очікую, що кожен, хто
візьме в руки книгу, отримає духовну силу для того, щоб не знесилитися, а йти
вперед, досягати чогось нового та творити прекрасне. Якогось кращого розуміння,
куди й як рухатися» ,- з роздумів Юрія
Николишина, який сам пише ще й створив видавництво, щоб видавати гарні,
змістовні книжки.
Видавництво «Апріорі» вже давно зайняло одну
із головних позицій у світі українського друкованого слова. Ми знайомі з Юрієм
не тільки як з видавцем, але й як письменником, чудовим фотографом. Юрій є
автором фотоальбомів: «Елегії Львова», « Галицький край», «Загадковий Львів»,
«Вічна магія Карпат» та «Велич Карпат».
Презентація його роману «Бота-фікс», за який
автор отримав премію ім. Ірини Вільде, відбулася на першій зустрічі три роки
тому. У цьому романі Юрко виклав свою душу, в якому сказав те, що важливо
сказати. І не зупинився на цьому. Знову нова книга-філософський роман «Там, де
живе душа» Ця книга створена для того, аби передовсім почути себе – свою душу, змислитися
над життям
«Юрко Николишин – знаковий креативний
репрезентант, однозначно званий і вибраний герой нашого нового часу. Він
стильно вправно на зовнішній позір, хоча скільки це йому вартувало, переламав у
собі цей час і замаркував для нас із корінно – крилато любленої ним Галичини. Не
намагається догодити смакам натовпу. Він творить ніби для себе, вивчаючи.
Препаруючи себе, шліфуючи духовно – душевне ядро для Бога і для людей» в
передмові до книги написав Ігор Павлюк.
«Поет, у якого нема зазору між словом і
серцем», «Його слово звучить так глибинно й істинно по – українськи, що ,
здається, наші предки глаголять крізь нас до нащадків.»
Ігор Павлюк у нас вперше. Він - автор більше 500 публікацій у
періодиці, наукових збірниках та 35 окремих книг. Вірші перекладені багатьма
мовами і надруковані у відомих світових часописах.
Лауреат Народної Шевченківської премії, всеукраїнських літературних
премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича,
імені Григорія Сковороди, міжнародної літературної премії імені М.Гоголя
«Тріумф», лауреат премії англійського ПЕН- клубу.
Учасник міжнародних літературних фестивалів,
зустрічей
Нині провідний науковий
співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України у м. Києві,
професор кафедри української преси Львівського національного університету імені
Івана Франка.
Член редколегій
літературно-мистецьких часописів: «Золота пектораль», «Дзвін», «Українська
літературна газета», голова журі Літературно-мистецької премії імені
Пантелеймона Куліша.
Окремі книги лірики вийшли
у перекладі за кордоном.
«Для поезій Ігоря Павлюка властива якась
філософська затятість на пориванні відкритись глибше, ніби це можливо в
поетичному самовираженні»,- відгук Миколи Жулинського.
Сьогодні п. Ігор приїхав до нас із новим
романом «Вирощування алмазів»
Це філософська візія людської сутності як
іманентно незмінної субстанції, що має приховані камери. Але водночас
письменник створив із літературного полотна параболічну притчу, в якій читач
матиме змогу побачити людину на широкому історичному та метафізичному тлі. Це казка
про сутності людської матерії і водночас про чинники світобудови, в якій
людська присутність необов’язкова
«Вирощування алмазів» —
роман про людину, яка сама по собі постає найтрадиційнішим і
найнепередбачуванішим створінням.
«Ігор Павлюк — справжній поет, письменник. Не
подібний ні до нікого із теперішніх великих. Національний і космічний. Дуже
любить життя веселе, але при тому бачить кінець усього сущого».
Виступи гостей стосувались багатьох тем щоденного життя, але розуміння праці душі, випробувань і нагород - головний мотив цікавої зустрічі.
Хочеться закінчити словами Юрія :
«Людина повинна мати куточок раю – віддушину,
де можна наодинці зі собою і думати не лише про хліб насушний, а й про той,
яким причащаються, щоб не втратити свою душу».
Юрія Николишина варто
читати й перечитувати, щоби бути щасливим.
За нинішнього
постнульового падіння суспільної моралі, такі особистості, як Ігор Павлюк, є
обнадійливим взірцем передовсім для молоді. Оскільки він своєю життєвою і
творчою практикою доводить, що є константи – Україна, мати, отець, рідна земля,
– які не надаються на торги. Бо – вічні.
Немає коментарів:
Дописати коментар