ЙОСИФ СЛІПИЙ І ЙОГО ШЛЯХ

«І хресний шлях – у полум’ї свічі,Вінку терновім і вогні калини»

 

 / Читацька конференція до 125 річниці від дня народження Йосифа Сліпого/

«Перемога – від Бога

Майбутнє України за нами» (Йосиф Сліпий)

Урочистий захід розпочався РЕКВІЄМ на італійській мові - «Господи помилуй тих, хто загинув за гріхи всього людства» у виконанні  дуету викладачів Жидачівської дитячої музичної школи Оксани Гивель 
та Ірини Ткач, 
акомпанувала  Анжела Шміло.

 Запрошені  учні, громадськість отримали благословення від Отця Декана Василя Юріва та Отця Ярослава Турика церкви Святого Воскресіння м. Жидачева.

Ведуча розповідала про життя Блаженнішого Йосифа Сліпого, яке умовно  можна поділити на 4 етапи: підготовка, пастирська діяльність в Україні, переслідування, несподіване звільнення і діяльність у діаспорі.  

Плідними були навчання при сприянні Митрополита Андрея Шептицькиого, подальше висвячення  в Уневі Йосифа Сліпого в сан священника.

У 30-річному віці о. доктор Й.Сліпий стає професором догматики , а з кінця 1925 р. призначений ректором семінарії. Молодий професор став організатором Богословського Наукового Товариства. 20 великих томів наукового квартальника «Богослов'я», 13 томів «Праць Богословія», 34 томи місячника для духовенства. За наукові заслуги і активність у розбудові культурно – національного і релігійного життя о.Й.Сліпого обрали дійсним членом Наукового Товариства ім. Т.Г.Шевченка. Його зусиллями була проведена велика робота по створенню академії, був створений музей церковних мистецтв, а трохи згодом Йосифа Сліпого було призначено соборним крилошанином Архікатедрального собору св.Юра.

            Владика Сліпий не був ні політичним діячем , ні членом підпілля. І все ж таки його позбавили волі .  За вірність УГКЦ, за те, що вона стояла на перешкоді русифікації українського народу. 18 років найбільш продуктивного віку йому забрали репресії, тюрми, концтабори, заслання.   Митрополит працював на будівництві по 11 год. на добу. Перехворів на дизентерію, запалення легенів, обморозив ногу. Попри це, щодня відправляв служби Божі. Замість вина, необхідного для причастя, використовував воду, настояну на родзинках, які отримував у передачах. 1963 року, за старанням Папи Івана ХХІІІ, приходить несподіване визволення та участь у ІІ Ватиканському соборі. Повернення Блаженнішого Йосифа на волю та його тріумфальний приїзд до Риму були надзвичайно радісною подією не тільки для українців, але й для всіх людей доброї волі. 15 лютого 1965 року Папа Павло VІ надає йому звання кардинала Вселенської Церкви.

           Розповідь доповнював спів ведучий Петро Юрійович Приходько – вчитель Жидачівської ЗОШ І-ІІІст, протягом заходу він цитував висловлювання з книг споминів Йосифа Сліпого.

Огляд  видань про великого сина-мученик Української Христової Церкви з фондів нашої бібліотеки провела бібліограф Галина Корнецька, зачитувала  тексти з книг, в  яких найясравіше  відкривалась постать Митрополита Йосифа.

Подвижник віри, митрополит Української греко-католицької церкви , Верховний архієпископ УГКЦ, кардинал, визначний релігійний, науковий і політичний діяч, захисник переслідуваних християн, сподвижник і послідовник митрополита Андрея Шептицького Йосиф Сліпий  доклав багато зусиль до подолання хибних стереотипів щодо України, її історії та церкви.

Він був  впевнений до останнього подиху : «Перемога – від Бога . Майбутнє України за нами»
Присутні мали можливість переглянути вибірки документального фільму  про Йосифа  Сліпого.

На протязі заходу читці - Роман Цицик, Святослав Карпінський  - читали вірші. Соломія Лемеха - учениця гімназії ім. Омеляна Партицького виступила з чудовою тематичною авторською поезією духовного змісту. 

«Кардинал»

Із далеких сибірських пустель

Ти приніс із собою хреста,

Для якого ні меж, а ні стель;

Ти молитву приніс,

Що її шепотіли уста

І спиняли сибірські сніги,

І змовкали в ту мить вороги;

І любов ти приніс,

Що плекаєш у серці своїм,

І з якою народний возводимо дім;

Ти нам слово приніс,

Що колись в Назареті постало –

Будь же славний во-віки віків, Кардинале!

Ти, що Хрест незимний в заметілях проніс,

Щоб свобода й добро Україну осяли,

Щоб земля обернулась із Острова сліз

У Христові сади, -  Кардинале!

  «Сила молитви»

Життя дарує дні розпуки

Поміж щедротами землі.

Й підносяться до неба руки

Позначені у мозолі,

А з серця линуть щирі звуки

Молитви з сяйвом на чолі.

Тоді розпуку й сум розвіє

Молитви щира теплота,

Що завжди владно чародіє,

Як сила вічна і проста,

І душу стомлену огріє

Глибока віра у Христа

«Озиваймось на провісний дзвін»

За колючу кинутий горожу,

Не спинюся – хоч на сотні літ!

Я свій опір злу спинить не можу:

Жить по правді – Божий заповіт.

Божа істина – одна –єдина

У живому світі споконвік.

Не по правді жить лише людина

Здатна лихам загубивши й лік.

Зла й добра у ній – непевна злука.

Озиваймось на провісний дзвін

Все життя учімся Бога слухать –

Шлях правдивий знає тільки – Він

 «Шукайте Бога кожен день»

 Шукайте Бога кожен день,

Шукайте Бога щохвилини

І тільки той його знайде,

Хто має віру хоч в зернину,

Хто пережив хоч раз в житті

Чужі невдачі і падіння,

І був розп’ятий на Хресті

Свойого власного сумління

Хто прагне щастя не на мить, -

На повсякчас, на цілу вічність, -

Любов’ю сонячно горить

І не погасне наче свічка

Хто промовляє «Отче наш»,

Письму довірився святому

Несе свій хрест, життя вантаж,

Не нарікаючи на втому.

Шукайте Бога, хай сльоза

Присвітить в темряві стежину,

Бо тільки з Ним в цім світі зла

Ви є воістину людина

Особливо чарівно звучали пісні у виконанні тріо бандуристів Жидачівської ДМШ - Марії Козак, Юлії Андрейків та Аліни Грими  (Керівник Мирослава Кузишин).