"Вибух" з Остапом Дроздовим

                                                                                                                                                                       Остап Дроздов - впізнаваний тележурналіст, цікавий і шанований багатьма прихильниками телеканалу ZIK втретє в своєму житті приїхав у Жидачів, цього разу з книгою - романом-вибухом "№1".                                                                До формату зустрічей з авторами книг у бібліотеці жидачівці звичні впродовж багатьох років.   

Зустріч була насичено цікава розповідями автора про героя котрий вже в 10 років відчував свою правоту, стоячи один проти усього класу. 

Герой (в багатьох випадках саме автор) йшов до самоусвідомлення поміж події та оточення. Родинні історії життя і мами, і бабці Ірусі, і діда Стефка, система радянської школи не завдяки якій, а всупереч проявлялась особистість, пошук себе  - складають канву  роману. 

Людина на тлі епохи,  заражена радянскістю і суспільство дуже не однорідне в прагненні змін і збереженні звичності.

Рецептів пан Остап не давав, відповіді швидше залишали питання для роздумів.  Гість відзначав, що його відповіді - суто його, Дроздова, бачення. 

Здавалось лікував «голою правдою» і про політичну систему, чи то безсистемну державу, і  про подібність та відмінність ментальності народу по два береги Дніпра, і  про молодих, інших, вільніших та правдивіших.

Отруту витравити  з ментальності можна  або шоково,  або… на десятиліття затягнеться цей процес, і чверть століття ми вже так прожили. Разом з роздумами про глухі кути стиль розмови пана Остапа додає ствердження, що в житті залишається  місце оптимізму і посмішці, іноді самоіронії.

Запам’ятався загальний настрій щирості і відвертості розмови, як з своїм відображенням у дзеркалі, коли собі треба казати правду... 
У багатьох залишилась книга з автографом – можливість ще і ще вертатися до роздумів Дроздова, залишились фотографії і питання-застереження з грифом «думати».

Крім книги можна відслідкувати окремі статті, які згадував Остап Дроздов, наприклад  «Сопляки forever».  «Саме ці сопляки дають тверду віру в те, що у нас (старих, обережних, навчених поразками пердунів) є ціла генерація чистих душ. Якщо поряд зі мною не буде цих сопляків – мені не потрібна ніяка революція. Та й Україна мені теж не потрібна без них. Бо кожен із нас зуміє пристосуватися і до Януковича, і до Митного союзу – і це буде проявом нашої сили. Це – не шлях сопляків. Ті не зуміють пристосуватися, бо вже засмакували ледь уловимий запах своєї особистої гідності, свого особистого стержня».

Вдячність Остапу Дроздову та усім, хто прийшов на захід за спільний час з енергетикою розуміння.