«Минуще все, лиш слово не мине»

 

До 1150-ї  річниці слов’янської писемності та відзначення

900 років з часу укладання літопису «Повісті минулих літ» в читальному залі  оформлено тематичну експозицію .

Читачам  пропонується  також  ознайомитись  та  переглянути  видання,   які  згадуються  в підготовленому бібліографічному огляді   

СЛОВ'ЯНСЬКІ  АПОСТОЛИ  НА ПЕРЕХРЕСТІ ІСТОРІЇ ТА СЬОГОДЕННЯ 

                            … ВОЗСТАВ ОД ГРОБА,

                               СЛОВО ВСТАЛО,

                              І СЛОВО ПРАВДИ ПОНЕСЛИ

                             ПО ВСІЙ НЕВОЛЬНИЧІЙ ЗЕМЛІ

                             ТВОЇ АПОСТОЛИ СВЯТІЇ.

                                               Т. ШЕВЧЕНКО

Писемність, мова – то є душа кожної нації, її святощі, її найцінніший скарб.

  В мові наша давня й нова культура. Зі встановленням писемності починається справжня історія народу, його культури, світогляду, наукових знань, літератури і мистецтва. Цей найбільший вклад у культуру слов’янських народів був внесений святим

Кирилом і Мефодієм.

Слов’янські апостоли Св. Кирило та Мефодій  - створили писемність, першу  слов’янську азбуку  - глаголицю, витворили норми першої літературної мови слов’ян – старослов’янська, зробили перші переклади християнської і службової літератури старослов’янською мовою, завдяки неперевершеному дипломатичному хисту св.  Кирила і Мефодія слов’яни першими в Європі офіційно здобули право говорити з Богом рідною мовою, а вся їхня діяльність слугує єдності християнської церкви і в минулому, і нині.

       Стаття :

Давидов Л. Л. Творці слов’янської писемності [Текст] / Л. Л. Давидов // Шкільна бібліотека. – 2008. - № 4. – С. 99-100.

Розповідає про життя та просвітницьку діяльність Кирила та Мефодія.  Кирило створив першу слов’янську азбуку з 38 букв , нею користувалися південні, східні і західні слов’яни, а саме українці.

      Відома і приблизна дата виникнення нашого письма. За свідченням середньовічного ученого Чорноризця Храброго це сталося 863 році. Щоправда , то була глаголиця ( давня система слов’янського письма, укладена Святим Кирилом), як вважають учені сьогодні, - абетка, яка за накресленням літер не мала аналогів у світовій практиці й точніше передавала звукову особливість мови, ніж кирилиця ( вдосконалена система письма, названа на честь Кирила).

 Слов’янський алфавіт обслуговує 10% населення землі, зазначено в статті , нею написані «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоровім», інші твори Київської Русі.  Імена Кирила і Мефодія навічно вписані в історію слов’янських народів.

    Більш детально з біографією та діяльністю творців слов’янської азбуки знайомить стаття :

Кирило і Мефодій  - просвітники слов’ян  [Текст] // Шкільна бібліотека. – 2008. - № 8 . – С. 131-135.

Заслуговує на увагу такий факт Що найдавніша в Україні книга : «Київські листки» написана найдавнішими слов’янськими літерами в 1872 році. «Київські  листки» написані саме глаголицею. У 1934 році «Київські глаголистичні листки» ця найдавніша в Україні слов’янська книга  - зберігається в Національній  бібліотеці України  ім.. В. Вернадського.      В статті подається історія виникнення  Кирило-Мефодіївського товариства

 ( 1847-1845), членів я кого об’єднували спільні цінності та ідеали й, що найхарактерніше, бажання покращити соціально-економічну, культурну та політичну долю України.  Святі Кирило та Мефодій показали і сучасникам , і прийдешнім поколінням, що лише невтомна просвітницька праця, освячена християнською любов’ю, дає щедрі плоди, які здатні служити людям тисячоліття.

    Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це  одне з найістотніших знарядь культури, яке в просторі і часі розширює функціонування мови. Саме такому питанню присвячується стаття :

Плавчан В. М.  Витоки слов’янської писемності [Текст] В. М. Плавчан // Шкільна бібліотека. – 2011. - № 10. – С. 95-98.

Слов’янська  писемність йшла  по країнах і ніхто не в силах був її зупинити.  Лише коли церква зрозуміла, що не може вона побороти цілі народи, вирішала вона  визнати їхню мову, а братів - творців  абетки, визнала святими.  Сталося це аж через 500 років після смерті Мефодія в 1830 році.

    У граді Києві перші зацікавлені, імена яких невідомі, записали рідною мовою перекази своєї землі. І за їхніми творами історики – літописці Нестор і Никон створювали «Повість минулих літ»і розквітла писемність у містах і селах…

  І, кожен. Хто навчався писемності, пам’ятав імена перших слов’янських вчителів : Кирила та його брата Мефодія.

Гробниці, кості й мумії мовчать,

А слово вічне, ніби далина.

 І з темряви віків, де цвинтаря печать,

 Лиш чути письменна…

І. Бунін

  В книзі :

Брєзник М. Г. Розповідь про книжку [Текст]/ М. Брєзник. – К. , 2004. – 117с.

   У розділі «Східнослов’янське письмо. Кирилиця і Глаголиця» розповідається про східнослов’янське письмо : кирилицю і глаголицю. У стародавній Русі  писали переважно кирилицею. Кириличне письмо, або церковно-словянське чи старослов’янське, як пам’ятка існує й досі. станньою книгою цивільного змісту, надрукованою у 1703 році старослов’янським алфавітом, була «Арифметика» Магніцького.  На той час вона  являла собою  енциклопедію математичних і природничих знань. Старослов’янським  шрифтом  було надруковано у 1703 році і першу російську газету «Вєдомості».

  Діяльність св. братів Кирила та Мефодія на слов’янський  землях, та їхній вплив на культуру слов’ян, зумовлена тим фактором, що на свій час брати були великими новаторами, адже  до ІХ століття, така ідея як богослужіння живою мовою, була досить рідкісною.

А також завдяки «штучному»книжковому характеру старослов’янська мова сприймається слов’янами як літературна та загальнослов’янська.