«Я СИН ЗЕМЛІ»

Зустріч у літературній вітальні з  Ігором Гургулою, 

Олесем Дяком та Федором Шишманом.

Попри всі труднощі, які ми з вами переживаємо сьогодні, наші зустрічі продовжуються. Миколаївська  Книжкова толока розширює кордони, її учасники 13 березня  -  у  Жидачеві.

  

ГОСТІ  чергового засідання ЛІТЕРАТУРНОЇ  ВІТАЛЬНІ:

 -   прозаїк, публіцист  заступник голови спілки письменників  лауреат літературної премії «Благовіст»       ІГОР ГУРГУЛА

-  поет, композитор, бард, автор радіопрограми, член Національної спілки письменників   ОЛЕСЬ ДЯК

- поет, громадський діяч, житель Маріуполя    ФЕДІР ШИШМАН.

Ведучі представили гостей, надавали їм слово, спілкування з старшокласниками, вчителями та  бібліотекарями району  було  цікавим, емоційно  наповненим.

 Отож -  Ігор  Гургула.

«У се написане мною від нього – болю. Навіть там, де дозволяю собі відверто чи завуальовано жалити сатирою. Свої і чужі вади болять нестерпно. Це й змушує братися за перо. В іншому випадку – нізащо. А чи навіщо? То вже моє переконання. Дуже, прагну досконалості в собі і в оточуючих. В собі – найперше. Написане – письмові докори собі і світові. Світ, якщо не стане кращим – матиме попереду ще чимало клопотів. Але як може вдосконалюватися світ загалом без гармонізації, кожної окремо взятої людини? » - з  опублікованих роздумів    Ігора Гургули, автора  багатьох прозових книг, поезій, есе та публіцистики. Так письменник намагається своїм серцем обігріти сучасний час – непростий і колючий.  Він народився у с. Острів на Івано-Франківщині.  Зростав у місті Бурштині. Його батьки Василь та Ганна не із знаменитостей, прості звичайні люди.  Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка

    «  …Дивно, помітив, що у таку поезію втягуєшся: вона невимушено починає супроводжувати тебе; якнайближче та найзбагненніше жорстке довколишнє в картинах життя.. Як найпростіша, але, водночас, найзвичайніша сприйнятлива до брутальності музика, що повсякчас оточує тебе, зроджена самою недосконалою людською природою. Остаточно сформулюю таким чином: вона є тому, що є. І це неспростовно. …І очевидно художньо» -   висловився про Ігоря Гургулу  Віктор Палинський.

Ігор Гургула видав винятковий у своїй творчості збірник «Стан душі. Сумніви». Автор новел, роману «Айсберг», повістей і кількох п’єс скомпонував «Стан душі» як калейдоскоп визбируваного протягом кількох років. Спостереження і думки, які не вдавалось увібрати в узвичаєну прозову форму, пропонуються читачеві у жанрі, який автор називає літераціями.

Олесь Дяк

Щиросповідальний. Метафоричний. Експериментатор. Яскравий носій українського менталітету у слові. Львів’янин з чітко вираженим припаданням до рідності, пов’язаної з Карпатами. Звісно, це – лишень короткий перелік вдатних висловлювань про ще одного гостя , багатьом нам відомого Олеся Дяка   До цього імені можна було б долучити чималий ряд титулів і нагород, адже творча палітра Олеся Дяка багатогранна. Він –поет , автор і виконавець своїх пісень, бард, імпровізатор, радіоведучий.

   

Доречі,  про зустріч з п. Олесем ми мріяли давно. Адже ще у вересні  минулого року, коли ми відзначали Всеукраїнський день бібліотек керівник Жидачівського відділу культури приніс в дарунок нам книжки , які були подаровані самим автором для нашої бібліотеки. 

Олесь Дяк народився на Прикарпатті, (ця душевна прив’язаність до річного краю помітна у його поезіях). Закінчив філологічний факультет Львівського держуніверситету імені І.Франка. Живе і працює у Львові.  Автор декількох поетичних книг та компакт-дисків, двох музичних фільмів, лауреат багатьох конкурсів і фестивалів у жанрі співаної поезії та популярної музики.  Найвагомішою музичною відзнакою поет-пісняр вважає звання Дипломанта І Фестивалю української сучасної пісні «Червона рута» в Чернівцях (1989).

Як писав критик Євген Баран: «Олесь Дяк дуже делікатний у своїх віршах і піснях, зовсім не трибунно-прямолінійний, але внутрішня національна основа додає його творам ненав’язливого патріотичного акцентування через метафору, образну настроєність.   Особливість віршів Олеся Дяка у їхній наскрізній ритмізованості та  наспівності»

Кожен його вірш, кожна мініатюра є поетичним зрізом нашої дійсності, самодостатньою картиною світу, і неначе скалки (або пазли) укладаються у мозаїку буття людини, в поетичну панораму сучасності, у «непереможні звуки» звеличеного у слові життя. Кожна збірка поета прочитується неначе окремий завершений роман у віршах, який назавжди залишається у людських серцях.                                                                     

      Олесь Дяк є автором та ведучим радіопрограми «Формат слова», яку із задоволенням слухають радіослухачі на хвилі Львівського радіо. 

     Нам відомо, що п.Олесь дуже багато подорожував . Світ йому цікавий, щоб набувати життєвого досвіду, акумулювати енергію, набратися вражень, але за межами Львова  не пишеться жодного вірша і жодної пісні.  Пишеться тільки у Львові. А співається будь-де.     

  Виразна  мова пана Олеся  зачарувала  присутніх, вірші мініатюри влучно і багатогранно  змальовували   події та переживання з життя  автора,  пісні  звучали ніжно  і  хором , усім залом.   

Федір Шишман

Так склалося, що сьогодні над  лірикою  домінує у поезії тема патріотизму.

    Напевне через поклик часу. Надзвичайно багато віршів писалося і пишуться під впливом сучасних подій в Україні.  Сьогодні до нас в гості приїхав поет,  громадський діяч , активний учасник Майдану, житель м. Маріуполя , просто чуйна і глибоко-віруюча  людина - Федір Шишман.

Федір Михайлович народився  в смт. Старий Крим міста Маріуполя Донецької області  в сім’ї греків Приазов’я. Писати вірші почав вже в зрілому віці за покликанням Бога. Він є автором кількох поетичних збірок. Нещодавно вийшла збірка поезій  «Вставай Україно».

В одному з інтерв’ю на телебаченні ми почули такі слова п. Федора :

«Кожен поет – це пророк. Живе й пише в тому часі, в якому судилося йому. Я прийшов у цей час. Тому моя місія – звертатися до свідомості українців, щоб не були байдужі до своєї країни, любили її, і були відповідальними за її майбутнє..»  Можливо ці слова не були б такими  значущими, якби не брати до уваги те, що їх з гордістю говорить людина, яка живе на сході України.

Все начебто іде по нотах.

Втрачає Україна Крим.
Підняла голову сволота,
Розколює мій рідний дім.

І ми всі в розпачі, на вигляд,
І влада нібито як спить,
У нас і так багато сиріт,
Ще більш можливість наробить.

З чого почнемо, мої браття?
Почнемо, браття, з каяття,
Бо всі оці наші безладдя -
В безбожжі йшло наше життя.

Бог дав можливість нам звернутись,
Довірив Йому нашу біль,
І всім до Нього повернутись,
Що головне є в їжі – сіль.

А наша сіль – це наша воля,
Запам’ятайте на завжди!
В народженні дається доля,
А з долею кінець мети.

Мета завжди може здійсниться,
Якщо керує нами Бог,
Хтось скаже: –Ось таке присниться!
Бо що таке є, люди, борг?

Борги–це совісті відлуння,
Боржник–це кожен, люди, з нас,
До думки є таке підґрунтя,
Це Божий кожному наказ:

Що ми є гості в цьому світі,
І це для нас є головне,
І будемо писати в звіті,
Що є суспільне, що своє.

Якщо в нас Крим хтось відбирає,
А Бог йому не віддає,
Він нашу думку поділяє,
За нами правду визнає.

А правда є непереможна,
Я прошу всіх зробити це–
Молитвою, терпінням можна
Завоювати всіх і все.

 Вітання  від Наталі  Тріщ 

 книги  з  автографом  :  нагода  і традиція  для  жидачівців