18 березня 2015 р.

Весняні приємності : АНДРІЙ КУРКОВ та АНДРІЙ КОКОТЮХА в Жидачеві.



ЛІТЕРАТУРНА
  ВІТАЛЬНЯ у  віддаленому  від  столиці Жидачеві   та її гості,   відомі  не тільки у нашій країні , але й за кордоном  літературні особистості   АНДРІЙ  КУРКОВ  та АНДРІЙ  КОКОТЮХА  -  ще одна  подія культурного життя  для  мешканців  міста  і  району.

Привітання піснею  від  вокального тріо районного народного дому  було добрим  початком  свята-зустрічі.



Ведучі  Галина  Дереш (завідувач відділу  обслуговування  центральної районної бібліотеки) та  Ольга  Прокопів ( вчитель-методист районного методичного кабінету) подали котроткі відмості  про гостей .






АНДРІЙ КУРКОВ: 

за його сценаріями знято більше 20 художніх та документальних фільмів. Його твори перекладені 36 мовами світу, відомий  літератор, єдиний письменник країн пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів, кіносценарист, член Спілки кінематографістів України та національної спілки  письменників, член Європейської кіно академії, активний громадський діяч. 



АНДРІЙ КОКОТЮХА

його романи тиражують мало не всі українські видавництва й активно екранізують. Його сценарії дають життя документальним і художнім фільмам. Перелік письменницьких нагород  просто вражає: «Кращий журналіст, що пише на книжкову тему» - диплом Львівського Форуму видавців, три дипломи «Коронація слова» і п’ять головних премій цього престижного літературного конкурсу,    письменник, кіносценарист, журналіст.



МИХАЙЛО  ВАТУЛЯК

людина, яка завжди готова допомогти у проведенні таких зустрічей    голова Громадського об’єднання  «Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини», віце-президент Ліги меценатів, Заслужений працівник культури.                    
  

Андрій Курков    любить приїжджати до Львова, пише про Львів  (Про це свідчать роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» і дитяча казка з присмаком міста Лева «Маленьке левеня і львівська мишка».  Він гостро  відчув   потребу  світу дізнатися про суть українських подій останніх місяців і продовжує занотовувати враження  від подій сьогодення.

Пан  Андрій  розповів  про останні  твори,  відкладену  книгу  і  написану іншу , недавно презентовану у Києві  «Щоденники Майдану». Цей  твір уже вийшов у Німеччині, Франції, Італії та Англії, а тепер його побачила і Україна.   Робота призначена перш за все іноземному читачеві, який має потребу дізнатися про суть українських подій останніх місяців, побачити їх очима  письменника  та почути його роздуми і пояснення.
 У книжці — доволі багато коментарів, необхідних для сприйняття іноземним читачем української історії та сьогодення країни: пояснення про Голодомор, Степана Бандеру, “Правий сектор”, про деякі персоналії політикуму. Свої «Щоденники» він називає   не літературою, а документом, «збіркою вражень, почутих і побачених».
Ще  письменник  розповів, що  завжди був  оптимістом.  Побачене   недавно в зоні  АТО (перебував  там разом  з Сергієм Жаданом  та  Іриною  Цілик )  в якийсь  момент його оптимізму додало  чорного кольору. Тобто  він знає,  що все буде  добре,  тільки  чи він доживе до того моменту?  А потім посвітлів  оптимізм:" І нехай  там,  на сході,  тільки 10% патріотів, а  інші  хочуть миру та стабільності,  але  в  Северодонецьку   є  кафе  "Артишок"  і   його господиня  Тетяна Белянська кожен день починає з  підняття  двох  прапорів українського і Северодонецька . Туди приходять люди,  навіть діти з  стрічками кольорів державного  прапора."    Інші  враження від  подорожей,  читання лекцій  в  Канадських  університетах,   зустрічей  в Римі  відкладаються  в щоденнику  і  будуть сторінками  нових книг. 


Андрій  Кокотюха якось  сказав: «Сталася прикра помилка, вас глибоко і системно обдурили, на будь – якій книзі на якій написано Андрій Кокотюха, кажуть, що це книга моя. Ні, це помилка : ця книга не моя, ця книга вже ваша і вона перестала бути моєю, з того часу, коли я поставив останню крапку і написав слово кінець. Той, хто читає, той найрозумніша людина в світі»  .
  За романами Андрія Кокотюхи знімають художні фільми. Кілька років поспіль автор входить до топ-10 авторів, чиї твори є лідерами продаж в Україні, за що відзначений як «Золотий письменник» (2012). Неодноразовий лауреат та володар Гран-прі (2006) міжнародного конкурсу «Коронація слова». Відомий як творець гостросюжетних романів: детективних, пригодницьких, трилерів, бойовиків. Останнім часом успішно працює в жанрі історичного роману («Червоний» та «Київські бомби»).
Автор розповідав  про свої дитячі  роки, мрії. Народився у місті Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Перший художній твір написав у віці 7 років. Хоча власне художні якості цього твору досі ніким не оцінені. До 12 років читав і писав лише казки.  Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві, закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка. Культ   книги  в  часи  його дитинства,  коли придбати   гарну книгу  можна було хіба  за талон про здану  макулатуру  залишився  і до тепер.  Він багато читає, веде щоденник прочитаного  з оцінками "" гарна книга"   чи   "ніщо",  За рік  читає не менше  80  книг.  Після  книги Стражного О. "Український менталітет" зроумів, що хоче  подавати історії  котрі  будуть спонукати українців думати не тільки серцем, а  й головою, і  не давати себе  залякувати, не дозволяти маніпулювати  собою.
 Історичні  твори - починаючи з "Червоного"  давня  і  суперечлива  цікавість для  хлопця з  північної  України про події  40-50-х років.     Ще  в  дитинстві  читаючи  книгу  М. Алексеєва "По живу  і  мертву  воду " (1977 р. видання,  яку  цензура  пропустила до друку  за  недоглядом,  автор  був   кегебістом )  Андрій  задавався  питанням  "як це  бандерівці  підривали німецьку  базу ?  хіба  вони не були з фашистами за одно?"
 Тепер  багато консультується  з  істориками,  читає документи. Нові книги - "Зелений",  серія  книг про Львів  з якої 2  вже  видано.




 Письменники відповідали на питання :  "Що самі читають",  "Без  чого жити не можливо",  "Яким  бачать свого читача", "Яке  майбутнє  української  книги". Потішила  думка А. Кокотюхи,   що  українці  читають  далеко не менше  як  колись,  просто формат читання  і сприйняття  інформації  інший. 
Михайло Ватуляк приймаючи подяку. що  допомагає  влаштувати гарні  зустрічі з письменниками   згадав колишні  45  львівських книгарень  котрі  вже  тільки на  фотографії  можна  побачити,  але  й  відзначив  нову  мережу  книгорозповсюдження, .лояльність міської влади,  оренду   приміщень  під  книгарні   за  1  гривню  в рік,    Книжкова  гуртівня  під  його керівництвом  має 700 постачальників  ( видавництва, письменники ). 
 І  ще  -    Жидачів  - улюблене  місто,  де   талановиті,  читаючі люди.

      
             


                                                   
  серед  шанувальників



                           
     
     Залами бібліотеки :     Вишитий  КОБЗАР    та     мозаїка   - 
         "...вікно  з осіннім  теплим   краєвидом,  книга  і  яблука як символи пізнання... "


Немає коментарів:

Дописати коментар