"ГАРМОНІЯ СЛОВА І ДУШІ"

    Душа і слово. Ці поняття вічні. І нічим так не вразиш, як словом. Ним можна і підбадьорити, а можна і завдати болю . Ним можна захворіти, а можна і вилікуватись. Філософія слова лягає у глибини людської душі.

   У творчої людини є велике щастя – це народження нового твору: вірша, поеми, оповідання чи маленької мініатюри. Тоді прискорено б’ється серце, душу переповнюють незвичні хвилювання, зникає весь світ, і думки шикуються на папір.Звідки вони беруться ? Хто їх надиктовує ?  Ми з вами щоразу пробуємо розгадати цю таємницю, завдяки нашим зустрічам у літературній вітальні з творчими особистостями.

   З упевненістю можна сказати, що кожна  зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела  слова, яке єднає всіх нас.

16 березня у Жидачів завітали письменниці з Івано-Франківщини 

Марія Дзюба та Оксана Кузів

       Їх творчість , ніби  веселка, що переливається багатьма кольорами. І ви сьогодні в цьому переконаєтесь. Їх книги увійшли до переліку найкращих українських художніх творів останнього десятиліття. Вони читаються легко – сторінка за сторінкою проминають непомітно, глибина пережиття така, ніби ти сам - герой творів. А від шанувальників дуже часто можна почути :

 «Написано, друзі, так, ніби ти припав до нашого українського масного чорнозему десь далеко-далеко за містом і просто не можеш надихатися чимось справжнім і споконвічним».

Марія Дзюба -письменниця, поетеса і художниця, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії імені В. Стефаника

    Авторка відомих романів "Укриті небом", "Ранець для крил", "Музейна баба", "Бісеріада" народилася в селі Гвізд Надвірнянського району Івано-Франківської області.  Закінчила філологічний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Працює літературним редактором видавництва «Тіповіт».

   Як письменниця вперше прийшла до читача  з двома поетичними збірками "На перехресті почуттів" і „Світлотіні відважних". Та найвагоміший успіх і визнання шанувальників здобула своєю прозою. 

Перша прозова спроба  одразу ж принесла п.Марії визнання і славу талановитого прозаїка. За свій перший роман "Укриті небом" одержала найвищу обласну премію  імені Василя Стефаника.

Уривок з роману"Укриті небом" у виконанні учнів Жидачівської гімназії Соломії Лемехи та  Андрія Осколіпа

"Хто українець за своїм родовим корінням, той викупається в романі, як у любистку". Потужній фольклорний струмінь робить цей твір „сільським романом для масового читача" (С. Процюк), а прекрасні описи природи, народних звичаїв та обрядів, дбайливо збережена автентика мови наповнюють його життєстверджуючою енергією...

Всі присутні відчули величезну енергію слова , яку вклала у свої твори п.Марія .Усіх вразив уривок, який читала п.Марія з роману "Музейна баба".

п. Марія   не тільки письменниця, а й художниця. Її творчий шлях починався саме з малювання... Працює переважно в жанрі портрета – може з фотографічною точністю передати барвами і швидкоплинну людську емоцію. В її живописі, за оцінками мистецтвознавців, є щось від Рубенса, Рембрандта, інших метрів пензля. Те, що вона не до кінця відображає на полотні свій задум, свідчить зазвичай про великий талант. За плечима в М. Дзюби-художниці – кілька персональних виставок, одна з яких успішно відбулась у Варшаві.

 Оксана Кузів -письменниця, поетеса,  журналіска, член Національної спілки журналістів України . Уродженка міста Бурштин, живе і працює в Івано-Франківську. Закінчила Львівський державний  університет ім. І. Франка за спеціальністю «викладач української мови та літератури». Працювала літературним редактором у газеті «Салон-плюс», коректором в обласних газетах «Івано-Франківський оглядач» та «Вечірній Івано-Франківськ», кореспондентом у Богородчанськомучасописі «Слово народу».Член Національної спілки журналістів України.

      Наповнена життям, оптимізмом, любов’ю, вона стомлена, вистраждана і готова йти далі, не зупиняючись. Життя принесло багато випробувань, та вона вважає, що чим більше Господь забирає, тим більше дає. І вдячна Богу за свою сім’ю, за дар материнства, за дар письменництва.

    Усі її твори, за словами літературного критика Євгена Барана, є від "сільських і містечкових історій" Анатолія Дімарова, від "віршів факту Василя Симоненка". А ще твори Оксани Кузів співзвучні новелам Василя Стефаника.  Літературний дебют п. Марії відбувся 2014 року, коли побачила світ книжка прози «Адамцьо», яка була визнана «Книжкою року у молоді Прикарпаття, 2014 р.». А Понад дві сотні віршів налічує збірка  «В закапелках душі». І кожен поетичний рядок тяжіє до духовно-релігійного, молитовного контексту, де пережитий нею біль стає духовним віршем, світлом, а не чимось суто матеріальним, вторинним, сурогатом грубих енергій. 
                    Того і списані вщерть лінійки,
                    І щось нуртує в мені й болить…
                    І не писати – уже несила,
                   Бо лиш у ньому щаслива мить.

  Книга  «Адамцьо» увійшла до переліку 80 найкращих українських книжок за останнє десятиліття. І з упевненістю можна сказати, що залишає вагомий слід у душі кожного читача.

    Усі три твори пронизані глибокою вірою та любов’ю до Бога, до людини. Причому навіть до негативних персонажів відчувається симпатія. Людина зображена як Боже твориво, котре навіть після великої кількості скоєного зла, може повернутись до своїх витоків, до свого Творця.

Уривок з твору «Адамцьо» у виконанні директора   Жидачівського районного народного дому

Лесі Максимів 

 Своїми відгуками про прочитані книги ділилися читачі, бібліотекарі та вчителі.

 

 Присутні із задоволення слухали поезію п.Оксани та п. Марії.
  

Дует- Іванчук Марія ,Найда Юлія та тріо - Серафин Ярина. Кулик Соломія, Мазур Анастасія (керівник Оксана Дахній) вкотре здивували  новими піснями. 
  

     Під час зустрічі  панувала доброзичлива   аура, хороший настрій, позитивні емоції.  

 Багато з присутніх переконалися у тому, що від майстерної саги про післявоєнне галицьке село до усвідомленості і переконання читача у тому, що людяність - це є „...тут, у цьому житті, на цій планеті, мабуть найважливіше" - такий діапазон творчого проникнення у душу читача гостей літературної вітальні .  Вони ділилися не болем, а тихим і добрим світлом, яке сіють між людьми. І тим, хто здатен був побачити, відчути його, – напевно стало світліше, бо ближче до віри, надії, любові, до Всевишнього .